1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃є
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
| Соблюда́ѧй зако́нъ оу҆множа́етъ приношє́нїѧ, прино́ситъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ внима́ѧй за́повѣдемъ. | Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. |
|
2
|
2
|
| Воздаѧ́й благода́ть а҆́ки приносѧ́й семїда́лъ, и҆ творѧ́й ми́лостыню а҆́ки жрѧ́й же́ртвꙋ хвале́нїѧ. | Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. |
|
3
|
3
|
| Бл҃говоле́нїе гдⷭ҇не є҆́же ѿстꙋпи́ти ѿ лꙋка́вства, и҆ ѡ҆чище́нїе є҆́сть є҆́же ѿстꙋпи́ти ѿ непра́вды. | Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. |
|
4
|
4
|
| Не ꙗ҆ви́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ то́щь: всѧ̑ бо сїѧ̑ за́повѣди ра́ди. | Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. |
|
5
|
5
|
| Приноше́нїе пра́веднагѡ оу҆тꙋчнѧ́етъ ѻ҆лта́рь, и҆ благоꙋха́нїе є҆гѡ̀ пред̾ вы́шнимъ: | Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; |
|
6
|
6
|
| же́ртва мꙋ́жа пра́веднагѡ прїѧ́тна, и҆ па́мѧть є҆ѧ̀ не забве́на бꙋ́детъ. | жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. |
|
7
|
7
|
| Ѻ҆́комъ благи́мъ просла́ви гдⷭ҇а и҆ не оу҆ма́ли ѿ нача́тка рꙋ́къ твои́хъ: | З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; |
|
8
|
8
|
| во всѧ́цѣмъ даѧ́нїи ве́село и҆мѣ́й лицѐ твоѐ и҆ со весе́лїемъ ѡ҆свѧтѝ десѧти́нꙋ. | при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. |
|
9
|
9
|
| Да́ждь вы́шнемꙋ по даѧ́нїю є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́комъ благи́мъ приѡбрѣ́тенїе рꙋкѝ: | Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, |
|
10
|
10
|
| ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь воздаѧ́й є҆́сть и҆ седмери́цею возда́стъ тѝ. | бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. |
|
11
|
11
|
| Да́ра не оу҆малѧ́й, и҆́бо не прїи́метъ, и҆ не внима́й же́ртвѣ непра́веднѣй: | Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, |
|
12
|
12
|
| ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь сꙋдїѧ̀ є҆́сть, и҆ нѣ́сть оу҆ негѡ̀ сла́вы лица̀. | бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: |
|
13
|
13
|
| Не прїи́метъ лица̀ на оу҆бо́га и҆ моли́твꙋ ѡ҆би́димагѡ оу҆слы́шитъ: | Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; |
|
14
|
14
|
| не пре́зритъ моли́твы си́рагѡ, ни вдови́цы, є҆гда̀ и҆злїе́тъ проше́нїе. | Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. |
|
15
|
15
|
| Не сле́зы ли вдови̑чи по лани́тома текꙋ́тъ, и҆ во́пль є҆ѧ̀ на наве́дшаго ѧ҆̀; | Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? |
|
16
|
16
|
| Слꙋжа́й (бг҃ꙋ) во благоволе́нїи прїѧ́тъ бꙋ́детъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ до ѡ҆́блакъ до́йдетъ: | Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. |
|
17
|
17
|
| моли́тва смире́ннагѡ про́йде ѡ҆́блаки, и҆ до́ндеже прибли́житсѧ, не оу҆тѣ́шитсѧ, | Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, |
|
18
|
18
|
| и҆ не ѿстꙋ́питъ, до́ндеже посѣти́тъ вы́шнїй, сꙋ́дитъ въ пра́вдꙋ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ: | і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. |
|
19
|
19
|
| и҆ гдⷭ҇ь не заме́длитъ, нижѐ и҆́мать долготерпѣ́ти ѡ҆ ни́хъ, до́ндеже сокрꙋши́тъ чрє́сла неми́лостивыхъ. | І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; |
|
20
|
20
|
| И҆ ꙗ҆зы́кѡмъ возда́стъ ме́сть, до́ндеже потреби́тъ мно́жество досади́телей и҆ ски́птры непра́ведныхъ сокрꙋши́тъ: | Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, |
|
21
|
21
|
| до́ндеже возда́стъ человѣ́кꙋ по дѣѧ́нїємъ є҆гѡ̀, по дѣлѡ́мъ человѣ́чєскимъ и҆ помышле́нїємъ и҆́хъ: | доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, |
|
22
|
22
|
| до́ндеже разсꙋ́дитъ сꙋдо́мъ лю́ди своѧ̑ и҆ возвесели́тъ ѧ҆̀ млⷭ҇тїю свое́ю. | доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. |
|
23
|
23
|
| Ко́ль красна̀ ми́лость во вре́мѧ ско́рби є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже ѡ҆́блацы дожде́внїи во вре́мѧ бездо́ждїѧ. | Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи. |
