1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃д
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| Тщє́тны надє́жды и҆ лжи̑вы (сꙋ́ть) неразꙋ́мивꙋ мꙋ́жꙋ, и҆ сѡ́нїѧ вперѧ́ютъ безꙋ́мныхъ. | Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. |
|
2
|
2
|
| Ꙗ҆́коже є҆́млѧйсѧ за стѣ́нь и҆ гонѧ́й вѣ́тры, та́кожде є҆́млѧй вѣ́рꙋ снѡ́мъ: | Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. |
|
3
|
3
|
| сїѐ по семꙋ̀ видѣ́нїе снѡ́въ, прѧ́мѡ лицꙋ̀ подо́бїе лица̀. | Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. |
|
4
|
4
|
| Ѿ нечи́стагѡ что̀ ѡ҆чи́ститсѧ, и҆ ѿ лжи́вагѡ ка́ѧ и҆́стина; | Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? |
|
5
|
5
|
| Волшє́бства и҆ ѡ҆баѧ̑нїѧ и҆ сѡ́нїѧ сꙋ́єтна сꙋ́ть, и҆ ꙗ҆́коже ражда́ющїѧ се́рдцꙋ мечта̑нїѧ быва́ютъ: | Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. |
|
6
|
6
|
| а҆́ще не ѿ вы́шнѧгѡ пѡ́слана бꙋ́дꙋтъ на посѣще́нїе, не вда́ждь въ нѧ̀ се́рдца твоегѡ̀: | Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. |
|
7
|
7
|
| мно́гихъ бо прельсти́ша сѡ́нїѧ, и҆ ѿпадо́ша надѣ́ющесѧ на нѧ̀. | Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. |
|
8
|
8
|
| Без̾ лжѝ соверши́тсѧ зако́нъ, и҆ премꙋ́дрость во оу҆стѣ́хъ вѣ́рныхъ соверше́нїе. | Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. |
|
9
|
9
|
| Мꙋ́жъ оу҆че́ный оу҆вѣ́да мно́гѡ, и҆ многоискꙋ́сный повѣ́сть ра́зꙋмъ. | Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання. |
|
10
|
10
|
| И҆́же не и҆скꙋси́сѧ, ма́лѡ вѣ́сть: ѡ҆бходѧ́й же страны̑ оу҆мно́житъ хи́трость. | Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. |
|
11
|
11
|
| Мно́гѡ ви́дѣхъ во ѡ҆бхожде́нїи мое́мъ, и҆ вѧ̑щшаѧ слове́съ мои́хъ ра́зꙋмъ мо́й: | Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. |
|
12
|
12
|
| мно́гащи да́же до сме́рти бѣ́дствовахъ, и҆ спасе́нъ бы́хъ си́хъ ра́ди. | Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. |
|
13
|
13
|
| Дꙋ́хъ боѧ́щихсѧ гдⷭ҇а поживе́тъ, наде́жда бо и҆́хъ на сп҃са́ющаго ѧ҆̀. | Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх. |
|
14
|
14
|
| Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а ни чегѡ̀ оу҆бои́тсѧ и҆ не оу҆страши́тсѧ, то́й бо наде́жда є҆мꙋ̀. | Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. |
|
15
|
15
|
| Боѧ́щемꙋсѧ гдⷭ҇а блаже́нна дꙋша̀: чи́мъ ѡ҆держи́тсѧ, и҆ кто̀ є҆мꙋ̀ оу҆твержде́нїе; | Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? |
|
16
|
16
|
| Ѻ҆́чи гдⷭ҇ни на лю́бѧщыѧ є҆го̀: защище́нїе си́лы и҆ оу҆твержде́нїе крѣ́пости, покро́въ ѿ ва́ра и҆ покро́въ въ полꙋ́дне, хране́нїе ѿ претыка́нїѧ и҆ по́мощь ѿ паде́нїѧ: | Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; |
|
17
|
17
|
| воздвиза́ѧй дꙋ́шꙋ и҆ просвѣща́ѧй ѻ҆́чи, и҆зцѣле́нїе даѧ́й, живо́тъ и҆ блгⷭ҇ве́нїе. | Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення. |
|
18
|
18
|
| И҆́же прино́ситъ же́ртвꙋ ѿ непра́вды, приноше́нїе поро́чно, и҆ не сꙋ́ть во благоволе́нїе да́ры беззако́нныхъ. | Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні; |
|
19
|
19
|
| Не бл҃говоли́тъ вы́шнїй ѡ҆ приноше́нїи нечести́выхъ, ни мно́жествомъ же́ртвъ ѡ҆чⷭ҇титъ грѣхѝ. | не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх. |
|
20
|
20
|
| Ꙗ҆́кѡ жрѧ́й сы́на пред̾ ѻ҆тце́мъ є҆гѡ̀, та́кѡ приносѧ́й жє́ртвы ѿ и҆мѣ́нїѧ оу҆бо́гихъ. | Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних. |
|
21
|
21
|
| Хлѣ́бъ оу҆бѡ́гимъ живо́тъ оу҆бо́гихъ, лиша́ѧй є҆гѡ̀ человѣ́къ крове́й є҆́сть. | Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер. |
|
22
|
22
|
| Оу҆бива́етъ и҆́скреннѧго ѿе́млѧй є҆мꙋ̀ поживле́нїе, и҆ пролива́етъ кро́вь лиша́ѧй мзды̀ нае́мника. | Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. |
|
23
|
23
|
| Є҆ди́нъ созида́ѧй, а҆ дрꙋгі́й разорѧ́ѧй, что̀ оу҆спѣ́етъ бо́лѣе, то́кмѡ трꙋ́дъ; | Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? |
|
24
|
24
|
| Є҆ди́номꙋ молѧ́щꙋсѧ, а҆ дрꙋго́мꙋ проклина́ющꙋ, ко́егѡ гла́съ оу҆слы́шитъ влⷣка; | Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? |
|
25
|
25
|
| Ѡ҆мыва́ѧйсѧ ѿ мертвеца̀ и҆ па́ки прикаса́ѧйсѧ є҆мꙋ̀, ка́ѧ по́льза є҆мꙋ̀ ѿ ба́ни; | Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? |
|
26
|
26
|
| Та́кѡ человѣ́къ постѧ́йсѧ ѡ҆ грѣсѣ́хъ свои́хъ и҆ па́ки ходѧ́й и҆ та̑ѧжде творѧ́й, мольбꙋ̀ є҆гѡ̀ кто̀ оу҆слы́шитъ, и҆ что̀ оу҆спѣ̀ смире́нїемъ свои́мъ; | Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася? |
