1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃ѳ
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| Творѧ́й ми́лость взаи́мъ да́стъ и҆́скреннемꙋ, и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй рꙋ́кꙋ свою̀ соблюда́етъ за́пѡвѣди. | Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. |
|
2
|
2
|
| Да́ждь взаи́мъ и҆́скреннемꙋ во вре́мѧ тре́бованїѧ є҆гѡ̀ и҆ па́ки возда́ждь и҆́скреннемꙋ во вре́мѧ: | Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому. |
|
3
|
3
|
| оу҆твердѝ сло́во и҆ оу҆вѣ́рисѧ съ ни́мъ, и҆ во всѧ́ко вре́мѧ ѡ҆брѧ́щеши потре́бꙋ твою̀. | Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. |
|
4
|
4
|
| Мно́зи ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тенїе возмнѣ́ша заимова́нїе и҆ зада́ша трꙋ́дъ помо́щникѡмъ и҆́хъ: | Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому. |
|
5
|
5
|
| до́ндеже во́зметъ, ѡ҆блобыза́етъ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ и҆ на и҆мѣ́нїе и҆́скреннѧгѡ смири́тъ гла́съ: | Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; |
|
6
|
6
|
| и҆ во вре́мѧ воздаѧ́нїѧ провлече́тъ вре́мѧ, и҆ возда́стъ словеса̀ оу҆ны́нїѧ, и҆ вре́мѧ ѡ҆бвини́тъ. | а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. |
|
7
|
7
|
| А҆́ще же возмо́жетъ возда́ти, є҆два̀ полови́нꙋ принесе́тъ и҆ вмѣни́тъ є҆̀ ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тенїе: | Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку; |
|
8
|
8
|
| а҆́ще же нѝ, лишѝ є҆го̀ и҆мѣ́нїй свои́хъ и҆ стѧжа̀ є҆го̀ врага̀ тꙋ́не: | а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому: |
|
9
|
9
|
| клѧ̑твы и҆ оу҆кори̑зны возда́стъ є҆мꙋ̀ и҆ вмѣ́стѡ сла́вы возда́стъ є҆мꙋ̀ безче́стїе. | він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям. |
|
10
|
10
|
| Мно́зи оу҆́бѡ за лꙋка́вство ѿверго́шасѧ, и҆ лиши́тисѧ тꙋ́не оу҆боѧ́шасѧ. | Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату. |
|
11
|
11
|
| Ѻ҆ба́че смире́нномꙋ долготерпѝ и҆ ми́лостынею не продолжѝ є҆гѡ̀: | Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися; |
|
12
|
12
|
| за́повѣди ра́ди застꙋпѝ ни́щаго, и҆ по нищетѣ̀ є҆гѡ̀ не ѿвратѝ є҆гѡ̀ тща̀. | заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим. |
|
13
|
13
|
| Погꙋбѝ сребро̀ бра́та ра́ди и҆ дрꙋ́га, и҆ да не ѡ҆ржа́вѣетъ под̾ ка́менемъ во па́гꙋбꙋ. | Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; |
|
14
|
14
|
| Положѝ сокро́вище своѐ по за́повѣдемъ вы́шнѧгѡ, и҆ оу҆по́льзꙋетъ тѧ̀ па́че не́жели зла́то. | використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; |
|
15
|
15
|
| Затворѝ ми́лостыню во клѣ́техъ твои́хъ, и҆ та̀ и҆́зметъ тѧ̀ ѿ всѧ́кагѡ ѡ҆ѕлобле́нїѧ: | замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: |
|
16
|
16
|
| па́че щита̀ тве́рда и҆ па́че копїѧ̀ тѧ́жка, проти́вꙋ врагꙋ̀ побо́ретъ по тебѣ̀. | краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. |
|
17
|
17
|
| Мꙋ́жъ бла́гъ спорꙋ́чникъ бꙋ́детъ и҆́скреннемꙋ, и҆ погꙋби́вый сты́дъ ѡ҆ста́витъ є҆го̀. | Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. |
|
18
|
18
|
| Благода̑ти спорꙋ́чника не забꙋ́ди: даде́ бо дꙋ́шꙋ свою̀ за тѧ̀. | Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. |
|
19
|
19
|
| До́брое порꙋче́нїе ѿвраща́етъ грѣ́шникъ, неблагода́рный же мы́слїю ѡ҆ста́витъ и҆зба́вльшаго и҆̀. | Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. |
|
20
|
20
|
| Порꙋче́нїе мно́гихъ погꙋбѝ благоꙋправлѧ́ющихъ и҆ поколеба̀ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ волна̀ морска́ѧ: | Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська; |
|
21
|
21
|
| мꙋ́жы си̑льны преселѝ, и҆ заблꙋди́ша во ꙗ҆зы́цѣхъ чꙋжди́хъ. | мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. |
|
22
|
22
|
| Грѣ́шникъ въ порꙋче́нїе впа́даетъ, и҆ гонѧ́й дѣла̀ чꙋжда̑ѧ впаде́тъ въ сꙋды̀. | Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу. |
|
23
|
23
|
| Застꙋпѝ и҆́скреннѧго по си́лѣ твое́й, и҆ внима́й себѣ̀, да не впаде́ши. | Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. |
|
24
|
24
|
| Нача́ло житїѧ̀ человѣ́ча вода̀ и҆ хлѣ́бъ, и҆ ри́за и҆ до́мъ покрыва́ѧй стꙋ́дъ. | Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу. |
|
25
|
25
|
| Лꙋ́чше житїѐ ни́щагѡ под̾ кро́вомъ берве́ннымъ, не́жели бра̑шна дѡбра̀ въ чꙋжди́хъ. | Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. |
|
26
|
26
|
| Ѡ҆ ма́лѣ и҆ ѡ҆ вели́цѣ дово́ленъ бꙋ́ди. | Будь задоволений малим, як і многим. |
|
27
|
27
|
| Живо́тъ ѕо́лъ и҆з̾ до́мꙋ въ до́мъ, и҆ а҆́може пресели́шисѧ, не ѿве́рзеши оу҆́стъ свои́хъ: | Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити; |
|
28
|
28
|
| оу҆гости́ши и҆ напои́ши неблагода́рныхъ, и҆ къ си̑мъ ѕло̀ оу҆слы́шиши: | будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: |
|
29
|
29
|
| пристꙋпѝ, прише́лче, оу҆красѝ трапе́зꙋ, и҆ а҆́ще что̀ въ рꙋцѣ̀ твое́й, оу҆хлѣ́би мѧ̀: | «піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»; |
|
30
|
30
|
| и҆зы́ди, прише́лче, ѿ лица̀ сла́вы, прїи́де бо мнѣ̀ въ гѡ́сти бра́тъ, и҆ потре́ба до́мꙋ. | «відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен». |
|
31
|
31
|
| Тѧжка̑ сїѧ̑ человѣ́кꙋ и҆мꙋ́щꙋ ра́зꙋмъ, запреще́нїе хра́мины и҆ поноше́нїе заимода́вца. | Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу. |
