1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃и
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
Почита́й врача̀ проти́вꙋ потре́бъ че́стїю є҆гѡ̀, и҆́бо гдⷭ҇ь созда̀ є҆го̀:
|
Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його,
|
|
2
|
2
|
|
ѿ вы́шнѧгѡ бо є҆́сть и҆зцѣле́нїе, и҆ ѿ царѧ̀ прїи́метъ да́ръ.
|
і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар.
|
|
3
|
3
|
|
Хꙋдо́жество врача̀ вознесе́тъ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ пред̾ вельмо́жами оу҆диви́мь бꙋ́детъ.
|
Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані.
|
|
4
|
4
|
|
Гдⷭ҇ь созда̀ ѿ землѝ врачєва́нїѧ, и҆ мꙋ́жъ мꙋ́дрый не возгнꙋша́етсѧ и҆́ми.
|
Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх.
|
|
5
|
5
|
|
Не ѿ дре́ва ли ѡ҆слади́сѧ вода̀, да позна́на бꙋ́детъ си́ла є҆гѡ̀;
|
Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його?
|
|
6
|
6
|
|
И҆ то́й да́лъ є҆́сть хꙋдо́жество человѣ́кѡмъ, да сла́витсѧ въ чꙋдесѣ́хъ свои́хъ:
|
Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його:
|
|
7
|
7
|
|
тѣ́ми оу҆врачева̀ и҆ ѿѧ́тъ бѡлѣ́зни и҆́хъ.
|
ними він зціляє людину і знищує хворобу її.
|
|
8
|
8
|
|
Мѷрова́рецъ си́ми состро́итъ смѣше́нїе, и҆ не сконча́ютсѧ дѣла̀ є҆гѡ̀, и҆ ми́ръ ѿ негѡ̀ є҆́сть на лицы̀ землѝ.
|
Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.
|
|
9
|
9
|
|
Ча́до, въ болѣ́зни твое́й не презира́й, но моли́сѧ гдⷭ҇еви, и҆ то́й тѧ̀ и҆зцѣли́тъ:
|
Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе.
|
|
10
|
10
|
|
ѿстꙋпѝ ѿ прегрѣше́нїѧ и҆ напра́ви рꙋ́цѣ, и҆ ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀ ѡ҆чи́сти се́рдце (твоѐ):
|
Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце.
|
|
11
|
11
|
|
да́ждь благоꙋха́нїе и҆ па́мѧть семїда́ла и҆ оу҆ма́сти приноше́нїе, а҆́кибы не пе́рвѣе приносѧ́й:
|
Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш;
|
|
12
|
12
|
|
и҆ да́ждь мѣ́сто врачꙋ̀, гдⷭ҇ь бо є҆го̀ созда̀: и҆ да не оу҆дали́тсѧ ѿ тебє̀, потре́бенъ бо тѝ є҆́сть.
|
і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.
|
|
13
|
13
|
|
Є҆́сть вре́мѧ, є҆гда̀ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ благоꙋха́нїе:
|
У якийсь час і в їхніх руках буває успіх;
|
|
14
|
14
|
|
и҆́бо и҆ ті́и гдⷭ҇еви мо́лѧтсѧ, да оу҆пра́витъ и҆̀мъ поко́й и҆ и҆зцѣле́нїе ра́ди ѡ҆здравле́нїѧ.
|
бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.
|
|
15
|
15
|
|
Согрѣша́ѧй пред̾ сотво́ршимъ є҆го̀ впаде́тъ въ рꙋ́цѣ врачꙋ̀.
|
Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!
|
|
16
|
16
|
|
Ча́до, над̾ мертвеце́мъ и҆сточѝ сле́зы и҆ ꙗ҆́коже ѕлѣ̀ стра́ждꙋщь начнѝ пла́чь: и҆ ꙗ҆́коже досто́итъ є҆мꙋ̀, соскꙋ́тай тѣ́ло є҆гѡ̀ и҆ не пре́зри погребе́нїѧ є҆гѡ̀.
|
Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його;
|
|
17
|
17
|
|
Го́рекъ сотворѝ пла́чь и҆ рыда́нїе тепло̀, и҆ сотворѝ сѣ́тованїе, ꙗ҆́коже є҆мꙋ̀ досто́итъ, де́нь є҆ди́нъ и҆ два̀ хꙋле́нїѧ ра́ди, и҆ оу҆тѣ́шисѧ печа́ли ра́ди:
|
гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму;
|
|
18
|
18
|
|
ѿ печа́ли бо сме́рть быва́етъ, и҆ печа́ль серде́чнаѧ слѧ́четъ крѣ́пость.
|
бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу.
|
|
19
|
19
|
|
Въ нанесе́нїи пребыва́етъ и҆ печа́ль, и҆ житїѐ ни́щагѡ въ се́рдцы.
|
З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця.
|
|
20
|
20
|
|
Не да́ждь въ печа́ль се́рдца твоегѡ̀, ѡ҆ста́ви ю҆̀ помѧнꙋ́въ послѣ̑днѧѧ.
|
Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець.
|
|
21
|
21
|
|
Не забꙋ́ди, нѣ́сть бо возвраще́нїѧ: и҆ є҆мꙋ̀ по́льзы не сотвори́ши, и҆ себѐ ѡ҆ѕло́биши.
|
Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш.
|
|
22
|
22
|
|
Помѧнѝ сꙋ́дъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ си́це и҆ тво́й: мнѣ̀ вчера̀, а҆ тебѣ̀ дне́сь.
|
«Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні».
|
|
23
|
23
|
|
Въ поко́и мертвеца̀ оу҆поко́й па́мѧть є҆гѡ̀, и҆ оу҆тѣ́шисѧ ѡ҆ не́мъ во и҆схо́дѣ дꙋ́ха є҆гѡ̀.
|
З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.
|
|
24
|
24
|
|
Премꙋ́дрость кни́жника во благовре́менїи пра́зднества, и҆ оу҆малѧ́ѧйсѧ дѣѧ́нїемъ свои́мъ оу҆премꙋ́дритсѧ.
|
Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість.
|
|
25
|
25
|
|
Чи́мъ оу҆мꙋдри́тсѧ держа́й ѡ҆ра́ло и҆ хвалѧ́йсѧ ѻ҆стно́мъ, гонѧ́й волы̀ и҆ ѡ҆браща́ѧйсѧ въ дѣ́лѣхъ и҆́хъ, и҆ по́вѣсть є҆гѡ̀ въ сынѣ́хъ ю҆́нчихъ;
|
Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів?
|
|
26
|
26
|
|
Се́рдце своѐ да́стъ возры́ти бразды̑, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ на насыще́нїихъ ю҆́ницъ.
|
Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць.
|
|
27
|
27
|
|
Та́кѡ всѧ́къ древодѣ́лѧ и҆ а҆рхїте́ктѡнъ, и҆́же нѡ́щи ꙗ҆́кѡ дни̑ провожда́етъ, дѣ́лаѧ и҆зваѧ̑нїѧ печа́тей, и҆ прилѣжа́нїе є҆гѡ̀ и҆змѣни́ти разли́чїе:
|
Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму;
|
|
28
|
28
|
|
се́рдце своѐ да́стъ оу҆подо́бити живописа́нїе, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ є҆́же соверши́ти дѣ́ло.
|
серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості.
|
|
29
|
29
|
|
Та́кожде и҆ кова́чь сѣдѧ̀ бли́з̾ на́ковални и҆ соглѧ́даѧй дѣ́ло желѣ́за: кꙋре́нїе ѻ҆гнѧ̀ оу҆дрꙋчи́тъ тѣ́ло є҆гѡ̀, и҆ теплото́ю пе́щи оу҆трꙋди́тсѧ:
|
Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він;
|
|
30
|
30
|
|
гла́съ мла́та ѡ҆бнови́тъ оу҆́хо є҆гѡ̀, и҆ прѧ́мѡ подо́бїю сосꙋ́да ѻ҆́чи є҆гѡ̀:
|
звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;
|
|
31
|
31
|
|
се́рдце своѐ вда́стъ на сконча́нїе дѣ́лъ, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ оу҆краси́ти до конца̀.
|
серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості.
|
|
32
|
32
|
|
Та́кожде и҆ скꙋде́льникъ сѣдѧ̀ на дѣ́лѣ свое́мъ и҆ вертѧ̀ нога́ма свои́ма ко́ло,
|
Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо,
|
|
33
|
33
|
|
и҆́же въ печа́ли лежи́тъ вы́нꙋ на дѣ́лѣ свое́мъ, и҆зчислѧ́емо всѐ дѣ́ланїе є҆гѡ̀:
|
який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його:
|
|
34
|
34
|
|
мы́шцею свое́ю воѡбрази́тъ бре́нїе и҆ пред̾ нога́ма преклони́тъ крѣ́пость є҆гѡ̀:
|
рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість;
|
|
35
|
35
|
|
се́рдце своѐ вда́стъ сконча́ти сосꙋ́дъ, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ ѡ҆чи́стити пе́щь.
|
він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч.
|
|
36
|
36
|
|
Всѝ сі́и на рꙋ́ки своѧ̑ надѣ́ютсѧ, и҆ кі́йждо въ дѣ́лѣ свое́мъ оу҆мꙋдрѧ́етсѧ.
|
Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі;
|
|
37
|
37
|
|
Без̾ тѣ́хъ не насели́тсѧ гра́дъ, и҆ не вселѧ́тсѧ, ни похо́дѧтъ и҆ въ собо́рище не во́змꙋтсѧ:
|
без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому;
|
|
38
|
38
|
|
на престо́лѣ же сꙋді́й не сѧ́дꙋтъ и҆ завѣ́та сꙋдꙋ̀ не размы́слѧтъ, нижѐ и҆́мꙋтъ и҆звѣща́ти наказа́нїѧ и҆ сꙋда̀, и҆ въ при́тчахъ не ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ:
|
і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами;
|
|
39
|
39
|
|
но то́кмѡ зда́нїємъ житє́йскимъ прилѣжа́тъ, и҆ моле́нїе и҆́хъ въ дѣ́ланїи хꙋдо́жества.
|
але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.
|
