1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃д
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
| Восхва́лимъ оу҆́бѡ мꙋ́жы сла̑вны и҆ ѻ҆тцы̀ на́шѧ въ бытїѝ. | Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду: |
|
2
|
2
|
| Мно́гꙋ сла́вꙋ созда̀ гдⷭ҇ь въ ни́хъ вели́чїемъ свои́мъ ѿ вѣ́ка. | багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку; |
|
3
|
3
|
| Госпо́дствꙋюще во ца́рствїихъ свои́хъ и҆ мꙋ́жїе и҆мени́ти си́лою, совѣ́тꙋюще ра́зꙋмомъ свои́мъ, провѣща́вшїи во прⷪ҇ро́чествахъ, | це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах; |
|
4
|
4
|
| старѣ̑йшины люді́й въ совѣ́тѣхъ и҆ въ ра́зꙋмѣ писа̑нїѧ люді́й: | вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні. |
|
5
|
5
|
| премꙋ̑драѧ словеса̀ въ наказа́нїи и҆́хъ, и҆́щꙋще гла́са мꙋсїкі́йска и҆ повѣ́дающе пѡ́вѣсти во писа́нїихъ: | Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни; |
|
6
|
6
|
| мꙋ́жїе бога́тїи, ѡ҆бдарова́ни крѣ́постїю, ми́рнѡ живꙋ́ще въ жили́щихъ свои́хъ. | люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх. |
|
7
|
7
|
| Всѝ сі́и въ ро́дѣхъ просла́влени бы́ша, и҆ во дне́хъ и҆́хъ похвала̀. | Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою. |
|
8
|
8
|
| Сꙋ́ть ѿ ни́хъ, и҆́же ѡ҆ста́виша и҆́мѧ, є҆́же повѣ́дати хвалы̑: и҆ сꙋ́ть, и҆́хже нѣ́сть па́мѧти, и҆ погибо́ша ꙗ҆́кѡ не сꙋ́щїи, и҆ бы́ша ꙗ҆́кѡ не бы́вше, и҆ ча̑да и҆́хъ по ни́хъ. | Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них. |
|
9
|
9
|
| Но сі́и мꙋ́жїе ми́лостивїи, и҆́хже пра̑вды не забвє́ны бы́ша: | Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються; |
|
10
|
10
|
| съ сѣ́менемъ и҆́хъ пребꙋ́детъ до́брое наслѣ́дїе, и҆зча̑дїѧ и҆́хъ въ завѣ́тѣхъ: | у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах; |
|
11
|
11
|
| ѡ҆ста́сѧ сѣ́мѧ и҆́хъ, и҆ ча̑да и҆́хъ по ни́хъ: | сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них; |
|
12
|
12
|
| до вѣ́ка пребꙋ́детъ сѣ́мѧ и҆́хъ, и҆ сла́ва и҆́хъ не потреби́тсѧ: | сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться; |
|
13
|
13
|
| тѣлеса̀ и҆́хъ въ ми́рѣ погребє́на бы́ша, а҆ и҆мена̀ и҆́хъ живꙋ́тъ въ ро́ды. | тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди; |
|
14
|
14
|
| Премꙋ́дрость и҆́хъ повѣ́дѧтъ лю́дїе, и҆ похвалꙋ̀ и҆́хъ и҆сповѣ́сть цр҃ковь. | народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу. |
|
15
|
15
|
| Є҆нѡ́хъ оу҆годѝ гдⷭ҇еви и҆ преложи́сѧ, ѡ҆́бразъ покаѧ́нїѧ родѡ́мъ. | Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів. |
|
16
|
16
|
| Нѡ́е ѡ҆брѣ́тесѧ соверше́нъ, пра́веденъ, во вре́мѧ гнѣ́ва бы́сть примире́нїе: | Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; |
|
17
|
17
|
| сегѡ̀ ра́ди бы́сть ѡ҆ста́нокъ землѝ, є҆гда̀ бѧ́ше пото́пъ. | тому зробився залишком на землі, коли був потоп; |
|
18
|
18
|
| Завѣ́ты вѣ́чнїи положе́ни бы́ша съ ни́мъ, да не потреби́тсѧ пото́помъ всѧ́ка пло́ть. | з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом. |
|
19
|
19
|
| А҆враа́мъ вели́кїй ѻ҆те́цъ мно́жествꙋ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ не ѡ҆брѣ́тесѧ подо́бный во сла́вѣ є҆гѡ̀: | Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі; |
|
20
|
20
|
| и҆́же соблюдѐ зако́нъ вы́шнѧгѡ и҆ бы́сть въ завѣ́тѣ съ ни́мъ: | він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним, |
|
21
|
21
|
| и҆ на пло́ти є҆гѡ̀ оу҆ста́ви завѣ́тъ и҆ во и҆скꙋше́нїи ѡ҆брѣ́тесѧ вѣ́ренъ: | і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним; |
|
22
|
22
|
| сегѡ̀ ра́ди клѧ́твою поста́ви съ ни́мъ благослови́тисѧ ꙗ҆зы́кѡмъ ѡ҆ сѣ́мени є҆гѡ̀, | тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи; |
|
23
|
23
|
| оу҆мно́жити є҆го̀ ꙗ҆́кѡ пе́рсть землѝ, и҆ ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды возвы́сити сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ наслѣ́дити и҆̀мъ ѿ мо́рѧ до мо́рѧ и҆ ѿ рѣкѝ до кра́ѧ землѝ. | обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі. |
|
24
|
24
|
| И҆ ѡ҆ і҆саа́цѣ оу҆твердѝ си́це а҆враа́ма ра́ди ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ благослове́нїе всѣ́хъ человѣ́кѡвъ и҆ завѣ́тъ: | Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт; |
|
25
|
25
|
| и҆ почѝ на главѣ̀ і҆а́кѡвли. | і воно ж спочило на голові Якова: |
|
26
|
26
|
| Позна̀ є҆го̀ блгⷭ҇вє́нїи свои́ми и҆ дадѐ є҆го̀ въ наслѣ́дїе, и҆ раздѣлѝ ча̑сти є҆гѡ̀ на колѣ́нъ двана́десѧть, | Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами. |
|
27
|
27
|
| и҆ и҆зведѐ ѿ негѡ̀ мꙋ́жа ми́лости, ѡ҆брѣ́тшаго благода́ть пред̾ ѻ҆чесы̀ всѧ́кїѧ пло́ти. | І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті, |
