1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Ча́до, живота̀ ни́щагѡ не лишѝ и҆ не ѿвраща́й ѻ҆че́съ ѿ просѧ́щагѡ, | Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; |
|
2
|
2
|
| дꙋшѝ а҆́лчꙋщїѧ не ѡ҆скорбѝ и҆ не разгнѣ́вай мꙋ́жа въ нищетѣ̀ є҆гѡ̀, | не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості; |
|
3
|
3
|
| се́рдца раздраже́нагѡ не превозмꙋтѝ и҆ не продолжа́й даѧ́нїѧ тре́бꙋющемꙋ, | не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; |
|
4
|
4
|
| раба̀ скорбѧ́ща не ѿрѣ́й и҆ не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ ни́щагѡ, | не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого; |
|
5
|
5
|
| ѿ тре́бꙋющагѡ не ѿвратѝ ѻ҆че́съ и҆ не да́ждь мѣ́ста человѣ́кꙋ клѧ́ти тѧ̀: | не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; |
|
6
|
6
|
| кленꙋ́щагѡ бо тѧ̀ въ го́рести дꙋшѝ своеѧ̀ мольбꙋ̀ оу҆слы́шитъ сотвори́вый є҆го̀. | бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. |
|
7
|
7
|
| Прїѧ́тна собо́рищꙋ творѝ себѐ и҆ кнѧ́зю смирѧ́й главꙋ̀ твою̀, | У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; |
|
8
|
8
|
| приклонѝ оу҆́хо твоѐ къ ни́щемꙋ и҆ ѿвѣща́й є҆мꙋ̀ ми̑рнаѧ въ кро́тости, | прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; |
|
9
|
9
|
| и҆змѝ ѡ҆би́димаго и҆з̾ рꙋкѝ ѡ҆би́дѧщаго и҆ не малодꙋ́шествꙋй, є҆гда̀ сꙋ́диши, | рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; |
|
10
|
10
|
| бꙋ́ди си̑рымъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ и҆ вмѣ́стѡ мꙋ́жа ма́тери и҆́хъ: | сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка: |
|
11
|
11
|
| и҆ бꙋ́деши ꙗ҆́кѡ сы́нъ вы́шнѧгѡ, и҆ возлю́битъ тѧ̀ па́че не́же ма́ти твоѧ̀. | і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя. |
|
12
|
12
|
| Премꙋ́дрость сы́ны своѧ̑ вознесѐ и҆ застꙋпа́етъ и҆́щꙋщихъ є҆ѧ̀: | Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її: |
|
13
|
13
|
| любѧ́й ю҆̀ лю́битъ жи́знь, и҆ оу҆́тренюющїи къ не́й и҆спо́лнѧтсѧ весе́лїѧ: | хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: |
|
14
|
14
|
| держа́йсѧ є҆ѧ̀ наслѣ́дитъ сла́вꙋ, и҆ и҆дѣ́же вхо́дитъ, блгⷭ҇ви́тъ є҆го̀ гдⷭ҇ь: | хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його; |
|
15
|
15
|
| слꙋжа́щїи є҆́й послꙋ́жатъ ст҃о́мꙋ, и҆ лю́бѧщихъ ю҆̀ лю́битъ гдⷭ҇ь: | ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь; |
|
16
|
16
|
| слꙋ́шаѧй є҆ѧ̀ сꙋди́ти и҆́мать ꙗ҆зы́ки, и҆ внима́ѧй є҆́й всели́тсѧ надѣ́ѧвсѧ. | хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно; |
|
17
|
17
|
| А҆́ще оу҆вѣ́рꙋеши, наслѣ́диши ю҆̀, и҆ во ѡ҆держа́нїи бꙋ́дꙋтъ ро́ды є҆гѡ̀: | хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆́кѡ стро́потнѡ хо́дитъ съ ни́мъ въ пе́рвыхъ, боѧ́знь же и҆ стра́хъ наведе́тъ на́нь | бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь |
|
19
|
19
|
| и҆ помꙋ́читъ є҆го̀ въ наказа́нїи свое́мъ, до́ндеже вѣ́рꙋ и҆́метъ дꙋшѝ є҆гѡ̀ и҆ и҆скꙋ́ситъ є҆го̀ во ѡ҆правда́нїихъ свои́хъ, | і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; |
|
20
|
20
|
| и҆ па́ки возврати́тсѧ прѧ́мѡ къ немꙋ̀ и҆ возвесели́тъ є҆го̀ | але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його |
|
21
|
21
|
| и҆ ѿкры́етъ є҆мꙋ̀ та̑йны своѧ̑: | і відкриє йому таємниці свої. |
|
22
|
22
|
| а҆́ще заблꙋ́дитъ, ѡ҆ста́витъ є҆го̀ и҆ преда́стъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ паде́нїѧ є҆гѡ̀. | Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його. |
|
23
|
23
|
| Блюдѝ вре́мѧ и҆ храни́сѧ ѿ лꙋка́вагѡ, | Спостерігай час і бережи себе від зла — |
|
24
|
24
|
| и҆ ѡ҆ дꙋшѝ твое́й не постыди́сѧ: | і не посоромишся за душу твою: |
|
25
|
25
|
| є҆́сть бо сты́дъ наводѧ́й грѣ́хъ, и҆ є҆́сть сты́дъ сла́ва и҆ благода́ть. | є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. |
|
26
|
26
|
| Не прїимѝ лица̀ на дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ не срамлѧ́йсѧ ѡ҆ паде́нїи твое́мъ. | Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі. |
|
27
|
27
|
| Не возбранѝ словесѐ во вре́мѧ спасе́нїѧ: | Не утримуй слова, коли воно може допомогти: |
|
28
|
28
|
| въ словеси́ бо позна́на бꙋ́детъ премꙋ́дрость, и҆ наказа́нїе въ глаго́лѣхъ ѧ҆зы́ка. | бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання. |
|
29
|
29
|
| Не прерѣка́й проти́вꙋ и҆́стины и҆ ѡ҆ ненаказа́нїи твое́мъ срамлѧ́йсѧ: | Не супереч істині й соромся твого неуцтва. |
|
30
|
30
|
| не стыди́сѧ и҆сповѣ́дати грѣхѝ твоѧ̑ и҆ не воспѧща́й быстрины̀ рѣчны́ѧ. | Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки. |
|
31
|
31
|
| И҆ не подстели́сѧ мꙋ́жꙋ бꙋ́ю и҆ не ѡ҆бини́сѧ лица̀ си́льнагѡ. | Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. |
|
32
|
32
|
| Да́же до сме́рти подвиза́йсѧ ѡ҆ и҆́стинѣ, и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ побо́ретъ по тебѣ̀. | Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. |
|
33
|
33
|
| Не бꙋ́ди ско́ръ ѧ҆зы́комъ твои́мъ, лѣни́въ же и҆ сла́бъ въ дѣ́лѣхъ твои́хъ. | Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. |
|
34
|
34
|
| Не бꙋ́ди ꙗ҆́кѡ ле́въ въ домꙋ̀ твое́мъ и҆ жестоконеи́стовъ въ рабѣ́хъ твои́хъ. | Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх. |
|
35
|
35
|
| Не бꙋ́ди рꙋка̀ твоѧ̀ просте́рта на взѧ́тїе, а҆ на ѿдаѧ́нїе согбе́на. | Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі. |
