1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃ѳ
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
Творѧ́й ми́лость взаи́мъ да́стъ и҆́скреннемꙋ, и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй рꙋ́кꙋ свою̀ соблюда́етъ за́пѡвѣди.
|
Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді.
|
|
2
|
2
|
|
Да́ждь взаи́мъ и҆́скреннемꙋ во вре́мѧ тре́бованїѧ є҆гѡ̀ и҆ па́ки возда́ждь и҆́скреннемꙋ во вре́мѧ:
|
Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому.
|
|
3
|
3
|
|
оу҆твердѝ сло́во и҆ оу҆вѣ́рисѧ съ ни́мъ, и҆ во всѧ́ко вре́мѧ ѡ҆брѧ́щеши потре́бꙋ твою̀.
|
Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе.
|
|
4
|
4
|
|
Мно́зи ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тенїе возмнѣ́ша заимова́нїе и҆ зада́ша трꙋ́дъ помо́щникѡмъ и҆́хъ:
|
Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому.
|
|
5
|
5
|
|
до́ндеже во́зметъ, ѡ҆блобыза́етъ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ и҆ на и҆мѣ́нїе и҆́скреннѧгѡ смири́тъ гла́съ:
|
Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос;
|
|
6
|
6
|
|
и҆ во вре́мѧ воздаѧ́нїѧ провлече́тъ вре́мѧ, и҆ возда́стъ словеса̀ оу҆ны́нїѧ, и҆ вре́мѧ ѡ҆бвини́тъ.
|
а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час.
|
|
7
|
7
|
|
А҆́ще же возмо́жетъ возда́ти, є҆два̀ полови́нꙋ принесе́тъ и҆ вмѣни́тъ є҆̀ ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тенїе:
|
Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку;
|
|
8
|
8
|
|
а҆́ще же нѝ, лишѝ є҆го̀ и҆мѣ́нїй свои́хъ и҆ стѧжа̀ є҆го̀ врага̀ тꙋ́не:
|
а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому:
|
|
9
|
9
|
|
клѧ̑твы и҆ оу҆кори̑зны возда́стъ є҆мꙋ̀ и҆ вмѣ́стѡ сла́вы возда́стъ є҆мꙋ̀ безче́стїе.
|
він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям.
|
|
10
|
10
|
|
Мно́зи оу҆́бѡ за лꙋка́вство ѿверго́шасѧ, и҆ лиши́тисѧ тꙋ́не оу҆боѧ́шасѧ.
|
Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату.
|
|
11
|
11
|
|
Ѻ҆ба́че смире́нномꙋ долготерпѝ и҆ ми́лостынею не продолжѝ є҆гѡ̀:
|
Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися;
|
|
12
|
12
|
|
за́повѣди ра́ди застꙋпѝ ни́щаго, и҆ по нищетѣ̀ є҆гѡ̀ не ѿвратѝ є҆гѡ̀ тща̀.
|
заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим.
|
|
13
|
13
|
|
Погꙋбѝ сребро̀ бра́та ра́ди и҆ дрꙋ́га, и҆ да не ѡ҆ржа́вѣетъ под̾ ка́менемъ во па́гꙋбꙋ.
|
Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель;
|
|
14
|
14
|
|
Положѝ сокро́вище своѐ по за́повѣдемъ вы́шнѧгѡ, и҆ оу҆по́льзꙋетъ тѧ̀ па́че не́жели зла́то.
|
використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото;
|
|
15
|
15
|
|
Затворѝ ми́лостыню во клѣ́техъ твои́хъ, и҆ та̀ и҆́зметъ тѧ̀ ѿ всѧ́кагѡ ѡ҆ѕлобле́нїѧ:
|
замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя:
|
|
16
|
16
|
|
па́че щита̀ тве́рда и҆ па́че копїѧ̀ тѧ́жка, проти́вꙋ врагꙋ̀ побо́ретъ по тебѣ̀.
|
краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога.
|
|
17
|
17
|
|
Мꙋ́жъ бла́гъ спорꙋ́чникъ бꙋ́детъ и҆́скреннемꙋ, и҆ погꙋби́вый сты́дъ ѡ҆ста́витъ є҆го̀.
|
Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його.
|
|
18
|
18
|
|
Благода̑ти спорꙋ́чника не забꙋ́ди: даде́ бо дꙋ́шꙋ свою̀ за тѧ̀.
|
Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе.
|
|
19
|
19
|
|
До́брое порꙋче́нїе ѿвраща́етъ грѣ́шникъ, неблагода́рный же мы́слїю ѡ҆ста́витъ и҆зба́вльшаго и҆̀.
|
Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя.
|
|
20
|
20
|
|
Порꙋче́нїе мно́гихъ погꙋбѝ благоꙋправлѧ́ющихъ и҆ поколеба̀ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ волна̀ морска́ѧ:
|
Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;
|
|
21
|
21
|
|
мꙋ́жы си̑льны преселѝ, и҆ заблꙋди́ша во ꙗ҆зы́цѣхъ чꙋжди́хъ.
|
мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами.
|
|
22
|
22
|
|
Грѣ́шникъ въ порꙋче́нїе впа́даетъ, и҆ гонѧ́й дѣла̀ чꙋжда̑ѧ впаде́тъ въ сꙋды̀.
|
Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу.
|
|
23
|
23
|
|
Застꙋпѝ и҆́скреннѧго по си́лѣ твое́й, и҆ внима́й себѣ̀, да не впаде́ши.
|
Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме.
|
|
24
|
24
|
|
Нача́ло житїѧ̀ человѣ́ча вода̀ и҆ хлѣ́бъ, и҆ ри́за и҆ до́мъ покрыва́ѧй стꙋ́дъ.
|
Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу.
|
|
25
|
25
|
|
Лꙋ́чше житїѐ ни́щагѡ под̾ кро́вомъ берве́ннымъ, не́жели бра̑шна дѡбра̀ въ чꙋжди́хъ.
|
Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах.
|
|
26
|
26
|
|
Ѡ҆ ма́лѣ и҆ ѡ҆ вели́цѣ дово́ленъ бꙋ́ди.
|
Будь задоволений малим, як і многим.
|
|
27
|
27
|
|
Живо́тъ ѕо́лъ и҆з̾ до́мꙋ въ до́мъ, и҆ а҆́може пресели́шисѧ, не ѿве́рзеши оу҆́стъ свои́хъ:
|
Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити;
|
|
28
|
28
|
|
оу҆гости́ши и҆ напои́ши неблагода́рныхъ, и҆ къ си̑мъ ѕло̀ оу҆слы́шиши:
|
будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке:
|
|
29
|
29
|
|
пристꙋпѝ, прише́лче, оу҆красѝ трапе́зꙋ, и҆ а҆́ще что̀ въ рꙋцѣ̀ твое́й, оу҆хлѣ́би мѧ̀:
|
«піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»;
|
|
30
|
30
|
|
и҆зы́ди, прише́лче, ѿ лица̀ сла́вы, прїи́де бо мнѣ̀ въ гѡ́сти бра́тъ, и҆ потре́ба до́мꙋ.
|
«відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен».
|
|
31
|
31
|
|
Тѧжка̑ сїѧ̑ человѣ́кꙋ и҆мꙋ́щꙋ ра́зꙋмъ, запреще́нїе хра́мины и҆ поноше́нїе заимода́вца.
|
Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.
|
