|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
|
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
|
Неви1нно віно2, ўкори1зненно же піsнство, и3 всsкъ пребывazй въ нeмъ не бyдетъ премyдръ.
|
|
2
|
2
|
|
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
|
Не рaзнствуетъ прещeніе царeво t ћрости льв0вы: раздражazй же є3го2 и3 примэшazйсz є3мY согрэшaетъ въ свою2 дyшу.
|
|
3
|
3
|
|
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
|
Слaва мyжу tвращaтисz t досаждeніz: всsкъ же безyменъ си1ми соплетaетсz.
|
|
4
|
4
|
|
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
|
Поноси1мь лэни1вый не ўсрамлsетсz, тaкожде и3 заeмлzй пшени1цу въ жaтву.
|
|
5
|
5
|
|
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
|
ВодA глубокA совётъ въ сeрдцы мyжа: мyжъ же премyдръ и3счeрплетъ ю5.
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
|
Вели1ка вeщь человёкъ, и3 драгaz мyжъ творsй ми1лость: мyжа же вёрна (вели1ко) дёло њбрэсти2.
|
|
7
|
7
|
|
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
|
И$же без8 пор0ка живeтъ въ прaвдэ, блажє1ны њстaвитъ дёти сво‰.
|
|
8
|
8
|
|
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
|
Е#гдA цaрь прaведенъ на прест0лэ сsдетъ, не проти1витсz пред8 nчи1ма є3гw2 ничт0же лукaво.
|
|
9
|
9
|
|
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
|
Кто2 похвaлитсz чи1сто и3мёти сeрдце; и3ли2 кто2 дeрзнетъ рещи2 чи1ста себE бhти t грэхHвъ;
|
|
10
|
10
|
|
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
|
Вёсъ вели1къ и3 мaлъ, и3 мёра сугyба, нечи6ста пред8 гDемъ nбоS:
|
|
11
|
11
|
|
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
|
и3 творsй | въ начинaніихъ свои1хъ зaпнетсz: ю4нота съ препод0бнымъ, и3 прaвый пyть є3гw2.
|
|
12
|
12
|
|
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
|
Ќхо слhшитъ, и3 џко ви1дитъ: гDнz дэлA nбоS.
|
|
13
|
13
|
|
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
|
Не люби2 клеветaти, да не вознесeшисz: tвeрзи џчи твои2 и3 насыщaйсz хлёба.
|
|
14
|
14
|
|
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
|
Ѕло2, ѕло2, речeтъ стzжавazй, и3 tшeдъ тогдA похвaлитсz.
|
|
15
|
15
|
|
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
|
Е$сть злaто и3 мн0жество кaменій драги1хъ, сосyдъ чeстенъ ўстнЁ раз{мны.
|
|
16
|
16
|
|
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
|
Возми2 ри1зу є3гw2, ћкw и3спорyчникъ бhсть чуждhz, и3 за чуждyю возми2 зал0гъ t негw2.
|
|
17
|
17
|
|
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
|
Слaдокъ є4сть человёку хлёбъ лжи2, но пот0мъ и3сп0лнzтсz ўстA є3гw2 кaменіz.
|
|
18
|
18
|
|
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
|
Помышлeніе въ совётэ ўгот0витсz, въ правлeніи же твори1тъ брaнь.
|
|
19
|
19
|
|
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
|
Tкрывazй тaйну х0дитъ лeстію: и3 прельщaющему ўстнaми свои1ми не примэшaйсz.
|
|
20
|
20
|
|
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
|
Ѕлосл0вzщему nтцA и3ли2 мaтерь ўгaснетъ свэти1лникъ, зBницы же nчeсъ є3гw2 ќзрzтъ тмY.
|
|
21
|
21
|
|
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
|
Чaсть поспёшна въ начaлэ, въ послёднихъ не благослови1тсz.
|
|
22
|
22
|
|
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
|
Не рцы2: tмщY врагY: но потерпи2 гDа, да ти2 пом0жетъ.
|
|
23
|
23
|
|
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
|
Мeрзость гDеви сугyбый вёсъ, и3 мёрило лжи1во не добро2 пред8 ни1мъ.
|
|
24
|
24
|
|
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
|
T гDа и3справлsютсz стwпы2 мyжу: смeртный же кaкw ўразумёетъ пути6 сво‰;
|
|
25
|
25
|
|
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
|
Сёть мyжеви ск0рw нёчто t свои1хъ њсвzщaти: по њбётэ бо раскazніе бывaетъ.
|
|
26
|
26
|
|
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
|
Вёzтель нечести1выхъ є4сть цaрь мyдръ и3 наложи1тъ на нS к0ло.
|
|
27
|
27
|
|
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
|
Свётъ гDень дыхaніе человёкwмъ, и4же и3спытaетъ т†йнаz ўтр0бы.
|
|
28
|
28
|
|
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
|
Ми1лостынz и3 и4стина сохранeніе царю2, и3 њб8и1дутъ прест0лъ є3гw2 въ прaвдэ.
|
|
29
|
29
|
|
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
|
Лёпота (є4сть) ю4нымъ премyдрость: слaва же ст†рымъ сэди6ны.
|
|
30
|
30
|
|
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
|
Р†ны и3 сокрушє1ніz срэтaютъ ѕлhхъ, ћзвы же въ сокр0вищихъ чрeва.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.