1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃г
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
|
Сла́ва высоты̀, тве́рдь чистоты̀, зра́къ небесѐ въ видѣ́нїи сла́вы.
|
Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні!
|
|
2
|
2
|
|
Со́лнце во ꙗ҆вле́нїи возвѣща́ющее во и҆схо́дѣ сосꙋ́дъ ди́венъ, дѣ́ло вы́шнѧгѡ.
|
Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього!
|
|
3
|
3
|
|
Въ полꙋ́дни свое́мъ и҆зсꙋша́етъ странꙋ̀, и҆ прѧ́мѡ ва́рꙋ є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ;
|
У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть?
|
|
4
|
4
|
|
(А҆́ки) пе́щь ды́шꙋщее въ дѣ́лѣхъ ва́ра, трегꙋ́бѡ со́лнце пожига́ющее го́ры: воскꙋрє́нїѧ ѻ҆́гнєннаѧ и҆зды́шꙋщее и҆ простира́ющее лꙋчи̑ ѡ҆мрача́етъ ѻ҆́чи.
|
Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі.
|
|
5
|
5
|
|
Ве́лїй гдⷭ҇ь сотвори́вый є҆̀, и҆ словесы̀ свои́ми оу҆скорѝ ше́ствїе.
|
Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою.
|
|
6
|
6
|
|
И҆ лꙋна̀ всѣ̑мъ во своѐ вре́мѧ ꙗ҆влѧ́етъ лѣ̑та и҆ зна́менїе вѣ́ка.
|
І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку:
|
|
7
|
7
|
|
Ѿ лꙋны̀ зна́менїе пра́здника: свѣти́ло оу҆малѧ́ющеесѧ до конца̀.
|
від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти;
|
|
8
|
8
|
|
Мцⷭ҇ъ по и҆́мени своемꙋ̀ є҆́сть, возраста́ющь ди́внѡ во и҆змѣне́нїи.
|
місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні;
|
|
9
|
9
|
|
Сосꙋ́дъ ѡ҆полче́нїй на высотѣ̀, на тве́рди небе́снѣй сїѧ́ющь.
|
це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній;
|
|
10
|
10
|
|
Добро́та небесѐ, сла́ва ѕвѣ́здъ, красота̀ свѣтѧ́щисѧ на высо́кихъ гдⷭ҇нихъ:
|
краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах!
|
|
11
|
11
|
|
словесы̀ ст҃а́гѡ ста́нꙋтъ по чи́нꙋ и҆ не и҆́мꙋтъ ѡ҆слабѣ́ти въ стражба́хъ свои́хъ.
|
За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй.
|
|
12
|
12
|
|
Ви́ждь дꙋгꙋ̀ и҆ благословѝ сотво́ршаго ю҆̀, ѕѣлѡ̀ прекра́сна сїѧ́нїемъ свои́мъ:
|
Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму!
|
|
13
|
13
|
|
ѡ҆крꙋжѝ не́бо ѡ҆крꙋже́нїемъ сла́вы, рꙋ́цѣ вы́шнѧгѡ простро́стѣ ю҆̀.
|
Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її.
|
|
14
|
14
|
|
Повелѣ́нїемъ є҆гѡ̀ потща́сѧ снѣ́гъ, и҆ оу҆скорѧ́етъ мо́лнїю сꙋдбо́ю свое́ю.
|
Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його.
|
|
15
|
15
|
|
Сегѡ̀ ра́ди ѿверзо́шасѧ сокрѡ́вища, и҆ парѧ́тъ ѡ҆́блацы ꙗ҆́кѡ пти̑цы.
|
Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи.
|
|
16
|
16
|
|
Вели́чїемъ свои́мъ оу҆крѣпѝ ѡ҆́блаки, и҆ сокрꙋши́шасѧ ка́менїе гра́дное:
|
Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду;
|
|
17
|
17
|
|
и҆ воззрѣ́нїемъ є҆гѡ̀ подви́жꙋтсѧ го́ры, и҆ во́лею є҆гѡ̀ возвѣ́етъ ю҆́гъ.
|
від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер.
|
|
18
|
18
|
|
Гла́съ гро́ма є҆гѡ̀ поразѝ зе́млю, и҆ бꙋ́рѧ сѣ́верова и҆ ви́хорь вѣ́тра.
|
Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор.
|
|
19
|
19
|
|
Ꙗ҆́кѡ пти̑цы парѧ́щыѧ сы́плетъ снѣ́гъ, и҆ ꙗ҆́коже прꙋ́зи садѧ́щїисѧ спадє́нїѧ є҆гѡ̀.
|
Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана;
|
|
20
|
20
|
|
Добро́тѣ бѣ́лости є҆гѡ̀ подиви́тсѧ ѻ҆́ко, и҆ ѡ҆ дождѝ є҆гѡ̀ оу҆жа́снетсѧ се́рдце.
|
красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце.
|
|
21
|
21
|
|
И҆ сла́нꙋ ꙗ҆́кѡ со́ль на зе́млю сы́плетъ, и҆ сме́рзшисѧ быва́етъ на концы̀ ѻ҆стра̀.
|
І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим.
|
|
22
|
22
|
|
Стꙋде́нъ вѣ́тръ сѣ́верный возвѣ́етъ, и҆ сме́рзнетсѧ ле́дъ ѿ воды̀: на всѧ́цѣмъ собра́нїи воднѣ́мъ ѡ҆бита́ти и҆́мать, и҆ а҆́ки во броню̀ ѡ҆блече́тсѧ вода̀.
|
Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати;
|
|
23
|
23
|
|
Поѧ́стъ го́ры и҆ пꙋсты̑ни пожже́тъ, и҆ оу҆гаси́тъ травꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь.
|
покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву.
|
|
24
|
24
|
|
И҆зцѣле́нїе всѣ́хъ со тща́нїемъ мгла̀: роса̀ срѣта́ющаѧ ѿ ва́ра оу҆тиши́тъ.
|
Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки.
|
|
25
|
25
|
|
Мы́слїю є҆гѡ̀ преста̀ бе́здна, и҆ насадѝ въ не́й (гдⷭ҇ь) ѻ҆́стровы.
|
Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови.
|
|
26
|
26
|
|
Пла́вающїи по мо́рю повѣ́даютъ бѣ́дство є҆гѡ̀, и҆ слꙋ́хомъ оу҆ше́съ на́шихъ чꙋди́мсѧ,
|
Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими:
|
|
27
|
27
|
|
и҆ та́мѡ (сꙋ́ть) пресла̑вна и҆ чꙋ̑дна дѣла̀ є҆гѡ̀, разли́чїе всѧ́кагѡ живо́тнагѡ, созда́нїе ки́тѡвъ.
|
бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ.
|
|
28
|
28
|
|
И҆́мъ благополꙋ́чный коне́цъ сво́й полꙋча́ютъ и҆ сло́вомъ є҆гѡ̀ составлѧ́ютсѧ всѧ́чєскаѧ.
|
Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його.
|
|
29
|
29
|
|
Мно́гѡ и҆́мамы рещѝ, и҆ не и҆́мамы пости́гнꙋти, и҆ сконча́нїе слове́съ: всѐ є҆́сть то́й.
|
Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе.
|
|
30
|
30
|
|
Сла́вѧще є҆го̀ гдѣ̀ оу҆крѣпи́мсѧ; то́й бо вели́къ па́че всѣ́хъ дѣ́лъ свои́хъ:
|
Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої.
|
|
31
|
31
|
|
стра́шенъ гдⷭ҇ь и҆ вели́къ ѕѣлѡ̀, и҆ чꙋ́дно могꙋ́тство є҆гѡ̀.
|
Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його!
|
|
32
|
32
|
|
Сла́вѧще гдⷭ҇а вознеси́те, є҆ли́кѡ а҆́ще мо́жете, превзы́детъ бо и҆ є҆щѐ:
|
Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим;
|
|
33
|
33
|
|
возносѧ́ще є҆го̀ оу҆мно́житесѧ крѣ́постїю: не трꙋди́тесѧ, не и҆́мате бо пости́гнꙋти.
|
і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете.
|
|
34
|
34
|
|
Кто̀ ви́дѣ є҆го̀ и҆ и҆сповѣ́сть; и҆ кто̀ возвели́читъ є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть;
|
Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є?
|
|
35
|
35
|
|
Мнѡ́га сокровє́на сꙋ́ть вѧ̑щшаѧ си́хъ: ма̑лаѧ бо ви́дѣхомъ дѣ́лъ є҆гѡ̀.
|
Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його.
|
|
36
|
36
|
|
Всѧ̑ бо сотворѝ гдⷭ҇ь и҆ бл҃гочести́вымъ дадѐ премꙋ́дрость.
|
Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.
|
