1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ з҃і
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Гдⷭ҇ь созда̀ ѿ землѝ человѣ́ка, и҆ па́ки возвратѝ є҆го̀ въ ню̀. | Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї. |
|
2
|
2
|
| Дни̑ числа̀ и҆ вре́мѧ дадѐ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ вла́сть над̾ сꙋ́щими на не́й. | Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́коже ѻ҆нѝ са́ми, ѡ҆блечѐ и҆̀хъ крѣ́постїю, и҆ по ѡ҆́бразꙋ своемꙋ̀ сотворѝ ѧ҆̀: | За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, |
|
4
|
4
|
| и҆ положѝ стра́хъ є҆гѡ̀ на всѧ́цѣй пло́ти, є҆́же вла́стелствовати ѕвѣрьмѝ (и҆ скѡты̀) и҆ пти́цами. | і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. |
|
5
|
5
|
| Помышле́нїе и҆ ѧ҆зы́къ и҆ ѻ҆́чи, оу҆́ши и҆ се́рдце дадѐ и҆̀мъ размышлѧ́ти: | Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, |
|
6
|
6
|
| хꙋдо́жествомъ ра́зꙋма и҆спо́лни ѧ҆̀ и҆ дѡ́браѧ и҆ ѕла̑ѧ показа̀ и҆̀мъ. | сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. |
|
7
|
7
|
| Положи́лъ є҆́сть ѻ҆́ко своѐ на сердца́хъ и҆́хъ, показа́ти и҆̀мъ вели́чество дѣ́лъ свои́хъ, | Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх, |
|
8
|
8
|
| да и҆́мѧ ст҃ы́ни є҆гѡ̀ восхва́лѧтъ и҆ да повѣ́даютъ вели́чєства дѣ́лъ є҆гѡ̀. | нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. |
|
9
|
9
|
| Приложи́лъ и҆̀мъ хꙋдо́жество и҆ зако́нъ живота̀ дадѐ въ наслѣ́дїе и҆̀мъ. | Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; |
|
10
|
10
|
| Завѣ́тъ вѣ́чный поста́ви съ ни́ми и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ показа̀ и҆̀мъ. | вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої. |
|
11
|
11
|
| Вели́чество сла́вы ви́дѣша ѻ҆чеса̀ и҆́хъ, и҆ сла́вꙋ гла́са и҆́хъ слы́ша оу҆́хо и҆́хъ. | Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ и҆̀мъ: внемли́те ѿ всѧ́кїѧ непра́вды. и҆ заповѣ́да и҆̀мъ комꙋ́ждо ѡ҆ и҆́скреннемъ. | І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. |
|
13
|
13
|
| Пꙋтїѐ и҆́хъ пред̾ ни́мъ вы́нꙋ, не оу҆кры́ютсѧ ѿ ѻ҆́чїю є҆гѡ̀. | Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. |
|
14
|
14
|
| Комꙋ́ждо ꙗ҆зы́кꙋ оу҆стро́илъ вожда̀, | Кожному народу поставив Він вождя, |
|
15
|
15
|
| и҆ ча́сть гдⷭ҇нѧ і҆и҃ль є҆́сть. | а Ізраїль є наділом Господа. |
|
16
|
16
|
| Всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ со́лнце пред̾ ни́мъ, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ вы́нꙋ на пꙋте́хъ и҆́хъ: | Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх. |
|
17
|
17
|
| не оу҆кры́шасѧ непра̑вды и҆́хъ ѿ негѡ̀, и҆ всѝ грѣсѝ и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ. | Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом. |
|
18
|
18
|
| Ми́лостынѧ мꙋ́жа ꙗ҆́кѡ печа́ть съ ни́мъ, и҆ благода́ть человѣ́чꙋ ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ соблюде́тъ. | Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. |
|
19
|
19
|
| По си́хъ воста́нетъ и҆ возда́стъ и҆̀мъ, и҆ воздаѧ́нїе и҆́хъ на главꙋ̀ и҆́хъ возда́стъ: | Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. |
|
20
|
20
|
| ѻ҆ба́че ка́ющымсѧ да́лъ є҆́сть возвраще́нїе и҆ оу҆тѣ́ши и҆знемога́ющихъ терпѣ́нїемъ. | Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. |
|
21
|
21
|
| Ѡ҆брати́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ и҆ ѡ҆ста́ви грѣхѝ: | Навернися до Господа й облиш гріхи; |
|
22
|
22
|
| помоли́сѧ пред̾ лице́мъ и҆ оу҆ма́ли претыка̑нїѧ: | молися перед Ним і зменши твої спотикання. |
|
23
|
23
|
| восходѝ къ вы́шнемꙋ и҆ ѿврати́сѧ ѿ непра́вды, и҆ ѕѣлѡ̀ возненави́ди ме́рзость. | Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. |
|
24
|
24
|
| Вы́шнѧго кто̀ восхва́литъ во а҆́дѣ, вмѣ́стѡ живы́хъ и҆ даю́щихъ и҆сповѣ́данїе; | Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? |
|
25
|
25
|
| Ѿ мертвеца̀ ꙗ҆́кѡ ничто̀ сꙋ́щагѡ погиба́етъ и҆сповѣ́данїе: | Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: |
|
26
|
26
|
| живы́й же и҆ здра́вый восхва́литъ гдⷭ҇а. | живий і здоровий звеличить Господа. |
|
27
|
27
|
| Ко́ль вели́ка млⷭ҇ть гдⷭ҇нѧ и҆ ѡ҆чище́нїе ѡ҆браща́ющымсѧ къ немꙋ̀; | Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього! |
|
28
|
28
|
| Не мо́гꙋтъ бо всѧ̑ бы́ти въ человѣ́цѣхъ: | Не може бути усього у людині, |
|
29
|
29
|
| ꙗ҆́кѡ не безсме́ртенъ сы́нъ человѣ́ческїй. | тому що не безсмертний син людський. |
|
30
|
30
|
| Что̀ свѣтлѣ́е со́лнца; и҆ то̀ и҆зчеза́етъ: и҆ ѕло̀ помы́слитъ пло́ть и҆ кро́вь. | Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. |
|
31
|
31
|
| Си́лꙋ высоты̀ небе́сныѧ то́й са́мъ назира́етъ, человѣ́цы же всѝ землѧ̀ и҆ пе́пелъ. | За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл. |
