1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Ча́до, живота̀ ни́щагѡ не лишѝ и҆ не ѿвраща́й ѻ҆че́съ ѿ просѧ́щагѡ,
|
Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних;
|
|
2
|
2
|
|
дꙋшѝ а҆́лчꙋщїѧ не ѡ҆скорбѝ и҆ не разгнѣ́вай мꙋ́жа въ нищетѣ̀ є҆гѡ̀,
|
не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості;
|
|
3
|
3
|
|
се́рдца раздраже́нагѡ не превозмꙋтѝ и҆ не продолжа́й даѧ́нїѧ тре́бꙋющемꙋ,
|
не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному;
|
|
4
|
4
|
|
раба̀ скорбѧ́ща не ѿрѣ́й и҆ не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ ни́щагѡ,
|
не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого;
|
|
5
|
5
|
|
ѿ тре́бꙋющагѡ не ѿвратѝ ѻ҆че́съ и҆ не да́ждь мѣ́ста человѣ́кꙋ клѧ́ти тѧ̀:
|
не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе;
|
|
6
|
6
|
|
кленꙋ́щагѡ бо тѧ̀ въ го́рести дꙋшѝ своеѧ̀ мольбꙋ̀ оу҆слы́шитъ сотвори́вый є҆го̀.
|
бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його.
|
|
7
|
7
|
|
Прїѧ́тна собо́рищꙋ творѝ себѐ и҆ кнѧ́зю смирѧ́й главꙋ̀ твою̀,
|
У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову;
|
|
8
|
8
|
|
приклонѝ оу҆́хо твоѐ къ ни́щемꙋ и҆ ѿвѣща́й є҆мꙋ̀ ми̑рнаѧ въ кро́тости,
|
прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю;
|
|
9
|
9
|
|
и҆змѝ ѡ҆би́димаго и҆з̾ рꙋкѝ ѡ҆би́дѧщаго и҆ не малодꙋ́шествꙋй, є҆гда̀ сꙋ́диши,
|
рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш;
|
|
10
|
10
|
|
бꙋ́ди си̑рымъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ и҆ вмѣ́стѡ мꙋ́жа ма́тери и҆́хъ:
|
сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка:
|
|
11
|
11
|
|
и҆ бꙋ́деши ꙗ҆́кѡ сы́нъ вы́шнѧгѡ, и҆ возлю́битъ тѧ̀ па́че не́же ма́ти твоѧ̀.
|
і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.
|
|
12
|
12
|
|
Премꙋ́дрость сы́ны своѧ̑ вознесѐ и҆ застꙋпа́етъ и҆́щꙋщихъ є҆ѧ̀:
|
Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її:
|
|
13
|
13
|
|
любѧ́й ю҆̀ лю́битъ жи́знь, и҆ оу҆́тренюющїи къ не́й и҆спо́лнѧтсѧ весе́лїѧ:
|
хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости:
|
|
14
|
14
|
|
держа́йсѧ є҆ѧ̀ наслѣ́дитъ сла́вꙋ, и҆ и҆дѣ́же вхо́дитъ, блгⷭ҇ви́тъ є҆го̀ гдⷭ҇ь:
|
хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;
|
|
15
|
15
|
|
слꙋжа́щїи є҆́й послꙋ́жатъ ст҃о́мꙋ, и҆ лю́бѧщихъ ю҆̀ лю́битъ гдⷭ҇ь:
|
ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь;
|
|
16
|
16
|
|
слꙋ́шаѧй є҆ѧ̀ сꙋди́ти и҆́мать ꙗ҆зы́ки, и҆ внима́ѧй є҆́й всели́тсѧ надѣ́ѧвсѧ.
|
хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно;
|
|
17
|
17
|
|
А҆́ще оу҆вѣ́рꙋеши, наслѣ́диши ю҆̀, и҆ во ѡ҆держа́нїи бꙋ́дꙋтъ ро́ды є҆гѡ̀:
|
хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею:
|
|
18
|
18
|
|
ꙗ҆́кѡ стро́потнѡ хо́дитъ съ ни́мъ въ пе́рвыхъ, боѧ́знь же и҆ стра́хъ наведе́тъ на́нь
|
бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь
|
|
19
|
19
|
|
и҆ помꙋ́читъ є҆го̀ въ наказа́нїи свое́мъ, до́ндеже вѣ́рꙋ и҆́метъ дꙋшѝ є҆гѡ̀ и҆ и҆скꙋ́ситъ є҆го̀ во ѡ҆правда́нїихъ свои́хъ,
|
і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами;
|
|
20
|
20
|
|
и҆ па́ки возврати́тсѧ прѧ́мѡ къ немꙋ̀ и҆ возвесели́тъ є҆го̀
|
але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його
|
|
21
|
21
|
|
и҆ ѿкры́етъ є҆мꙋ̀ та̑йны своѧ̑:
|
і відкриє йому таємниці свої.
|
|
22
|
22
|
|
а҆́ще заблꙋ́дитъ, ѡ҆ста́витъ є҆го̀ и҆ преда́стъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ паде́нїѧ є҆гѡ̀.
|
Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.
|
|
23
|
23
|
|
Блюдѝ вре́мѧ и҆ храни́сѧ ѿ лꙋка́вагѡ,
|
Спостерігай час і бережи себе від зла —
|
|
24
|
24
|
|
и҆ ѡ҆ дꙋшѝ твое́й не постыди́сѧ:
|
і не посоромишся за душу твою:
|
|
25
|
25
|
|
є҆́сть бо сты́дъ наводѧ́й грѣ́хъ, и҆ є҆́сть сты́дъ сла́ва и҆ благода́ть.
|
є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать.
|
|
26
|
26
|
|
Не прїимѝ лица̀ на дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ не срамлѧ́йсѧ ѡ҆ паде́нїи твое́мъ.
|
Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі.
|
|
27
|
27
|
|
Не возбранѝ словесѐ во вре́мѧ спасе́нїѧ:
|
Не утримуй слова, коли воно може допомогти:
|
|
28
|
28
|
|
въ словеси́ бо позна́на бꙋ́детъ премꙋ́дрость, и҆ наказа́нїе въ глаго́лѣхъ ѧ҆зы́ка.
|
бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання.
|
|
29
|
29
|
|
Не прерѣка́й проти́вꙋ и҆́стины и҆ ѡ҆ ненаказа́нїи твое́мъ срамлѧ́йсѧ:
|
Не супереч істині й соромся твого неуцтва.
|
|
30
|
30
|
|
не стыди́сѧ и҆сповѣ́дати грѣхѝ твоѧ̑ и҆ не воспѧща́й быстрины̀ рѣчны́ѧ.
|
Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки.
|
|
31
|
31
|
|
И҆ не подстели́сѧ мꙋ́жꙋ бꙋ́ю и҆ не ѡ҆бини́сѧ лица̀ си́льнагѡ.
|
Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного.
|
|
32
|
32
|
|
Да́же до сме́рти подвиза́йсѧ ѡ҆ и҆́стинѣ, и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ побо́ретъ по тебѣ̀.
|
Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе.
|
|
33
|
33
|
|
Не бꙋ́ди ско́ръ ѧ҆зы́комъ твои́мъ, лѣни́въ же и҆ сла́бъ въ дѣ́лѣхъ твои́хъ.
|
Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх.
|
|
34
|
34
|
|
Не бꙋ́ди ꙗ҆́кѡ ле́въ въ домꙋ̀ твое́мъ и҆ жестоконеи́стовъ въ рабѣ́хъ твои́хъ.
|
Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх.
|
|
35
|
35
|
|
Не бꙋ́ди рꙋка̀ твоѧ̀ просте́рта на взѧ́тїе, а҆ на ѿдаѧ́нїе согбе́на.
|
Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.
|
