1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Живы́й во вѣ́ки созда̀ всѧ̑ ѻ҆́бще. гдⷭ҇ь є҆ди́нъ ѡ҆правди́тсѧ:
|
Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.
|
|
2
|
2
|
|
никто́же дово́ленъ и҆сповѣ́сти дѣ́лъ є҆гѡ̀,
|
Нікому не надав Він пояснювати Його.
|
|
3
|
3
|
|
и҆ кто̀ и҆зслѣ́дитъ вели̑чїѧ є҆гѡ̀;
|
І хто може дослідити великі Його?
|
|
4
|
4
|
|
Держа́вꙋ вели́чества є҆гѡ̀ кто̀ и҆зочте́тъ; и҆ кто̀ приложи́тъ и҆сповѣ́дати млⷭ҇ти є҆гѡ̀;
|
Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?
|
|
5
|
5
|
|
Не лѣ́ть оу҆ма́лити, нижѐ приложи́ти, и҆ не лѣ́ть и҆зслѣ́дити чꙋде́съ гдⷭ҇нихъ.
|
Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа.
|
|
6
|
6
|
|
Є҆гда̀ сконча́етъ человѣ́къ, тогда̀ начина́етъ, и҆ є҆гда̀ преста́нетъ, тогда̀ оу҆сꙋмни́тсѧ.
|
Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування.
|
|
7
|
7
|
|
Что̀ є҆́сть человѣ́къ; и҆ что̀ потре́ба є҆гѡ̀; что̀ бла́го є҆гѡ̀; и҆ что̀ ѕло̀ є҆гѡ̀;
|
Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?
|
|
8
|
8
|
|
Число̀ дні́й человѣ́кꙋ мно́го лѣ́тъ сто̀: ꙗ҆́кѡ ка́плѧ морскі́ѧ воды̀ и҆ зерно̀ песка̀, та́кѡ ма́ло лѣ́тъ въ де́нь вѣ́ка.
|
Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности.
|
|
9
|
9
|
|
Сегѡ̀ ра́ди долготерпѣ̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ и҆ и҆злїѧ̀ на нѧ̀ млⷭ҇ть свою̀.
|
Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.
|
|
10
|
10
|
|
Ви́дѣ и҆ позна̀ низвраще́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕло̀,
|
Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,
|
|
11
|
11
|
|
сегѡ̀ ра́ди оу҆мно́жи млⷭ҇рдїе своѐ.
|
і тому примножує милості Свої.
|
|
12
|
12
|
|
Ми́лость человѣ́ча на и҆́скреннѧго своего̀, млⷭ҇ть же гдⷭ҇нѧ на всѧ́кꙋ пло́ть.
|
Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть.
|
|
13
|
13
|
|
Ѡ҆блича́ѧй и҆ наказꙋ́ѧй, и҆ наꙋча́ѧй и҆ ѡ҆браща́ѧй ꙗ҆́кѡ па́стырь ста́до своѐ:
|
Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.
|
|
14
|
14
|
|
прїе́млющихъ наказа́нїе ми́лꙋетъ и҆ тща́щихсѧ ѡ҆ сꙋдба́хъ є҆гѡ̀.
|
Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.
|
|
15
|
15
|
|
Ча́до, во благи́хъ не да́ждь поро́ка, и҆ во всѧ́цѣмъ даѧ́нїи печа́ли слове́съ.
|
Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.
|
|
16
|
16
|
|
Не оу҆стꙋди́тъ ли зно́ѧ роса̀; та́кѡ лꙋ́чше сло́во, не́жели даѧ́нїе.
|
Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар.
|
|
17
|
17
|
|
Не сѐ ли, сло́во па́че даѧ́нїѧ бла́га; ѻ҆боѧ́ же оу҆ мꙋ́жа благода́тна.
|
Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше.
|
|
18
|
18
|
|
Бꙋ́й неблагода́рнѡ поно́ситъ, и҆ даѧ́нїе зави́дливагѡ и҆стаева́етъ ѻ҆́чи.
|
Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі.
|
|
19
|
19
|
|
Пре́жде не́же возглаго́леши, оу҆вѣ́ждь, и҆ пре́жде недꙋ́га врачꙋ́йсѧ:
|
Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.
|
|
20
|
20
|
|
пре́жде сꙋда̀ и҆спыта́й себѐ и҆ въ ча́съ посѣще́нїѧ ѡ҆брѧ́щеши ѡ҆чище́нїе:
|
Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.
|
|
21
|
21
|
|
пре́жде да́же въ недꙋ́гъ не впаде́ши, смири́сѧ, и҆ во вре́мѧ грѣхѡ́въ покажѝ ѡ҆браще́нїе.
|
Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.
|
|
22
|
22
|
|
Не воспѧти́сѧ возда́ти ѡ҆бѣ́тъ благовре́меннѡ и҆ не ѡ҆жида́й да́же до сме́рти ѡ҆правда́тисѧ:
|
Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти.
|
|
23
|
23
|
|
пре́жде да́же не помо́лишисѧ, оу҆гото́ви себѐ, и҆ не бꙋ́ди ꙗ҆́кѡ человѣ́къ и҆скꙋша́ѧ гдⷭ҇а.
|
Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа.
|
|
24
|
24
|
|
Помѧнѝ гнѣ́въ въ де́нь сконча́нїѧ и҆ вре́мѧ ме́сти во ѿвраще́нїи лица̀:
|
Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.
|
|
25
|
25
|
|
помѧнѝ вре́мѧ гла́да во вре́мѧ сы́тости, нищетꙋ̀ и҆ оу҆бо́жество въ де́нь бога́тства.
|
Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки.
|
|
26
|
26
|
|
Ѿ оу҆́тра до ве́чера и҆змѣнѧ́етсѧ вре́мѧ, и҆ всѧ̑ скѡ́ра сꙋ́ть пред̾ гдⷭ҇емъ.
|
Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.
|
|
27
|
27
|
|
Человѣ́къ премꙋ́дръ во все́мъ ѡ҆па́сенъ бꙋ́детъ и҆ во дне́хъ грѣхѡ́въ во́нметъ ѡ҆ согрѣше́нїи.
|
Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности.
|
|
28
|
28
|
|
Всѧ́къ разꙋми́въ позна̀ премꙋ́дрость, и҆ ѡ҆брѣ́тшемꙋ ю҆̀ да́стъ и҆сповѣ́данїе.
|
Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу.
|
|
29
|
29
|
|
Разꙋ́мнїи въ словесѣ́хъ, и҆ ті́и оу҆мꙋдри́шасѧ и҆ оу҆мно́жиша при̑тчи и҆спы̑тны. воздержа́нїе дꙋшѝ.
|
Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.
|
|
30
|
30
|
|
Вслѣ́дъ по́хотей твои́хъ не ходѝ и҆ ѿ похотѣ́нїй свои́хъ возбранѧ́йсѧ:
|
Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.
|
|
31
|
31
|
|
а҆́ще да́си дꙋшѝ твое́й благоволе́нїе жела́нїѧ, сотвори́тъ тѧ̀ ѡ҆бра́дованїе врагѡ́мъ твои̑мъ.
|
Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.
|
|
32
|
32
|
|
Не весели́сѧ ѡ҆ мно́зѣй сла́дости и҆ не свѧзꙋ́йсѧ соѻбще́нїемъ є҆ѧ̀.
|
Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.
|
|
33
|
33
|
|
Не бꙋ́ди ни́щь пи́ршествꙋѧй ѿ взаи́мства, и҆ ничто́ ти бꙋ́детъ въ мѣшцѣ̀.
|
Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
