1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃є
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
|
Соблюда́ѧй зако́нъ оу҆множа́етъ приношє́нїѧ, прино́ситъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ внима́ѧй за́повѣдемъ.
|
Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння.
|
|
2
|
2
|
|
Воздаѧ́й благода́ть а҆́ки приносѧ́й семїда́лъ, и҆ творѧ́й ми́лостыню а҆́ки жрѧ́й же́ртвꙋ хвале́нїѧ.
|
Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали.
|
|
3
|
3
|
|
Бл҃говоле́нїе гдⷭ҇не є҆́же ѿстꙋпи́ти ѿ лꙋка́вства, и҆ ѡ҆чище́нїе є҆́сть є҆́же ѿстꙋпи́ти ѿ непра́вды.
|
Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди.
|
|
4
|
4
|
|
Не ꙗ҆ви́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ то́щь: всѧ̑ бо сїѧ̑ за́повѣди ра́ди.
|
Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю.
|
|
5
|
5
|
|
Приноше́нїе пра́веднагѡ оу҆тꙋчнѧ́етъ ѻ҆лта́рь, и҆ благоꙋха́нїе є҆гѡ̀ пред̾ вы́шнимъ:
|
Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім;
|
|
6
|
6
|
|
же́ртва мꙋ́жа пра́веднагѡ прїѧ́тна, и҆ па́мѧть є҆ѧ̀ не забве́на бꙋ́детъ.
|
жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде.
|
|
7
|
7
|
|
Ѻ҆́комъ благи́мъ просла́ви гдⷭ҇а и҆ не оу҆ма́ли ѿ нача́тка рꙋ́къ твои́хъ:
|
З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх;
|
|
8
|
8
|
|
во всѧ́цѣмъ даѧ́нїи ве́село и҆мѣ́й лицѐ твоѐ и҆ со весе́лїемъ ѡ҆свѧтѝ десѧти́нꙋ.
|
при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину.
|
|
9
|
9
|
|
Да́ждь вы́шнемꙋ по даѧ́нїю є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́комъ благи́мъ приѡбрѣ́тенїе рꙋкѝ:
|
Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю,
|
|
10
|
10
|
|
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь воздаѧ́й є҆́сть и҆ седмери́цею возда́стъ тѝ.
|
бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро.
|
|
11
|
11
|
|
Да́ра не оу҆малѧ́й, и҆́бо не прїи́метъ, и҆ не внима́й же́ртвѣ непра́веднѣй:
|
Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву,
|
|
12
|
12
|
|
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь сꙋдїѧ̀ є҆́сть, и҆ нѣ́сть оу҆ негѡ̀ сла́вы лица̀.
|
бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця:
|
|
13
|
13
|
|
Не прїи́метъ лица̀ на оу҆бо́га и҆ моли́твꙋ ѡ҆би́димагѡ оу҆слы́шитъ:
|
Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує;
|
|
14
|
14
|
|
не пре́зритъ моли́твы си́рагѡ, ни вдови́цы, є҆гда̀ и҆злїе́тъ проше́нїе.
|
Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє.
|
|
15
|
15
|
|
Не сле́зы ли вдови̑чи по лани́тома текꙋ́тъ, и҆ во́пль є҆ѧ̀ на наве́дшаго ѧ҆̀;
|
Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх?
|
|
16
|
16
|
|
Слꙋжа́й (бг҃ꙋ) во благоволе́нїи прїѧ́тъ бꙋ́детъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ до ѡ҆́блакъ до́йдетъ:
|
Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар.
|
|
17
|
17
|
|
моли́тва смире́ннагѡ про́йде ѡ҆́блаки, и҆ до́ндеже прибли́житсѧ, не оу҆тѣ́шитсѧ,
|
Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога,
|
|
18
|
18
|
|
и҆ не ѿстꙋ́питъ, до́ндеже посѣти́тъ вы́шнїй, сꙋ́дитъ въ пра́вдꙋ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ:
|
і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення.
|
|
19
|
19
|
|
и҆ гдⷭ҇ь не заме́длитъ, нижѐ и҆́мать долготерпѣ́ти ѡ҆ ни́хъ, до́ндеже сокрꙋши́тъ чрє́сла неми́лостивыхъ.
|
І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних;
|
|
20
|
20
|
|
И҆ ꙗ҆зы́кѡмъ возда́стъ ме́сть, до́ндеже потреби́тъ мно́жество досади́телей и҆ ски́птры непра́ведныхъ сокрꙋши́тъ:
|
Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних,
|
|
21
|
21
|
|
до́ндеже возда́стъ человѣ́кꙋ по дѣѧ́нїємъ є҆гѡ̀, по дѣлѡ́мъ человѣ́чєскимъ и҆ помышле́нїємъ и҆́хъ:
|
доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми,
|
|
22
|
22
|
|
до́ндеже разсꙋ́дитъ сꙋдо́мъ лю́ди своѧ̑ и҆ возвесели́тъ ѧ҆̀ млⷭ҇тїю свое́ю.
|
доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю.
|
|
23
|
23
|
|
Ко́ль красна̀ ми́лость во вре́мѧ ско́рби є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже ѡ҆́блацы дожде́внїи во вре́мѧ бездо́ждїѧ.
|
Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.
|
