Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 14

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 14	Главa д7i

1	1
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.	М{дрыz жєны2 создaша д0мы: безyмнаz же раскопA рукaма свои1ма.
2	2
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.	Ходsй прaвw бои1тсz гDа: развращazй же пути6 сво‰ њбезчeститсz.
3	3
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.	И#з8 ќстъ безyмныхъ жeзлъ досаждeніz: ўстнё же мyдрыхъ хранsтъ \|.
4	4
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.	И#дёже нёсть волHвъ, ћсли чи6сты: ґ и3дёже жи6та мнHга, ћвна волY крёпость.
5	5
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.	Свидётель вёренъ не лжeтъ: разжизaетъ же лHжнаz свидётель непрaведенъ.
6	6
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.	Взhщеши премyдрости ў ѕлhхъ, и3 не њбрsщеши: чyвство же ў мyдрыхъ ўд0бно.
7	7
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.	Вс‰ проти6вна (сyть) мyжеви безyмну: nрyжіе же чyвствіz ўстнЁ прем{дры.
8	8
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.	Премyдрость ковaрныхъ ўразумёетъ пути6 и4хъ: бyйство же безyмныхъ въ заблуждeніи.
9	9
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.	Д0мове беззак0нныхъ трeбуютъ њчищeніz, д0мове же првdныхъ пріsтни.
10	10
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.	Сeрдце мyжа чyвственно печaль души2 є3гw2: є3гдa же весели1тсz, не примэшaетсz досаждeнію.
11	11
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.	Д0мове нечести1выхъ и3счeзнутъ, селє1ніz же прaвw творsщихъ пребyдутъ.
12	12
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.	Е$сть пyть, и4же мни1тсz человёкwмъ прaвъ бhти, послBднzz же є3гw2 прих0дzтъ во дно2 ѓда.
13	13
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.	Ко весeліємъ не примэшавaетсz печaль: послBднzz же рaдости въ плaчь прих0дzтъ.
14	14
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.	Путjй свои1хъ насhтитсz дерзосeрдый, t размышлeній же свои1хъ мyжъ блaгъ.
15	15
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.	Неѕл0бивый вёру є4млетъ всsкому словеси2, ковaрный же прих0дитъ въ раскazніе.
16	16
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.	Премyдръ ўбоsвсz ўклони1тсz t ѕлA, безyмный же на себE надёzвсz смэшавaетсz со беззак0ннымъ.
17	17
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.	Nстроsростный без8 совёта твори1тъ, мyжъ же мyдрый мнHгаz терпи1тъ.
18	18
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.	Раздэлsютъ безyмніи ѕл0бу, ковaрніи же ўдержaтъ чyвство.
19	19
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.	Поп0лзнутсz ѕлjи пред8 бlги1ми, и3 нечести1віи послyжатъ пред8 двeрьми првdныхъ.
20	20
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.	Дрyзіе возненави1дzтъ другHвъ ўб0гихъ: дрyзіе же богaтыхъ мн0зи.
21	21
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.	Безчeстzй ўбHгіz согрэшaетъ, ми1луzй же ни1щыz бlжeнъ.
22	22
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.	Заблуждaющіи (непрaвєдницы) дёлаютъ ѕл†z, млcть же и3 и4стину дёлаютъ бlгjи. Не вёдzтъ млcти и3 вёры дёлателіе ѕлhхъ: ми1лwстыни же и3 вBры ў дёлателей бlги1хъ.
23	23
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.	Во всsцэмъ пекyщемсz є4сть и3з8oби1ліе: любослaстный же и3 безпечaльный въ скyдости бyдетъ.
24	24
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.	Вэнeцъ премyдрыхъ богaтство и4хъ, житіe же безyмныхъ ѕло2.
25	25
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.	И#збaвитъ t ѕлhхъ дyшу свидётель вёренъ, разжизaетъ же лжи6ваz лeстный.
26	26
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.	Во стрaсэ гDни ўповaніе крёпости, чaдwмъ же свои6мъ њстaвитъ ўтверждeніе (ми1ра).
27	27
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.	Стрaхъ гDень и3ст0чникъ жи1зни, твори1тъ же ўкланsтисz t сёти смeртныz.
28	28
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.	Во мн0зэ kзhцэ слaва царю2: во њскудёніи же лю1дстэ сокрушeніе си1льному.
29	29
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.	Долготерпэли1въ мyжъ мн0гъ въ рaзумэ, малодyшный же крёпкw безyменъ.
30	30
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.	Кр0ткій мyжъ сeрдцу врaчь: м0ль же костeмъ сeрдце чyвственно.
31	31
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.	Њклеветazй ўб0гаго раздражaетъ сотв0ршаго и5, почитazй же є3го2 ми1луетъ ни1щаго.
32	32
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.	Во ѕл0бэ своeй tри1нетсz нечести1вый: надёzйжесz на гDа свои1мъ препод0біемъ прaведенъ.
33	33
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.	Въ сeрдцы блaзэ мyжа почjетъ премyдрость, въ сeрдцы же безyмныхъ не познавaетсz.
34	34
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.	Прaвда возвышaетъ kзhкъ: ўмалsютъ же племенA грэси2.
35	35
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.	Пріsтенъ царeви слугA разyмный, свои1мъ же благоwбращeніемъ teмлетъ безчeстіе.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт