|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
|
Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення.
|
Лyчше мyжъ њбличazй, нeжели мyжъ жестоковhйный: внезaпу бо пали1му є3мY, нёсть и3сцэлeніz.
|
|
2
|
2
|
|
Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне.
|
Похвалsємымъ првdнымъ, возвеселsтсz лю1діе: начaлствующымъ же нечєсти1вымъ, стенsтъ мyжіе.
|
|
3
|
3
|
|
Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно.
|
Мyжу лю1бzщу премyдрость, весели1тсz nтeцъ є3гw2: ґ и4же пасeтъ любодBйцы, погуби1тъ богaтство.
|
|
4
|
4
|
|
Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її.
|
Цaрь прaведенъ возвышaетъ зeмлю, мyжъ же законопрестyпникъ раскоповaетъ.
|
|
5
|
5
|
|
Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його.
|
И$же ўготовлsетъ на лицE своемY дрyгу мрeжу, њблагaетъ ю5 на сво‰ н0ги.
|
|
6
|
6
|
|
У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє.
|
Согрэшaющему мyжу вeліz сёть: првdный же въ рaдости и3 въ весeліи бyдетъ.
|
|
7
|
7
|
|
Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи.
|
Ўмёетъ првdный сyдъ твори1ти ўбHгимъ, ґ нечести1вый не разумёетъ рaзума, и3 ўб0гому нёсть ўмA разумэвaющагw.
|
|
8
|
8
|
|
Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот.
|
Мyжіе беззак0нніи сожг0ша грaдъ, мyдріи же tврати1ша гнёвъ.
|
|
9
|
9
|
|
Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою.
|
Мyжъ мyдръ сyдитъ kзhки, мyжъ же ѕлhй гнёваzйсz посмэвaемь бывaетъ, ґ не ўстрашaетъ.
|
|
10
|
10
|
|
Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя.
|
Мyжіе кровeй причaстни возненави1дzтъ прпdбнаго, прaвіи же взhщутъ дyшу є3гw2.
|
|
11
|
11
|
|
Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його.
|
Вeсь гнёвъ св0й произн0ситъ безyмный: премyдрый же скрывaетъ по чaсти.
|
|
12
|
12
|
|
Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві.
|
Царю2 послyшающу словесE непрaведна, вси2, и5же под8 ни1мъ, законопрест{пницы.
|
|
13
|
13
|
|
Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь.
|
Заимодaвцу и3 должникY, дрyгъ со дрyгомъ сошeдшымсz, посэщeніе твори1тъ nбёма гDь.
|
|
14
|
14
|
|
Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться.
|
Царю2 во и4стинэ судsщему ни1щымъ, прест0лъ є3гw2 во свидётелство ўстр0итсz.
|
|
15
|
15
|
|
Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері.
|
Ћзвы и3 њбличє1ніz даю1тъ мyдрость: џтрокъ же заблуждazй срамлsетъ роди1тєли сво‰.
|
|
16
|
16
|
|
При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх.
|
МнHгимъ сyщымъ нечєсти1вымъ мн0зи грэси2 бывaютъ, првdніи же, w4нымъ пaдающымъ, ўстрашaеми бывaютъ.
|
|
17
|
17
|
|
Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.
|
Наказyй сhна твоего2, и3 ўпок0итъ тS и3 дaстъ лёпоту души2 твоeй.
|
|
18
|
18
|
|
Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний.
|
Не бyдетъ сказaтель kзhку законопрестyпну, хранsй же зак0нъ блажeнъ.
|
|
19
|
19
|
|
Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається.
|
Не накaжетсz словесы2 рaбъ жeстокъ: ѓще бо и3 ўразумёетъ, но не послyшаетъ.
|
|
20
|
20
|
|
Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
Ѓще ўви1диши мyжа ск0ра въ словесёхъ, разумёй, ћкw ўповaніе и4мать пaче є3гw2 безyмный.
|
|
21
|
21
|
|
Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином.
|
И$же ласкосeрдъ бyдетъ t дётства, пораб0титсz, на послёдокъ же болёзновати бyдетъ њ сeмъ.
|
|
22
|
22
|
|
Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить.
|
Мyжъ гнэвли1вый воздвизaетъ свaръ, мyжъ же ћрый tкрывaетъ грэхи2.
|
|
23
|
23
|
|
Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану.
|
Досаждeніе мyжа смирsетъ, ґ смирє1нныz ўтверждaетъ гDь въ слaвэ.
|
|
24
|
24
|
|
Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те.
|
И$же соwбщaетсz тaтю, ненави1дитъ своеS души2: ѓще же клsтву предложeнную слhшавшіи не возвэстsтъ,
|
|
25
|
25
|
|
Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці.
|
ўбоsвшесz и3 постыдёвшесz человёкwвъ, преткнyтсz: надёzвыйсz же на гDа возвесели1тсz. Нечeстіе мyжу даeтъ соблажнeніе: ўповazй же на вLку спасeтсz.
|
|
26
|
26
|
|
Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа.
|
Мн0зи ўгождaютъ ли1цамъ начaлникwвъ: t гDа же сбывaетсz прaвда мyжу.
|
|
27
|
27
|
|
Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом.
|
Мeрзость првdнику мyжъ непрaведенъ: мeрзость же законопрестyпному пyть правоведsй.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.