Глава 24
|
Главa к7д
|
1
|
1
|
Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними, | Сhне, не ревнyй мужє1мъ ѕлы6мъ, нижE возжелёй бhти съ ни1ми: |
2
|
2
|
тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні. | лжaмъ бо поучaетсz сeрдце и4хъ, и3 болBзни ўстнЁ и4хъ глаг0лютъ. |
3
|
3
|
Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, | Съ премyдростію зи1ждетсz д0мъ и3 съ рaзумомъ и3справлsетсz. |
4
|
4
|
і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном. | Съ чyвствіемъ и3сполнsютсz сокрHвища t всsкагw богaтства честнaгw и3 д0брагw. |
5
|
5
|
Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою. | Лyчше мyдрый крёпкагw, и3 мyжъ рaзумъ и3мёzй земледёлца вели1ка. |
6
|
6
|
Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах. | Со ўправлeніемъ бывaетъ брaнь, п0мощь же съ сeрдцемъ совётнымъ. |
7
|
7
|
Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх. | Премyдрость и3 мhсль блaга во вратёхъ премyдрыхъ: смhсленніи не ўкланsютсz t зак0на гDнz, |
8
|
8
|
Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником. | но совётуютъ въ с0нмищихъ. Ненакaзанныхъ срэтaетъ смeрть, |
9
|
9
|
Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей. | ўмирaетъ же безyмный во грэсёхъ. НечистотA мyжу губи1телю: |
10
|
10
|
Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя. | њскверни1тсz въ дeнь ѕ0лъ и3 въ дeнь печaли, д0ндеже њскудёетъ. |
11
|
11
|
Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття? | И#збaви ведHмыz на смeрть и3 и3скупи2 ўбивaемыхъ, не щади2. |
12
|
12
|
Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її. | Ѓще же речeши: не вёмъ сегw2: разумёй, ћкw гDь всёхъ сердцA вёсть, и3 создaвый дыхaніе всBмъ, сeй вёсть всsчєскаz, и4же воздaстъ комyждо по дэлHмъ є3гw2. |
13
|
13
|
Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: | Ћждь мeдъ, сhне, блaгъ бо є4сть с0тъ, да наслади1тсz гортaнь тв0й: |
14
|
14
|
таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена. | си1це ўразумёеши премyдрость душeю твоeю: ѓще бо њбрsщеши, бyдетъ добрA кончи1на твоS, и3 ўповaніе не њстaвитъ тебE. |
15
|
15
|
Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його, | Не приводи2 нечести1ваго на пaжить првdныхъ, нижE прельщaйсz насыщeніемъ чрeва: |
16
|
16
|
бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель. | седмери1цею бо падeтъ првdный и3 востaнетъ, нечести1віи же и3знем0гутъ въ ѕлhхъ. |
17
|
17
|
Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться. | Ѓще падeтъ врaгъ тв0й, не њбрaдуйсz є3мY, въ преткновeніи же є3гw2 не возноси1сz: |
18
|
18
|
Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій. | ћкw ќзритъ гDь, и3 не ўг0дно є3мY бyдетъ, и3 tврати1тъ ћрость свою2 t негw2. |
19
|
19
|
Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим, | Не рaдуйсz њ ѕлодёющихъ и3 не ревнyй грBшнымъ, |
20
|
20
|
тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне. | не пребyдутъ бо внyцы лукaвыхъ, свэти1ло же нечести1выхъ ўгaснетъ. |
21
|
21
|
Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся, | Б0йсz бGа, сhне, и3 царS, и3 ни є3ди1ному же и4хъ проти1висz: |
22
|
22
|
тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить? | внезaпу бо и3стsжутъ нечести1выхъ, мучє1ніz же nбои1хъ кто2 ўвёсть; Сл0во сохранszй сhнъ кромЁ поги1бели бyдетъ: пріeмлzй же пріsтъ џное. Ничт0же л0жно t љзhка царeви да глаг0летсz, и3 ни є3ди1на лжA t љзhка є3гw2 да и3зhдетъ: мeчь (є4сть) љзhкъ царeвъ, ґ не пл0тzнъ: и3 и4же ѓще прeданъ бyдетъ, сокруши1тсz: ѓще бо раздражи1тсz ћрость є3гw2, со жи1лами человёки губи1тъ, и3 кHсти человёчєскіz поzдaетъ и3 сожигaетъ ћкw плaмень, ћкw не kдHмымъ бhти птенцaми џрлими. Мои1хъ словeсъ, сhне, б0йсz, и3 пріи1мъ | покaйсz. |
23
|
23
|
Сказано також мудрими: мати упередженість на суді — недобре. | Сі‰ же вaмъ смhслєннымъ глаг0лю разумёти: срамлsтисz лицA на судЁ не добро2. |
24
|
24
|
Хто говорить винному: «ти правий», того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена; | Глаг0лzй нечести1ваго, ћкw прaведенъ є4сть, пр0клzтъ t людjй бyдетъ и3 возненави1дэнъ во kзhцэхъ: |
25
|
25
|
а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення. | њбличaющіи же лyчшіи kвsтсz, на нsже пріи1детъ благословeніе блaго: |
26
|
26
|
В уста цілує той, хто відповідає словами вірними. | и3 ўстнЁ њблобызaютъ tвэщaющыz словесA бл†га. |
27
|
27
|
Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій. | Ўготовлsй на и3сх0дъ дэлA тво‰, и3 ўгот0висz на село2, и3 ходи2 в8слёдъ менє2, и3 сози1ждеши д0мъ тв0й. |
28
|
28
|
Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми? | Не бyди свидётель лжи1въ на твоего2 граждани1на, нижE пространsйсz твои1ма ўстнaма. |
29
|
29
|
Не говори: «як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її». | Не рцы2: и4мже w4бразомъ сотвори1 ми, сотворю2 є3мY и3 tмщY є3мY, и4миже мS преwби1дэ. |
30
|
30
|
Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум: | Ћкоже ни1ва мyжъ безyмный, и3 ћкw віногрaдъ человёкъ скудоyмный: |
31
|
31
|
і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася. | ѓще њстaвиши є3го2, њпустёетъ и3 трав0ю порастeтъ вeсь, и3 бyдетъ њстaвленъ, њгр†ды же кaмєнныz є3гw2 раскопaютсz. |
32
|
32
|
І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок: | Послэди2 ѓзъ покazхсz, воззрёхъ и3збрaти наказaніе: |
33
|
33
|
«трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, — | мaлw дремлю2, мaлw же сплю2 и3 мaлw њб8eмлю рукaма пє1рси: |
34
|
34
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій — як людина озброєна». | ѓще же сіE твори1ши, пріи1детъ пред8идyщи нищетA твоS и3 скyдость твоS, ћкw блaгъ течeцъ. |