1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃и
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
| Почита́й врача̀ проти́вꙋ потре́бъ че́стїю є҆гѡ̀, и҆́бо гдⷭ҇ь созда̀ є҆го̀: | Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, |
|
2
|
2
|
| ѿ вы́шнѧгѡ бо є҆́сть и҆зцѣле́нїе, и҆ ѿ царѧ̀ прїи́метъ да́ръ. | і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. |
|
3
|
3
|
| Хꙋдо́жество врача̀ вознесе́тъ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ пред̾ вельмо́жами оу҆диви́мь бꙋ́детъ. | Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. |
|
4
|
4
|
| Гдⷭ҇ь созда̀ ѿ землѝ врачєва́нїѧ, и҆ мꙋ́жъ мꙋ́дрый не возгнꙋша́етсѧ и҆́ми. | Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. |
|
5
|
5
|
| Не ѿ дре́ва ли ѡ҆слади́сѧ вода̀, да позна́на бꙋ́детъ си́ла є҆гѡ̀; | Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? |
|
6
|
6
|
| И҆ то́й да́лъ є҆́сть хꙋдо́жество человѣ́кѡмъ, да сла́витсѧ въ чꙋдесѣ́хъ свои́хъ: | Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: |
|
7
|
7
|
| тѣ́ми оу҆врачева̀ и҆ ѿѧ́тъ бѡлѣ́зни и҆́хъ. | ними він зціляє людину і знищує хворобу її. |
|
8
|
8
|
| Мѷрова́рецъ си́ми состро́итъ смѣше́нїе, и҆ не сконча́ютсѧ дѣла̀ є҆гѡ̀, и҆ ми́ръ ѿ негѡ̀ є҆́сть на лицы̀ землѝ. | Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. |
|
9
|
9
|
| Ча́до, въ болѣ́зни твое́й не презира́й, но моли́сѧ гдⷭ҇еви, и҆ то́й тѧ̀ и҆зцѣли́тъ: | Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. |
|
10
|
10
|
| ѿстꙋпѝ ѿ прегрѣше́нїѧ и҆ напра́ви рꙋ́цѣ, и҆ ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀ ѡ҆чи́сти се́рдце (твоѐ): | Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. |
|
11
|
11
|
| да́ждь благоꙋха́нїе и҆ па́мѧть семїда́ла и҆ оу҆ма́сти приноше́нїе, а҆́кибы не пе́рвѣе приносѧ́й: | Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; |
|
12
|
12
|
| и҆ да́ждь мѣ́сто врачꙋ̀, гдⷭ҇ь бо є҆го̀ созда̀: и҆ да не оу҆дали́тсѧ ѿ тебє̀, потре́бенъ бо тѝ є҆́сть. | і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. |
|
13
|
13
|
| Є҆́сть вре́мѧ, є҆гда̀ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ благоꙋха́нїе: | У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; |
|
14
|
14
|
| и҆́бо и҆ ті́и гдⷭ҇еви мо́лѧтсѧ, да оу҆пра́витъ и҆̀мъ поко́й и҆ и҆зцѣле́нїе ра́ди ѡ҆здравле́нїѧ. | бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. |
|
15
|
15
|
| Согрѣша́ѧй пред̾ сотво́ршимъ є҆го̀ впаде́тъ въ рꙋ́цѣ врачꙋ̀. | Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! |
|
16
|
16
|
| Ча́до, над̾ мертвеце́мъ и҆сточѝ сле́зы и҆ ꙗ҆́коже ѕлѣ̀ стра́ждꙋщь начнѝ пла́чь: и҆ ꙗ҆́коже досто́итъ є҆мꙋ̀, соскꙋ́тай тѣ́ло є҆гѡ̀ и҆ не пре́зри погребе́нїѧ є҆гѡ̀. | Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; |
|
17
|
17
|
| Го́рекъ сотворѝ пла́чь и҆ рыда́нїе тепло̀, и҆ сотворѝ сѣ́тованїе, ꙗ҆́коже є҆мꙋ̀ досто́итъ, де́нь є҆ди́нъ и҆ два̀ хꙋле́нїѧ ра́ди, и҆ оу҆тѣ́шисѧ печа́ли ра́ди: | гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; |
|
18
|
18
|
| ѿ печа́ли бо сме́рть быва́етъ, и҆ печа́ль серде́чнаѧ слѧ́четъ крѣ́пость. | бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. |
|
19
|
19
|
| Въ нанесе́нїи пребыва́етъ и҆ печа́ль, и҆ житїѐ ни́щагѡ въ се́рдцы. | З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. |
|
20
|
20
|
| Не да́ждь въ печа́ль се́рдца твоегѡ̀, ѡ҆ста́ви ю҆̀ помѧнꙋ́въ послѣ̑днѧѧ. | Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. |
|
21
|
21
|
| Не забꙋ́ди, нѣ́сть бо возвраще́нїѧ: и҆ є҆мꙋ̀ по́льзы не сотвори́ши, и҆ себѐ ѡ҆ѕло́биши. | Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. |
|
22
|
22
|
| Помѧнѝ сꙋ́дъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ си́це и҆ тво́й: мнѣ̀ вчера̀, а҆ тебѣ̀ дне́сь. | «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». |
|
23
|
23
|
| Въ поко́и мертвеца̀ оу҆поко́й па́мѧть є҆гѡ̀, и҆ оу҆тѣ́шисѧ ѡ҆ не́мъ во и҆схо́дѣ дꙋ́ха є҆гѡ̀. | З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його. |
|
24
|
24
|
| Премꙋ́дрость кни́жника во благовре́менїи пра́зднества, и҆ оу҆малѧ́ѧйсѧ дѣѧ́нїемъ свои́мъ оу҆премꙋ́дритсѧ. | Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. |
|
25
|
25
|
| Чи́мъ оу҆мꙋдри́тсѧ держа́й ѡ҆ра́ло и҆ хвалѧ́йсѧ ѻ҆стно́мъ, гонѧ́й волы̀ и҆ ѡ҆браща́ѧйсѧ въ дѣ́лѣхъ и҆́хъ, и҆ по́вѣсть є҆гѡ̀ въ сынѣ́хъ ю҆́нчихъ; | Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? |
|
26
|
26
|
| Се́рдце своѐ да́стъ возры́ти бразды̑, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ на насыще́нїихъ ю҆́ницъ. | Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. |
|
27
|
27
|
| Та́кѡ всѧ́къ древодѣ́лѧ и҆ а҆рхїте́ктѡнъ, и҆́же нѡ́щи ꙗ҆́кѡ дни̑ провожда́етъ, дѣ́лаѧ и҆зваѧ̑нїѧ печа́тей, и҆ прилѣжа́нїе є҆гѡ̀ и҆змѣни́ти разли́чїе: | Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; |
|
28
|
28
|
| се́рдце своѐ да́стъ оу҆подо́бити живописа́нїе, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ є҆́же соверши́ти дѣ́ло. | серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. |
|
29
|
29
|
| Та́кожде и҆ кова́чь сѣдѧ̀ бли́з̾ на́ковални и҆ соглѧ́даѧй дѣ́ло желѣ́за: кꙋре́нїе ѻ҆гнѧ̀ оу҆дрꙋчи́тъ тѣ́ло є҆гѡ̀, и҆ теплото́ю пе́щи оу҆трꙋди́тсѧ: | Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; |
|
30
|
30
|
| гла́съ мла́та ѡ҆бнови́тъ оу҆́хо є҆гѡ̀, и҆ прѧ́мѡ подо́бїю сосꙋ́да ѻ҆́чи є҆гѡ̀: | звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; |
|
31
|
31
|
| се́рдце своѐ вда́стъ на сконча́нїе дѣ́лъ, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ оу҆краси́ти до конца̀. | серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. |
|
32
|
32
|
| Та́кожде и҆ скꙋде́льникъ сѣдѧ̀ на дѣ́лѣ свое́мъ и҆ вертѧ̀ нога́ма свои́ма ко́ло, | Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, |
|
33
|
33
|
| и҆́же въ печа́ли лежи́тъ вы́нꙋ на дѣ́лѣ свое́мъ, и҆зчислѧ́емо всѐ дѣ́ланїе є҆гѡ̀: | який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: |
|
34
|
34
|
| мы́шцею свое́ю воѡбрази́тъ бре́нїе и҆ пред̾ нога́ма преклони́тъ крѣ́пость є҆гѡ̀: | рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; |
|
35
|
35
|
| се́рдце своѐ вда́стъ сконча́ти сосꙋ́дъ, и҆ бдѣ́нїе є҆гѡ̀ ѡ҆чи́стити пе́щь. | він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. |
|
36
|
36
|
| Всѝ сі́и на рꙋ́ки своѧ̑ надѣ́ютсѧ, и҆ кі́йждо въ дѣ́лѣ свое́мъ оу҆мꙋдрѧ́етсѧ. | Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; |
|
37
|
37
|
| Без̾ тѣ́хъ не насели́тсѧ гра́дъ, и҆ не вселѧ́тсѧ, ни похо́дѧтъ и҆ въ собо́рище не во́змꙋтсѧ: | без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; |
|
38
|
38
|
| на престо́лѣ же сꙋді́й не сѧ́дꙋтъ и҆ завѣ́та сꙋдꙋ̀ не размы́слѧтъ, нижѐ и҆́мꙋтъ и҆звѣща́ти наказа́нїѧ и҆ сꙋда̀, и҆ въ при́тчахъ не ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ: | і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; |
|
39
|
39
|
| но то́кмѡ зда́нїємъ житє́йскимъ прилѣжа́тъ, и҆ моле́нїе и҆́хъ въ дѣ́ланїи хꙋдо́жества. | але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх. |
