1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃з
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
| И҆ по се́мъ воста̀ наѳа́нъ прⷪ҇ро́чествовати во дни̑ даві́дѡвы. | Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида. |
|
2
|
2
|
| Ꙗ҆́коже тꙋ́къ ѿлꙋче́нъ ѿ же́ртвы ми́рныѧ, та́кѡ даві́дъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих. |
|
3
|
3
|
| Со львы̑ и҆гра́ше ꙗ҆́кѡ съ кѡ́злищи и҆ съ медвѣ́дми ꙗ҆́кѡ со а҆́гнцы ѻ҆́вчими. | Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами. |
|
4
|
4
|
| Во ю҆́ности свое́й не оу҆би́лъ ли и҆споли́на, и҆ ѿѧ́тъ поноше́нїе ѿ люді́й, | В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу, |
|
5
|
5
|
| є҆гда̀ прострѐ рꙋ́кꙋ съ ка́менемъ и҆з̾ пра́щи низложи́ти горды́ню голїа́ѳовꙋ; | коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа? |
|
6
|
6
|
| Призва́ бо гдⷭ҇а вы́шнѧгѡ, и҆ вдадѐ въ десни́цꙋ є҆гѡ̀ крѣ́пость низложи́ти человѣ́ка си́льна на бра́ни, вознестѝ ро́гъ люді́й свои́хъ. | Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого. |
|
7
|
7
|
| Си́це во тма́хъ просла́ви є҆го̀ и҆ восхвалѝ є҆го̀ во блгⷭ҇ве́нїихъ гдⷭ҇нихъ, внегда̀ носи́ти є҆мꙋ̀ вѣне́цъ сла́вы. | Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави, |
|
8
|
8
|
| Потреби́ бо врагѝ ѡ҆́крестъ и҆ оу҆ничижѝ фѷлїсті́млѧны проти́вники: да́же додне́сь сокрꙋшѝ и҆̀мъ ро́гъ. | бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх. |
|
9
|
9
|
| Во всѧ́цѣмъ дѣ́лѣ свое́мъ дадѐ и҆сповѣ́данїе ст҃о́мꙋ вы́шнемꙋ глаго́ломъ сла́вы: | Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали; |
|
10
|
10
|
| всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ восхвалѝ и҆ возлюбѝ сотво́ршаго и҆̀. | від усього серця він оспівував і любив Творця свого. |
|
11
|
11
|
| И҆ поста́ви пѣвцы̀ прѧ́мѡ ѻ҆лтаре́ви, и҆ звꙋ́комъ и҆́хъ оу҆слажда́ти пѣ́нїе. | І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви. |
|
12
|
12
|
| Дадѐ во пра́здницѣхъ благолѣ́пїе и҆ оу҆красѝ времена̀ да́же до сконча́нїѧ, внегда̀ воспѣва́ти и҆̀мъ и҆́мѧ ст҃о́е є҆гѡ̀ и҆ ѿ оу҆́тра гласи́ти во свѧти́лищи. | Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище. |
|
13
|
13
|
| Гдⷭ҇ь ѿѧ̀ грѣхѝ є҆гѡ̀ и҆ вознесѐ во вѣ́къ ро́гъ є҆гѡ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ ца́рскїй и҆ престо́лъ сла́вы во і҆и҃ли. | І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі. |
|
14
|
14
|
| По се́мъ воста̀ сы́нъ разꙋми́ченъ и҆ сегѡ̀ ра́ди ѡ҆бита̀ въ простра́нствѣ: | Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо. |
|
15
|
15
|
| соломѡ́нъ воцари́сѧ во дне́хъ ми́ра, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ препоко́и ѡ҆́крестъ, да сози́ждетъ до́мъ во и҆́мѧ є҆гѡ̀ и҆ да оу҆гото́витъ свѧти́лище во вѣ́къ. | Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки. |
|
16
|
16
|
| Ко́ль преꙋмꙋдри́лсѧ є҆сѝ во ю҆́ности свое́й и҆ напо́лнилсѧ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ ра́зꙋма. | Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму! |
|
17
|
17
|
| Зе́млю покры̀ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ и҆спо́лнилъ є҆сѝ при́тчами гада́нїй: | Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами; |
|
18
|
18
|
| про́йде и҆́мѧ твоѐ во ѻ҆́стровы дале́че, и҆ возлю́бленъ бы́лъ є҆сѝ въ ми́рѣ твое́мъ. | ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій; |
|
19
|
19
|
| Въ пѣ́снехъ и҆ парїмїа́хъ и҆ во при́тчахъ и҆ во сказа́нїихъ оу҆диви́шасѧ тебѣ̀ страны̑. | за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни. |
|
20
|
20
|
| И҆́менемъ гдⷭ҇а бг҃а, нарѣче́ннагѡ бг҃а і҆и҃лева, | В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля, |
|
21
|
21
|
| собра́лъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ мѣ́дь зла́то и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́лово оу҆мно́жилъ є҆сѝ сребро̀. | ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець. |
|
22
|
22
|
| Вда́лъ є҆сѝ бока̀ твоѧ̑ жена́мъ и҆ порабо́тилсѧ є҆сѝ тѣ́ломъ твои́мъ: | Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм; |
|
23
|
23
|
| да́лъ є҆сѝ поро́къ сла́вѣ твое́й и҆ ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ сѣ́мѧ твоѐ, нанестѝ гнѣ́въ на ча̑да твоѧ̑, и҆ оу҆мили́тисѧ ѡ҆ безꙋ́мїи твое́мъ: є҆́же раздѣли́тисѧ на дво́е ца́рствꙋ, и҆ ѿ є҆фре́ма нача́тисѧ ца́рствꙋ непокори́вꙋ. | ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство. |
|
24
|
24
|
| Гдⷭ҇ь же не ѡ҆ста́витъ млⷭ҇ти своеѧ̀ и҆ не растли́тъ ѿ дѣ́лъ свои́хъ, нижѐ и҆стреби́тъ и҆збра́ннагѡ своегѡ̀ и҆зча́дїй и҆ сѣ́мѧ возлюби́вшагѡ є҆го̀ не и҆́зметъ. | Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його. |
|
25
|
25
|
| И҆ і҆а́кѡвꙋ дадѐ ѡ҆ста́нокъ, и҆ даві́дꙋ ѿ негѡ̀ ко́рень. | І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього. |
|
26
|
26
|
| И҆ почѝ соломѡ́нъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми | І спочив Соломон з батьками своїми |
|
27
|
27
|
| и҆ ѡ҆ста́ви по себѣ̀ ѿ сѣ́мене своегѡ̀ лю́демъ безꙋ́мїе, | і залишив після себе від сімені свого безумство народу, |
|
28
|
28
|
| и҆ оу҆малѧ́ющасѧ ра́зꙋмомъ ровоа́ма, и҆́же ѿста́ви лю́ди ѿ совѣ́та своегѡ̀, | убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради, |
|
29
|
29
|
| и҆ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же сотворѝ согрѣши́ти і҆и҃лю и҆ дадѐ є҆фре́мꙋ пꙋ́ть ко грѣхꙋ̀. | й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха. |
|
30
|
30
|
| И҆ оу҆мно́жишасѧ грѣсѝ и҆́хъ ѕѣлѡ̀, ѿстꙋпи́ти и҆̀мъ ѿ землѝ своеѧ̀: | І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї; |
|
31
|
31
|
| и҆ всѧ́ко лꙋка́вство и҆зыска́ша, до́ндеже ме́сть прїи́де на нѧ̀. | і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста. |
