1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Менѐ ѻ҆тца̀ послꙋ́шайте, ча̑да, и҆ си́це твори́те, да спасе́тесѧ: | Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, |
|
2
|
2
|
| гдⷭ҇ь бо просла́ви ѻ҆тца̀ на ча́дѣхъ и҆ сꙋ́дъ ма́тере оу҆твердѝ на сынѣ́хъ. | бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. |
|
3
|
3
|
| Чты́й ѻ҆тца̀ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ, | Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, |
|
4
|
4
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ сокро́вищствꙋѧй прославлѧ́ѧй ма́терь свою̀. | і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. |
|
5
|
5
|
| Чты́й ѻ҆тца̀ возвесели́тсѧ ѡ҆ ча́дѣхъ и҆ въ де́нь мольбы̀ своеѧ̀ оу҆слы́шанъ бꙋ́детъ. | Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. |
|
6
|
6
|
| Прославлѧ́ѧй ѻ҆тца̀ долгоде́нствовати бꙋ́детъ, и҆ послꙋ́шаѧй гдⷭ҇а оу҆поко́итъ ма́терь свою̀. | Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. |
|
7
|
7
|
| Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а почти́тъ ѻ҆тца̀ и҆ ꙗ҆́кѡ влады́камъ послꙋ́житъ роди́вшымъ є҆го̀. | Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. |
|
8
|
8
|
| Дѣ́ломъ и҆ сло́вомъ чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь, да на́йдетъ тѝ благослове́нїе ѿ ни́хъ. | Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, |
|
9
|
9
|
| Благослове́нїе бо ѻ҆́тчее оу҆твержда́етъ до́мы ча̑дъ, клѧ́тва же ма́тернѧ и҆скоренѧ́етъ до ѡ҆снова́нїѧ. | бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. |
|
10
|
10
|
| Не сла́висѧ въ безче́стїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, нѣ́сть бо тѝ сла́ва ѻ҆́тчее безче́стїе: | Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. |
|
11
|
11
|
| сла́ва бо человѣ́кꙋ ѿ че́сти ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ поноше́нїе ча́дѡмъ ма́ти въ безсла́вїи. | Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. |
|
12
|
12
|
| Ча́до, застꙋпѝ въ ста́рости ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ не ѡ҆скорбѝ є҆го̀ въ животѣ̀ є҆гѡ̀: | Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. |
|
13
|
13
|
| а҆́ще и҆ ра́зꙋмомъ ѡ҆скꙋдѣва́етъ, проще́нїе и҆мѣ́й и҆ не ѡ҆безче́сти є҆го̀ все́ю крѣ́постїю твое́ю. | Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, |
|
14
|
14
|
| Ми́лость бо ѻ҆́тча не забве́на бꙋ́детъ, и҆ проти́вꙋ грѣхѡ́въ присози́ждетсѧ тебѣ̀: | бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. |
|
15
|
15
|
| въ де́нь ско́рби твоеѧ̀ воспомѧ́нетъ тѧ̀: ꙗ҆́коже ле́дъ ѿ зно́ѧ, та́кѡ раста́ютъ грѣсѝ твоѝ. | У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. |
|
16
|
16
|
| Ко́ль хꙋ́ленъ ѡ҆ставлѧ́ѧй ѻ҆тца̀, и҆ про́клѧтъ гдⷭ҇емъ раздража́ѧй ма́терь свою̀. | Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою. |
|
17
|
17
|
| Ча́до, въ кро́тости дѣла̀ твоѧ̑ препровожда́й, и҆ человѣ́комъ прїѧ́тнымъ возлю́бленъ бꙋ́деши. | Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. |
|
18
|
18
|
| Є҆ли́кѡ вели́къ є҆сѝ, толи́кѡ смирѧ́йсѧ, и҆ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆брѧ́щеши благода́ть. | Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. |
|
19
|
19
|
| Мно́зи сꙋ́ть высо́цы и҆ сла́вни: но крѡ́ткимъ ѿкрыва́ютсѧ та̑йны, | Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, |
|
20
|
20
|
| ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ си́ла гдⷭ҇нѧ, и҆ смире́нными сла́витсѧ. | бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. |
|
21
|
21
|
| Вы́шшихъ себє̀ не и҆щѝ и҆ крѣ́пльшихъ себє̀ не и҆спытꙋ́й. | Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. |
|
22
|
22
|
| Ꙗ҆̀же тѝ повєлѣ́нна, сїѧ̑ разꙋмѣва́й: нѣ́сть бо тѝ потре́ба та́йныхъ. | Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. |
|
23
|
23
|
| Во и҆збы́тцѣхъ дѣ́лъ твои́хъ не любопы́тствꙋй: вѧ̑щшаѧ бо ра́зꙋма человѣ́ческагѡ пока̑зана тѝ сꙋ́ть: | При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; |
|
24
|
24
|
| мнѡ́ги бо прельстѝ мнѣ́нїе и҆́хъ, и҆ мнѣ́нїе лꙋка́вно погꙋбѝ мы́сль и҆́хъ. | тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. |
|
25
|
25
|
| И҆ любѧ́й бѣ́дство впаде́тъ въ нѐ: | Хто любить небезпеку, той впаде у неї; |
|
26
|
26
|
| се́рдце же́стоко ѡ҆ѕло́битсѧ на послѣ́докъ: | вперте серце напослідок потерпить зло: |
|
27
|
27
|
| се́рдце же́стоко ѡ҆тѧготи́тсѧ болѣ́зньми, и҆ грѣ́шникъ приложи́тъ грѣхѝ на грѣхѝ. | вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. |
|
28
|
28
|
| Въ наведе́нїи велича́вагѡ нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ: са́дъ бо лꙋка́вствїѧ вкорени́сѧ въ не́мъ. | Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. |
|
29
|
29
|
| Се́рдце разꙋми́вагѡ оу҆разꙋмѣ́етъ при́тчꙋ, и҆ оу҆́хо слы́шателѧ вожделѣ́нїе премꙋ́драгѡ. | Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. |
|
30
|
30
|
| Ѻ҆́гнь горѧ́щь оу҆гаси́тъ вода̀, и҆ ми́лостынѧ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ. | Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. |
|
31
|
31
|
| Воздаѧ́й благода̑ти по́мнимь быва́етъ по си́хъ и҆ во вре́мѧ паде́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ оу҆твержде́нїе. | Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору. |
