1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| Живы́й во вѣ́ки созда̀ всѧ̑ ѻ҆́бще. гдⷭ҇ь є҆ди́нъ ѡ҆правди́тсѧ: | Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. |
|
2
|
2
|
| никто́же дово́ленъ и҆сповѣ́сти дѣ́лъ є҆гѡ̀, | Нікому не надав Він пояснювати Його. |
|
3
|
3
|
| и҆ кто̀ и҆зслѣ́дитъ вели̑чїѧ є҆гѡ̀; | І хто може дослідити великі Його? |
|
4
|
4
|
| Держа́вꙋ вели́чества є҆гѡ̀ кто̀ и҆зочте́тъ; и҆ кто̀ приложи́тъ и҆сповѣ́дати млⷭ҇ти є҆гѡ̀; | Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? |
|
5
|
5
|
| Не лѣ́ть оу҆ма́лити, нижѐ приложи́ти, и҆ не лѣ́ть и҆зслѣ́дити чꙋде́съ гдⷭ҇нихъ. | Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. |
|
6
|
6
|
| Є҆гда̀ сконча́етъ человѣ́къ, тогда̀ начина́етъ, и҆ є҆гда̀ преста́нетъ, тогда̀ оу҆сꙋмни́тсѧ. | Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. |
|
7
|
7
|
| Что̀ є҆́сть человѣ́къ; и҆ что̀ потре́ба є҆гѡ̀; что̀ бла́го є҆гѡ̀; и҆ что̀ ѕло̀ є҆гѡ̀; | Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її? |
|
8
|
8
|
| Число̀ дні́й человѣ́кꙋ мно́го лѣ́тъ сто̀: ꙗ҆́кѡ ка́плѧ морскі́ѧ воды̀ и҆ зерно̀ песка̀, та́кѡ ма́ло лѣ́тъ въ де́нь вѣ́ка. | Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности. |
|
9
|
9
|
| Сегѡ̀ ра́ди долготерпѣ̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ и҆ и҆злїѧ̀ на нѧ̀ млⷭ҇ть свою̀. | Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. |
|
10
|
10
|
| Ви́дѣ и҆ позна̀ низвраще́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕло̀, | Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий, |
|
11
|
11
|
| сегѡ̀ ра́ди оу҆мно́жи млⷭ҇рдїе своѐ. | і тому примножує милості Свої. |
|
12
|
12
|
| Ми́лость человѣ́ча на и҆́скреннѧго своего̀, млⷭ҇ть же гдⷭ҇нѧ на всѧ́кꙋ пло́ть. | Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть. |
|
13
|
13
|
| Ѡ҆блича́ѧй и҆ наказꙋ́ѧй, и҆ наꙋча́ѧй и҆ ѡ҆браща́ѧй ꙗ҆́кѡ па́стырь ста́до своѐ: | Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. |
|
14
|
14
|
| прїе́млющихъ наказа́нїе ми́лꙋетъ и҆ тща́щихсѧ ѡ҆ сꙋдба́хъ є҆гѡ̀. | Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його. |
|
15
|
15
|
| Ча́до, во благи́хъ не да́ждь поро́ка, и҆ во всѧ́цѣмъ даѧ́нїи печа́ли слове́съ. | Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами. |
|
16
|
16
|
| Не оу҆стꙋди́тъ ли зно́ѧ роса̀; та́кѡ лꙋ́чше сло́во, не́жели даѧ́нїе. | Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. |
|
17
|
17
|
| Не сѐ ли, сло́во па́че даѧ́нїѧ бла́га; ѻ҆боѧ́ же оу҆ мꙋ́жа благода́тна. | Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. |
|
18
|
18
|
| Бꙋ́й неблагода́рнѡ поно́ситъ, и҆ даѧ́нїе зави́дливагѡ и҆стаева́етъ ѻ҆́чи. | Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. |
|
19
|
19
|
| Пре́жде не́же возглаго́леши, оу҆вѣ́ждь, и҆ пре́жде недꙋ́га врачꙋ́йсѧ: | Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе. |
|
20
|
20
|
| пре́жде сꙋда̀ и҆спыта́й себѐ и҆ въ ча́съ посѣще́нїѧ ѡ҆брѧ́щеши ѡ҆чище́нїе: | Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість. |
|
21
|
21
|
| пре́жде да́же въ недꙋ́гъ не впаде́ши, смири́сѧ, и҆ во вре́мѧ грѣхѡ́въ покажѝ ѡ҆браще́нїе. | Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення. |
|
22
|
22
|
| Не воспѧти́сѧ возда́ти ѡ҆бѣ́тъ благовре́меннѡ и҆ не ѡ҆жида́й да́же до сме́рти ѡ҆правда́тисѧ: | Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. |
|
23
|
23
|
| пре́жде да́же не помо́лишисѧ, оу҆гото́ви себѐ, и҆ не бꙋ́ди ꙗ҆́кѡ человѣ́къ и҆скꙋша́ѧ гдⷭ҇а. | Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. |
|
24
|
24
|
| Помѧнѝ гнѣ́въ въ де́нь сконча́нїѧ и҆ вре́мѧ ме́сти во ѿвраще́нїи лица̀: | Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. |
|
25
|
25
|
| помѧнѝ вре́мѧ гла́да во вре́мѧ сы́тости, нищетꙋ̀ и҆ оу҆бо́жество въ де́нь бога́тства. | Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. |
|
26
|
26
|
| Ѿ оу҆́тра до ве́чера и҆змѣнѧ́етсѧ вре́мѧ, и҆ всѧ̑ скѡ́ра сꙋ́ть пред̾ гдⷭ҇емъ. | Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. |
|
27
|
27
|
| Человѣ́къ премꙋ́дръ во все́мъ ѡ҆па́сенъ бꙋ́детъ и҆ во дне́хъ грѣхѡ́въ во́нметъ ѡ҆ согрѣше́нїи. | Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности. |
|
28
|
28
|
| Всѧ́къ разꙋми́въ позна̀ премꙋ́дрость, и҆ ѡ҆брѣ́тшемꙋ ю҆̀ да́стъ и҆сповѣ́данїе. | Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. |
|
29
|
29
|
| Разꙋ́мнїи въ словесѣ́хъ, и҆ ті́и оу҆мꙋдри́шасѧ и҆ оу҆мно́жиша при̑тчи и҆спы̑тны. воздержа́нїе дꙋшѝ. | Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі. |
|
30
|
30
|
| Вслѣ́дъ по́хотей твои́хъ не ходѝ и҆ ѿ похотѣ́нїй свои́хъ возбранѧ́йсѧ: | Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. |
|
31
|
31
|
| а҆́ще да́си дꙋшѝ твое́й благоволе́нїе жела́нїѧ, сотвори́тъ тѧ̀ ѡ҆бра́дованїе врагѡ́мъ твои̑мъ. | Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. |
|
32
|
32
|
| Не весели́сѧ ѡ҆ мно́зѣй сла́дости и҆ не свѧзꙋ́йсѧ соѻбще́нїемъ є҆ѧ̀. | Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. |
|
33
|
33
|
| Не бꙋ́ди ни́щь пи́ршествꙋѧй ѿ взаи́мства, и҆ ничто́ ти бꙋ́детъ въ мѣшцѣ̀. | Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці. |
