1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Каса́ѧйсѧ смолѣ̀ ѡ҆черни́тсѧ, и҆ приѡбща́ѧйсѧ го́рдомꙋ то́ченъ є҆мꙋ̀ бꙋ́детъ. | Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. |
|
2
|
2
|
| Бре́мене па́че себє̀ не воздви́жи, и҆ крѣ́пльшꙋ и҆ богатѣ́йшꙋ себє̀ не приѡбща́йсѧ. | Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. |
|
3
|
3
|
| Ко́е прича́стїе горнцꙋ̀ съ котло́мъ; се́й прирази́тсѧ, и҆ то́й сокрꙋши́тсѧ. | Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. |
|
4
|
4
|
| Бога́тый ѡ҆би́дꙋ сотворѝ, и҆ са́мъ приразгнѣ́васѧ: ни́щїй же ѡ҆би́димь бы́сть, и҆ са́мъ приꙋмо́литсѧ. | Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. |
|
5
|
5
|
| А҆́ще потре́бенъ бꙋ́деши, оу҆потреблѧ́етъ тѧ̀: а҆́ще же лише́нъ бꙋ́деши, ѡ҆ста́витъ тѧ̀. | Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. |
|
6
|
6
|
| А҆́ще и҆́маши, поживе́тъ съ тобо́ю и҆ и҆стощи́тъ тѧ̀, са́мъ же не поболи́тъ. | Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме. |
|
7
|
7
|
| А҆́ще востре́бꙋетъ тѧ̀, прельсти́тъ тѧ̀ и҆ возсмѣе́ттисѧ и҆ да́стъ тѝ наде́ждꙋ, возглаго́летъ тѝ до́брѣ | Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?» |
|
8
|
8
|
| и҆ рече́тъ тѝ: є҆́сть ли тѝ что̀ потре́бно; и҆ посрами́тъ тѧ̀ бра́шномъ свои́мъ, до́ндеже и҆стощи́тъ тѧ̀ два́щи и҆лѝ три́щи, и҆ на послѣ́докъ порꙋга́еттисѧ. | Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. |
|
9
|
9
|
| Пото́мъ оу҆́зритъ тѧ̀ и҆ ѡ҆ста́витъ тѧ̀ и҆ главо́ю свое́ю покива́етъ на тѧ̀. | Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою. |
|
10
|
10
|
| Внима́й, да не заблꙋди́ши | Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим |
|
11
|
11
|
| и҆ да не смири́шисѧ во весе́лїи твое́мъ. | і не бути приниженим у твоїх веселощах. |
|
12
|
12
|
| Є҆гда́ тѧ̀ си́льный призове́тъ, ѿстꙋпа́й, и҆ толи́кѡ па́че призове́тъ тѧ̀. | Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе. |
|
13
|
13
|
| Не приближа́йсѧ, да не ѿринове́нъ бꙋ́деши, и҆ не сто́й ѿдале́че, да не забве́нъ бꙋ́деши. | Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. |
|
14
|
14
|
| Не належѝ бесѣ́довати съ ни́мъ и҆ не вѣ́рꙋй мно́жайшымъ словесє́мъ є҆гѡ̀: мно́гою бо бесѣ́дою и҆скꙋ́ситъ тѧ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ смѣѧ́сѧ и҆спыта́етъ та̑йнаѧ твоѧ̑. | Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. |
|
15
|
15
|
| Неми́лостивъ є҆́сть не соблюда́ѧй слове́съ и҆ не пощади́тъ (ѡ҆сла́бити) ѡ҆ѕлобле́нїѧ твоегѡ̀ и҆ оу҆́зъ. | Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. |
|
16
|
16
|
| Блюди́сѧ и҆ внима́й ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ съ паде́нїемъ твои́мъ хо́диши: | Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм. |
|
17
|
17
|
| слы́шай сїѧ̑ во снѣ̀ твое́мъ, бо́дрствꙋй. | Почувши це уві сні твоєму, не засинай. |
|
18
|
18
|
| Во все́мъ житїѝ любѝ гдⷭ҇а и҆ призыва́й є҆го̀ во спасе́нїе твоѐ. | У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє. |
|
19
|
19
|
| Всѧ́ко живо́тно лю́битъ подо́бное себѣ̀, и҆ всѧ́къ человѣ́къ и҆́скреннѧго своего̀: | Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого. |
|
20
|
20
|
| всѧ́ка пло́ть по ро́дꙋ собира́етсѧ, и҆ подо́бномꙋ себѣ̀ прилѣпи́тсѧ мꙋ́жъ. | Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. |
|
21
|
21
|
| Ко́е ѻ҆бще́нїе во́лкꙋ со а҆́гнцемъ; та́кѡ грѣ́шникꙋ со благочести́вымъ. | Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим. |
|
22
|
22
|
| Кі́й ми́ръ гѷе́нѣ со псо́мъ; и҆ кі́й ми́ръ бога́томꙋ со оу҆бо́гимъ; | Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? |
|
23
|
23
|
| Ло́въ львѡ́въ ѻ҆на́гри въ пꙋсты́ни, та́кожде па̑жити бога̑тымъ оу҆бо́зїи. | Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. |
|
24
|
24
|
| Ме́рзость го́рдомꙋ смире́нїе, си́це ме́рзость бога́томꙋ ни́щїй. | Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний. |
|
25
|
25
|
| Бога́тъ коле́блѧйсѧ подтвержда́етсѧ ѿ дрꙋгѡ́въ: оу҆бо́гїй же пады́й ѿрѣ́ѧнъ бꙋ́детъ ѿ дрꙋгѡ́въ. | Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. |
|
26
|
26
|
| Бога́тꙋ поползнꙋ́вшꙋсѧ мно́зи застꙋ̑пницы, возглаго́ла нелѣ̑паѧ, и҆ ѡ҆правда́ша є҆го̀: | Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його. |
|
27
|
27
|
| оу҆бо́гїй поползнꙋ́сѧ, и҆ воспрети́ша є҆мꙋ̀, провѣща̀ ра́зꙋмъ, и҆ не да́ша є҆мꙋ̀ мѣ́ста. | Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. |
|
28
|
28
|
| Бога́тый возглаго́ла, и҆ всѝ оу҆молча́ша и҆ сло́во є҆гѡ̀ вознесо́ша да́же до ѡ҆́блакъ: | Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; |
|
29
|
29
|
| оу҆бо́гїй возглаго́ла, и҆ рѣ́ша: кто̀ се́й є҆́сть; и҆ а҆́ще преткне́тсѧ, низвратѧ́тъ є҆го̀. | заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його. |
|
30
|
30
|
| Добро̀ є҆́сть бога́тство, въ не́мже нѣ́сть грѣха̀, и҆ ѕла̀ є҆́сть нищета̀ во оу҆стѣ́хъ нечести́вагѡ. | Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. |
|
31
|
31
|
| Се́рдце человѣ́ческо и҆змѣнѧ́етъ лицѐ є҆гѡ̀, и҆лѝ на добро̀ и҆лѝ на ѕло̀. | Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. |
|
32
|
32
|
| Слѣ́дъ се́рдца во благи́хъ лицѐ ве́селое, и҆ и҆з̾ѡбрѣ́тенїе при́тчей размышле́нїе со трꙋдо́мъ. | Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням. |
