1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃г
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
| Сла́ва высоты̀, тве́рдь чистоты̀, зра́къ небесѐ въ видѣ́нїи сла́вы. | Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! |
|
2
|
2
|
| Со́лнце во ꙗ҆вле́нїи возвѣща́ющее во и҆схо́дѣ сосꙋ́дъ ди́венъ, дѣ́ло вы́шнѧгѡ. | Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! |
|
3
|
3
|
| Въ полꙋ́дни свое́мъ и҆зсꙋша́етъ странꙋ̀, и҆ прѧ́мѡ ва́рꙋ є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; | У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? |
|
4
|
4
|
| (А҆́ки) пе́щь ды́шꙋщее въ дѣ́лѣхъ ва́ра, трегꙋ́бѡ со́лнце пожига́ющее го́ры: воскꙋрє́нїѧ ѻ҆́гнєннаѧ и҆зды́шꙋщее и҆ простира́ющее лꙋчи̑ ѡ҆мрача́етъ ѻ҆́чи. | Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. |
|
5
|
5
|
| Ве́лїй гдⷭ҇ь сотвори́вый є҆̀, и҆ словесы̀ свои́ми оу҆скорѝ ше́ствїе. | Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. |
|
6
|
6
|
| И҆ лꙋна̀ всѣ̑мъ во своѐ вре́мѧ ꙗ҆влѧ́етъ лѣ̑та и҆ зна́менїе вѣ́ка. | І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: |
|
7
|
7
|
| Ѿ лꙋны̀ зна́менїе пра́здника: свѣти́ло оу҆малѧ́ющеесѧ до конца̀. | від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; |
|
8
|
8
|
| Мцⷭ҇ъ по и҆́мени своемꙋ̀ є҆́сть, возраста́ющь ди́внѡ во и҆змѣне́нїи. | місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; |
|
9
|
9
|
| Сосꙋ́дъ ѡ҆полче́нїй на высотѣ̀, на тве́рди небе́снѣй сїѧ́ющь. | це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; |
|
10
|
10
|
| Добро́та небесѐ, сла́ва ѕвѣ́здъ, красота̀ свѣтѧ́щисѧ на высо́кихъ гдⷭ҇нихъ: | краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! |
|
11
|
11
|
| словесы̀ ст҃а́гѡ ста́нꙋтъ по чи́нꙋ и҆ не и҆́мꙋтъ ѡ҆слабѣ́ти въ стражба́хъ свои́хъ. | За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. |
|
12
|
12
|
| Ви́ждь дꙋгꙋ̀ и҆ благословѝ сотво́ршаго ю҆̀, ѕѣлѡ̀ прекра́сна сїѧ́нїемъ свои́мъ: | Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! |
|
13
|
13
|
| ѡ҆крꙋжѝ не́бо ѡ҆крꙋже́нїемъ сла́вы, рꙋ́цѣ вы́шнѧгѡ простро́стѣ ю҆̀. | Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. |
|
14
|
14
|
| Повелѣ́нїемъ є҆гѡ̀ потща́сѧ снѣ́гъ, и҆ оу҆скорѧ́етъ мо́лнїю сꙋдбо́ю свое́ю. | Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди ѿверзо́шасѧ сокрѡ́вища, и҆ парѧ́тъ ѡ҆́блацы ꙗ҆́кѡ пти̑цы. | Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. |
|
16
|
16
|
| Вели́чїемъ свои́мъ оу҆крѣпѝ ѡ҆́блаки, и҆ сокрꙋши́шасѧ ка́менїе гра́дное: | Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; |
|
17
|
17
|
| и҆ воззрѣ́нїемъ є҆гѡ̀ подви́жꙋтсѧ го́ры, и҆ во́лею є҆гѡ̀ возвѣ́етъ ю҆́гъ. | від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. |
|
18
|
18
|
| Гла́съ гро́ма є҆гѡ̀ поразѝ зе́млю, и҆ бꙋ́рѧ сѣ́верова и҆ ви́хорь вѣ́тра. | Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́кѡ пти̑цы парѧ́щыѧ сы́плетъ снѣ́гъ, и҆ ꙗ҆́коже прꙋ́зи садѧ́щїисѧ спадє́нїѧ є҆гѡ̀. | Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; |
|
20
|
20
|
| Добро́тѣ бѣ́лости є҆гѡ̀ подиви́тсѧ ѻ҆́ко, и҆ ѡ҆ дождѝ є҆гѡ̀ оу҆жа́снетсѧ се́рдце. | красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. |
|
21
|
21
|
| И҆ сла́нꙋ ꙗ҆́кѡ со́ль на зе́млю сы́плетъ, и҆ сме́рзшисѧ быва́етъ на концы̀ ѻ҆стра̀. | І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. |
|
22
|
22
|
| Стꙋде́нъ вѣ́тръ сѣ́верный возвѣ́етъ, и҆ сме́рзнетсѧ ле́дъ ѿ воды̀: на всѧ́цѣмъ собра́нїи воднѣ́мъ ѡ҆бита́ти и҆́мать, и҆ а҆́ки во броню̀ ѡ҆блече́тсѧ вода̀. | Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; |
|
23
|
23
|
| Поѧ́стъ го́ры и҆ пꙋсты̑ни пожже́тъ, и҆ оу҆гаси́тъ травꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь. | покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. |
|
24
|
24
|
| И҆зцѣле́нїе всѣ́хъ со тща́нїемъ мгла̀: роса̀ срѣта́ющаѧ ѿ ва́ра оу҆тиши́тъ. | Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. |
|
25
|
25
|
| Мы́слїю є҆гѡ̀ преста̀ бе́здна, и҆ насадѝ въ не́й (гдⷭ҇ь) ѻ҆́стровы. | Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. |
|
26
|
26
|
| Пла́вающїи по мо́рю повѣ́даютъ бѣ́дство є҆гѡ̀, и҆ слꙋ́хомъ оу҆ше́съ на́шихъ чꙋди́мсѧ, | Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: |
|
27
|
27
|
| и҆ та́мѡ (сꙋ́ть) пресла̑вна и҆ чꙋ̑дна дѣла̀ є҆гѡ̀, разли́чїе всѧ́кагѡ живо́тнагѡ, созда́нїе ки́тѡвъ. | бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. |
|
28
|
28
|
| И҆́мъ благополꙋ́чный коне́цъ сво́й полꙋча́ютъ и҆ сло́вомъ є҆гѡ̀ составлѧ́ютсѧ всѧ́чєскаѧ. | Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. |
|
29
|
29
|
| Мно́гѡ и҆́мамы рещѝ, и҆ не и҆́мамы пости́гнꙋти, и҆ сконча́нїе слове́съ: всѐ є҆́сть то́й. | Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. |
|
30
|
30
|
| Сла́вѧще є҆го̀ гдѣ̀ оу҆крѣпи́мсѧ; то́й бо вели́къ па́че всѣ́хъ дѣ́лъ свои́хъ: | Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. |
|
31
|
31
|
| стра́шенъ гдⷭ҇ь и҆ вели́къ ѕѣлѡ̀, и҆ чꙋ́дно могꙋ́тство є҆гѡ̀. | Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! |
|
32
|
32
|
| Сла́вѧще гдⷭ҇а вознеси́те, є҆ли́кѡ а҆́ще мо́жете, превзы́детъ бо и҆ є҆щѐ: | Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; |
|
33
|
33
|
| возносѧ́ще є҆го̀ оу҆мно́житесѧ крѣ́постїю: не трꙋди́тесѧ, не и҆́мате бо пости́гнꙋти. | і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. |
|
34
|
34
|
| Кто̀ ви́дѣ є҆го̀ и҆ и҆сповѣ́сть; и҆ кто̀ возвели́читъ є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть; | Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? |
|
35
|
35
|
| Мнѡ́га сокровє́на сꙋ́ть вѧ̑щшаѧ си́хъ: ма̑лаѧ бо ви́дѣхомъ дѣ́лъ є҆гѡ̀. | Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. |
|
36
|
36
|
| Всѧ̑ бо сотворѝ гдⷭ҇ь и҆ бл҃гочести́вымъ дадѐ премꙋ́дрость. | Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість. |
