1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѳ
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
| То́чїю вдаѧ́й дꙋ́шꙋ свою̀ и҆ размышлѧ́ѧй въ зако́нѣ вы́шнѧгѡ премꙋ́дрости всѣ́хъ дре́внихъ взы́щетъ и҆ во прⷪ҇ро́чествїихъ поꙋча́тисѧ бꙋ́детъ: | Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах: |
|
2
|
2
|
| пѡ́вѣсти мꙋже́й и҆мени́тыхъ соблюде́тъ и҆ во и҆зви̑тїѧ при́тчей совни́детъ, | він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч; |
|
3
|
3
|
| сокровє́ннаѧ при́тчей и҆зы́щетъ и҆ въ гада́нїи при́тчей поживе́тъ, | буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч. |
|
4
|
4
|
| посредѣ̀ вельмо́жъ послꙋ́житъ и҆ пред̾ старѣ́йшинꙋ ꙗ҆ви́тсѧ, | Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем; |
|
5
|
5
|
| въ землѝ чꙋжди́хъ ꙗ҆зы̑къ про́йдетъ, добро́ бо и҆ ѕло̀ въ человѣ́цѣхъ и҆скꙋсѝ. | буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми. |
|
6
|
6
|
| Се́рдце своѐ вда́стъ оу҆́треневати ко гдⷭ҇ꙋ сотво́ршемꙋ є҆го̀ и҆ пред̾ вы́шнимъ помо́литсѧ, и҆ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ своѧ̑ на моли́твꙋ и҆ ѡ҆ грѣсѣ́хъ свои́хъ помо́литсѧ. | Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої. |
|
7
|
7
|
| А҆́ще гдⷭ҇ь ве́лїй восхо́щетъ, дꙋ́хомъ ра́зꙋма и҆спо́лнитсѧ: | Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму, |
|
8
|
8
|
| то́й ѡ҆дожди́тъ глаго́лы премꙋ́дрости своеѧ̀ и҆ въ моли́твѣ и҆сповѣ́стсѧ гдⷭ҇еви, | буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа; |
|
9
|
9
|
| то́й оу҆пра́витъ совѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ хꙋдо́жество и҆ въ сокрове́нныхъ є҆гѡ̀ размышлѧ́ти бꙋ́детъ, | благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа; |
|
10
|
10
|
| то́й и҆звѣсти́тъ наказа́нїе оу҆че́нїѧ є҆гѡ̀ и҆ въ зако́нѣ завѣ́та гдⷭ҇нѧ похва́литсѧ. | він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього. |
|
11
|
11
|
| Восхва́лѧтъ ра́зꙋмъ є҆гѡ̀ мно́зи, и҆ до вѣ́ка не поги́бнетъ: | Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік; |
|
12
|
12
|
| не ѿи́детъ па́мѧть є҆гѡ̀, и҆ и҆́мѧ є҆гѡ̀ поживе́тъ въ ро́ды родѡ́въ: | пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів. |
|
13
|
13
|
| премꙋ́дрость є҆гѡ̀ повѣ́дѧтъ ꙗ҆зы́цы, и҆ хвалꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆сповѣ́сть цр҃ковь. | Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його; |
|
14
|
14
|
| А҆́ще пребꙋ́детъ, приꙋсво́итъ себѣ̀, и҆ а҆́ще почі́етъ, и҆́мѧ ѡ҆ста́витъ па́че ты́сѧщъ. | доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її. |
|
15
|
15
|
| Є҆щѐ размы́сливъ повѣ́мъ, и҆ ꙗ҆́коже лꙋны̀ полнота̀ напо́лнихсѧ. | Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй. |
|
16
|
16
|
| Послꙋ́шайте менѐ, преподо́бнїи сы́нове, и҆ прозѧ́бните ꙗ҆́кѡ ши́пки произраста́ющыѧ при пото́цѣ се́лнѣмъ, | Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку; |
|
17
|
17
|
| и҆ ꙗ҆́коже лїва́нъ дади́те благово́нїе, | виточуйте пахощі, як ливан; |
|
18
|
18
|
| и҆ процвѣти́те цвѣ́тъ ꙗ҆́кѡ крі́нъ, преподади́те воню̀ и҆ воспо́йте пѣ́снь. | цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню; |
|
19
|
19
|
| Благослови́те гдⷭ҇а во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ є҆гѡ̀, дади́те и҆́мени є҆гѡ̀ вели́чїе и҆ и҆сповѣ́дайтесѧ во хвале́нїи є҆гѡ̀, | благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його, |
|
20
|
20
|
| въ пѣ́снехъ оу҆сте́нъ и҆ въ гꙋ́слехъ, и҆ си́це рцы́те во и҆сповѣ́данїи: | піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так: |
|
21
|
21
|
| дѣла̀ гдⷭ҇нѧ всѧ̑ ꙗ҆́кѡ дѡбра̀ ѕѣлѡ̀, и҆ всѧ́ко повелѣ́нїе во вре́мѧ своѐ бꙋ́детъ. | усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться; |
|
22
|
22
|
| И҆ нѣ́сть рещѝ: что̀ сїѐ; на что̀ сїѐ; всѧ̑ бо сїѧ̑ во вре́мѧ своѐ взы̑скана бꙋ́дꙋтъ. | і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється. |
|
23
|
23
|
| Сло́вомъ є҆гѡ̀ ста̀ вода̀ ꙗ҆́кѡ сто́гъ, и҆ гл҃го́ломъ оу҆́стъ є҆гѡ̀ прїѧ́тєлища вѡдна́ѧ. | За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод. |
|
24
|
24
|
| Повелѣ́нїемъ є҆гѡ̀ всѧ́кое благоволе́нїе, и҆ нѣ́сть, и҆́же оу҆ма́литъ спⷭ҇нїе є҆гѡ̀. | У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх. |
|
25
|
25
|
| Дѣла̀ всѧ́кїѧ пло́ти пред̾ ни́мъ, и҆ нѣ́сть оу҆кры́тисѧ ѿ ѻ҆че́съ є҆гѡ̀: | Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його. |
|
26
|
26
|
| ѿ вѣ́ка на вѣ́къ призрѣ̀, и҆ ничто́же є҆́сть ди́вно пред̾ ни́мъ. | Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним. |
|
27
|
27
|
| Нѣ́сть рещѝ: что̀ сїѐ; на что̀ сїѐ; всѧ̑ бо на потре́бꙋ и҆́хъ создана̑ бы́ша. | Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку. |
|
28
|
28
|
| Блгⷭ҇ве́нїе є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ покры̀ и҆ ꙗ҆́кѡ пото́къ сꙋ́шꙋ напоѝ: | Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу. |
|
29
|
29
|
| си́це гнѣ́въ є҆гѡ̀ ꙗ҆зы́цы наслѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ превратѝ во́дꙋ въ сла́ность. | Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки. |
|
30
|
30
|
| Пꙋтїѐ є҆гѡ̀ преподѡ́бнымъ пра́ви, та́кѡ беззако́нникѡмъ претыка̑нїѧ. | Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання. |
|
31
|
31
|
| Блага̑ѧ благи̑мъ создана̑ бы́ша и҆з̾ нача́ла, та́кожде грѣ̑шнымъ ѕла̑ѧ. | Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле. |
|
32
|
32
|
| Нача́ло всѧ́кїѧ потре́бы въ житїѐ человѣ́кꙋ, вода̀ и҆ ѻ҆́гнь, и҆ желѣ́зо и҆ со́ль, и҆ семїда́лъ пшени́цы и҆ млеко̀ и҆ ме́дъ, кро́вь гро́здова и҆ ма́сло и҆ ри́за: | Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: |
|
33
|
33
|
| всѧ̑ сїѧ̑ благочести̑вымъ во блага̑ѧ, си́це и҆ грѣ́шникѡмъ превратѧ́тсѧ во ѕла̑ѧ. | усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду. |
|
34
|
34
|
| Сꙋ́ть дꙋ́си, и҆̀же со́здани бы́ша на ме́сть и҆ ꙗ҆́ростїю свое́ю оу҆тверди́ша ра̑ны и҆̀мъ: | Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої, |
|
35
|
35
|
| во вре́мѧ сконча́нїѧ и҆злїю́тъ крѣ́пость и҆ ꙗ҆́рость сотво́ршагѡ и҆̀хъ соверша́тъ. | під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх. |
|
36
|
36
|
| Ѻ҆́гнь и҆ гра́дъ, и҆ гла́дъ и҆ сме́рть, всѧ̑ сїѧ̑ создана̑ бы́ша на ме́сть: | Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти; |
|
37
|
37
|
| зꙋ́бы ѕвѣре́й и҆ скѡрпі́и, и҆ є҆хі̑дны и҆ ме́чь ѿмща́ѧй въ поги́бель нечести́выхъ, | зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, — |
|
38
|
38
|
| въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀ возвеселѧ́тсѧ, и҆ на землѝ на потре́бꙋ оу҆гото́вѧтсѧ, и҆ во бремена́хъ свои́хъ не и҆́мꙋтъ прейтѝ сло́ва. | зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його. |
|
39
|
39
|
| Сегѡ̀ ра́ди и҆спе́рва оу҆тверди́хсѧ и҆ размы́слихъ и҆ въ писа́нїи ѡ҆ста́вихъ: | Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні, |
|
40
|
40
|
| всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ бла̑га, и҆ всю̀ потре́бꙋ во вре́мѧ своѐ пода́стъ: | що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; |
|
41
|
41
|
| и҆ нѣ́сть рещѝ: сїѐ сегѡ̀ ѕлѣ́е: всѧ̑ бо во вре́мѧ на оу҆гожде́нїе бꙋ́дꙋтъ. | і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим. |
|
42
|
42
|
| И҆ нн҃ѣ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ оу҆сты̑ воспо́йте и҆ благослови́те и҆́мѧ гдⷭ҇не. | Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа. |
