1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃є
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
Возлю́бленный бг҃омъ и҆ челѡвѣ́ки мѡѷсе́й, є҆гѡ́же па́мѧть во благослове́нїихъ.
|
улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.
|
|
2
|
2
|
|
Оу҆подо́билъ є҆́сть є҆го̀ сла́вѣ ст҃ы́хъ и҆ возвели́чи є҆го̀ во стра́сѣ врагѡ́въ.
|
Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;
|
|
3
|
3
|
|
Во словесѣ́хъ є҆гѡ̀ зна́мєнїѧ оу҆ста́ви и҆ просла́ви є҆го̀ пред̾ лице́мъ царе́й: заповѣ́да є҆мꙋ̀ къ лю́демъ свои̑мъ и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ сла́вꙋ свою̀:
|
Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.
|
|
4
|
4
|
|
въ вѣ́рѣ и҆ кро́тости є҆гѡ̀ ѡ҆ст҃ѝ є҆го̀, и҆збра̀ є҆го̀ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти.
|
За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,
|
|
5
|
5
|
|
Слы́шанъ сотвори́лъ є҆́сть є҆мꙋ̀ гла́съ сво́й и҆ введѐ є҆го̀ во мглꙋ̀,
|
сподобив його чути голос Його, увів його у морок
|
|
6
|
6
|
|
и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ пред̾ лице́мъ за́пѡвѣди, зако́нъ жи́зни и҆ вѣ́дѣнїѧ, є҆́же наꙋчи́ти і҆а́кѡва завѣ́тꙋ и҆ сꙋдба́мъ є҆гѡ̀ і҆и҃лѧ.
|
і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його.
|
|
7
|
7
|
|
А҆арѡ́на возвы́си ст҃а, подо́бна є҆мꙋ̀ бра́та є҆гѡ̀ ѿ колѣ́на леѵі́ина,
|
Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —
|
|
8
|
8
|
|
поста́ви є҆мꙋ̀ завѣ́тъ вѣ́ченъ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ і҆ере́йство люді́й, оу҆блажѝ є҆го̀ благоꙋкраше́нїемъ и҆ препоѧ́са є҆го̀ ѻ҆де́ждою сла́вы,
|
уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави;
|
|
9
|
9
|
|
ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ соверше́нїе хвале́нїѧ и҆ оу҆твердѝ є҆го̀ сосꙋ́дами крѣ́пости,
|
Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:
|
|
10
|
10
|
|
ѡ҆сте́гнми и҆ поди́ромъ и҆ є҆пѡмі́дою,
|
у спідній одяг, в подир та ефод;
|
|
11
|
11
|
|
и҆ ѡ҆крꙋжѝ є҆го̀ шипки̑ златы́ми и҆ звонцы̑ мно́гими ѡ҆́крестъ, глаша́ти гла́съ во стꙋпа́нїихъ є҆гѡ̀, слы́шанъ твори́ти гла́съ въ це́ркви въ па́мѧть сынѡ́мъ люді́й свои́хъ:
|
і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;
|
|
12
|
12
|
|
ѻ҆де́ждою ст҃о́ю, со зла́томъ и҆ ѵ҆акі́нѳомъ и҆ порфѵ́рою, дѣ́ломъ пестродѣ́лца, сло́вомъ сꙋда̀, ꙗ҆вле́ньми и҆́стины,
|
наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом,
|
|
13
|
13
|
|
и҆стка́нною багрѧ́ностїю, дѣ́ломъ хꙋдо́жничимъ, ка́мєнїи многоцѣ́нными, и҆зваѧ́ньми печа́ти, въ свѧза́нїи зла́та, дѣ́ломъ каменнодѣ́лателѧ, на па́мѧть въ писа́нїи и҆зва́ѧннѣмъ по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ:
|
червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих;
|
|
14
|
14
|
|
вѣне́цъ зла́тъ верхꙋ̀ кїда́ра, и҆з̾ѡбраже́нїе печа́ти ст҃ы́ни, похвала̀ че́сти, дѣ́ло крѣ́пости, вожделѣ̑нїѧ ѻ҆че́съ краси̑ма прекра̑сна.
|
на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей.
|
|
15
|
15
|
|
Пре́жде є҆гѡ̀ не бы́ша такѡва́ѧ до вѣ́ка.
|
Раніше нього не було цього від віку:
|
|
16
|
16
|
|
Не ѡ҆блече́сѧ и҆ноплеме́нникъ, то́чїю сы́нове є҆гѡ̀ и҆ внꙋ́чата є҆гѡ̀ прⷭ҇нѡ.
|
хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.
|
|
17
|
17
|
|
Жє́ртвы и҆́хъ приноси̑мы бѧ́хꙋ по всѧ̑ дни̑ непреста́ннѡ два́жды.
|
Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі.
|
|
18
|
18
|
|
И҆спо́лни мѡѷсе́й рꙋ́цѣ и҆ пома́за є҆го̀ є҆ле́емъ ст҃ы́мъ.
|
Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:
|
|
19
|
19
|
|
Бы́сть є҆мꙋ̀ въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ во дне́хъ не́ба, слꙋжи́ти є҆мꙋ̀ вкꙋ́пѣ и҆ свѧще́нствовати, и҆ благословлѧ́ти лю́ди є҆гѡ̀ и҆́менемъ є҆гѡ̀.
|
йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;
|
|
20
|
20
|
|
И҆збра̀ є҆го̀ ѿ всѣ́хъ живы́хъ принестѝ же́ртвꙋ гдⷭ҇еви, ѳѷмїа́мъ и҆ благоꙋха́нїе на па́мѧть, на ѡ҆чище́нїе лю́демъ свои̑мъ.
|
Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;
|
|
21
|
21
|
|
Дадѐ є҆мꙋ̀ за́пѡвѣди своѧ̑, вла́сть въ завѣ́тѣхъ сꙋде́бъ, наꙋчи́ти і҆а́кѡва свидѣ́нїємъ и҆ въ зако́нѣ є҆гѡ̀ просвѣти́ти і҆и҃лѧ.
|
Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його.
|
|
22
|
22
|
|
Воста́ша на́нь чꙋжді́и, и҆ возревнова́ша є҆мꙋ̀ въ пꙋсты́ни мꙋ́жїе, и҆́же при даѳа́нѣ и҆ а҆вїрѡ́нѣ, и҆ со́нмъ коре́овъ въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ.
|
Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві;
|
|
23
|
23
|
|
Ви́дѣ гдⷭ҇ь и҆ не бл҃говолѝ, и҆ сконча́шасѧ ꙗ҆́ростїю гнѣ́ва:
|
Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.
|
|
24
|
24
|
|
сотворѝ въ ни́хъ зна́мєнїѧ, погꙋби́ти ѧ҆̀ ѻ҆гне́мъ пла́мене.
|
Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого.
|
|
25
|
25
|
|
И҆ приложѝ а҆арѡ́нови сла́вꙋ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ наслѣ́дїе: нача́тки пе́рвыхъ жи̑тъ раздѣлѝ є҆мꙋ̀.
|
І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів:
|
|
26
|
26
|
|
Хлѣ́бъ въ пе́рвыхъ оу҆гото́ва на сы́тость: и҆́бо жє́ртвы гдⷭ҇ни ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆̀же дадѐ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀.
|
насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;
|
|
27
|
27
|
|
Ѻ҆ба́че въ землѝ люді́й не наслѣ́дствитъ, и҆ въ лю́дехъ не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ча́сти: са́мъ бо ча́сть є҆гѡ̀ и҆ наслѣ́дїе.
|
але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.
|
|
28
|
28
|
|
И҆ фїнее́съ сы́нъ є҆леаза́ровъ тре́тїй во сла́вѣ, є҆гда̀ ревнова́ше стра́хꙋ гдⷭ҇ню, и҆ ста̀ въ превраще́нїи люді́й бла́гостїю оу҆се́рдїѧ дꙋшѝ своеѧ̀, и҆ оу҆молѝ ѡ҆ і҆и҃ли.
|
Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля;
|
|
29
|
29
|
|
Сегѡ̀ ра́ди поста́вленъ є҆мꙋ̀ бы́сть завѣ́тъ ми́ренъ, предста́телемъ бы́ти ст҃ы́хъ и҆ лю́демъ є҆гѡ̀, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ свѧще́нства вели́чество во вѣ́къ.
|
тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки.
|
|
30
|
30
|
|
И҆ завѣ́тъ даві́дꙋ, сы́нꙋ і҆ессе́овꙋ ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова, наслѣ́дство царѧ̀ сы́на ѿ сы́на є҆ди́нагѡ: достоѧ́нїе свѧще́нства а҆арѡ́нꙋ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀.
|
Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.
|
|
31
|
31
|
|
Да да́стъ на́мъ премꙋ́дрость въ сердца́хъ на́шихъ сꙋди́ти лю́демъ є҆гѡ̀ въ пра́вдꙋ, да не потребѧ́тсѧ блага̑ѧ и҆́хъ и҆ сла́ва и҆́хъ въ ро́ды и҆́хъ.
|
Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
