1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| Ча́до, согрѣши́лъ ли є҆сѝ, не приложѝ ктомꙋ̀, и҆ ѡ҆ пре́жднихъ твои́хъ помоли́сѧ. | Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися. |
|
2
|
2
|
| Ꙗ҆́коже ѿ лица̀ ѕмїи́на, бѣжѝ ѿ грѣха̀: а҆́ще бо пристꙋ́пиши къ немꙋ̀, оу҆гры́знетъ тѧ̀: | Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе. |
|
3
|
3
|
| зꙋ́бы львѡ́вы зꙋ́бы є҆гѡ̀, оу҆бива́ющїи дꙋ́шы человѣ̑чи. | Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей. |
|
4
|
4
|
| Ꙗ҆́кѡ ме́чь ѻ҆бою́дꙋ ѻ҆́стръ всѧ́ко беззако́нїе, ра́нѣ є҆гѡ̀ нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ. | Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. |
|
5
|
5
|
| Преще́нїе и҆ досажде́нїе ѡ҆пꙋстоша́тъ бога́тство: та́кѡ и҆ до́мъ го́рдыхъ запꙋстѣ́етъ. | Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого. |
|
6
|
6
|
| Моле́нїе ни́щагѡ и҆з̾ оу҆́стъ до оу҆́шїю є҆гѡ̀, и҆ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ со тща́нїемъ грѧде́тъ. | Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. |
|
7
|
7
|
| Ненави́дѧй ѡ҆бличе́нїѧ послѣ́дꙋетъ грѣ́шникꙋ, и҆ боѧ́йсѧ гдⷭ҇а ѡ҆брати́тсѧ се́рдцемъ. | Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем. |
|
8
|
8
|
| Позна́нъ є҆́сть и҆здале́ча си́льный ѧ҆зы́комъ, и҆ разꙋ́мивый вѣ́сть, є҆гда̀ пополза́етсѧ. | Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. |
|
9
|
9
|
| Созида́ѧй до́мъ сво́й и҆мѣ́нїемъ чꙋжди́мъ, ꙗ҆́коже собира́ѧй ка́менїе на гро́бъ себѣ̀. | Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили. |
|
10
|
10
|
| И҆згрє́бїѧ сѡ́брана собо́рище беззако́нникѡвъ, и҆ кончи́на и҆́хъ пла́мень ѻ҆́гненъ. | Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. |
|
11
|
11
|
| Пꙋ́ть грѣ́шникѡвъ оу҆глажде́нъ ѿ ка́менїѧ, а҆ на послѣ́докъ є҆гѡ̀ ро́въ а҆́довъ. | Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла. |
|
12
|
12
|
| Сохранѧ́ѧй зако́нъ содержи́тъ помышле́нїе своѐ, | Хто дотримується закону, той володіє своїми думками, |
|
13
|
13
|
| и҆ соверше́нїе стра́ха гдⷭ҇нѧ премꙋ́дрость. | і здійснення страху Господнього — мудрість. |
|
14
|
14
|
| Не нака́жетсѧ, и҆́же не є҆́сть кова́ренъ: | Не навчиться той, хто нездатен; |
|
15
|
15
|
| є҆́сть бо кова́рство оу҆множа́ющее го́ресть. | але є здатність, що множить гіркоту. |
|
16
|
16
|
| Ра́зꙋмъ премꙋ́драгѡ ꙗ҆́кѡ пото́пъ оу҆мно́житсѧ, и҆ совѣ́тъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ и҆сто́чникъ живота̀. | Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя. |
|
17
|
17
|
| Оу҆тро́ба бꙋ́ѧгѡ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ сокрꙋше́нъ и҆ всѧ́кагѡ ра́зꙋма не оу҆держи́тъ. | Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. |
|
18
|
18
|
| Сло́во премꙋ́дро а҆́ще оу҆слы́шитъ разꙋ́мный, восхва́литъ є҆̀ и҆ къ немꙋ̀ приложи́тъ: оу҆слы́ша є҆̀ бꙋ́й, и҆ не оу҆го́дно є҆мꙋ̀ бы́сть, и҆ ѡ҆братѝ є҆̀ за плещы̀ своѧ̑. | Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе. |
|
19
|
19
|
| По́вѣсть бꙋ́ѧгѡ ꙗ҆́кѡ бре́мѧ на пꙋтѝ: во оу҆стна́хъ же разꙋ́мнагѡ ѡ҆брѧ́щетсѧ благода́ть. | Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. |
|
20
|
20
|
| Оу҆ста̀ премꙋ́драгѡ взы́щꙋтсѧ въ собра́нїи, и҆ словеса̀ є҆гѡ̀ размышлє́на бꙋ́дꙋтъ въ се́рдцы. | Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці. |
|
21
|
21
|
| Ꙗ҆́коже до́мъ разоре́нъ, та́кѡ бꙋ́ѧгѡ премꙋ́дрость, и҆ ра́зꙋмъ неразꙋ́мнагѡ неиспы̑тны глаго́лы. | Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова. |
|
22
|
22
|
| Пꙋ̑та на нога́хъ неразꙋмѣва́ющымъ наказа́нїѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ рꙋчні́и ѡ҆кѡ́вы на рꙋцѣ̀ деснѣ́й. | Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці. |
|
23
|
23
|
| Бꙋ́й во смѣ́хѣ возно́ситъ гла́съ сво́й, мꙋ́жъ же разꙋ́мный є҆два̀ ти́хѡ ѡ҆скла́битсѧ. | Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться. |
|
24
|
24
|
| Ꙗ҆́коже оу҆́тварь злата́ѧ мꙋ́дромꙋ наказа́нїе, и҆ ꙗ҆́коже ѡ҆́брꙋчь на деснѣ́й мы́шцѣ є҆гѡ̀. | Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. |
|
25
|
25
|
| Нога̀ бꙋ́ѧгѡ скора̀ въ до́мъ, человѣ́къ же многоискꙋ́сный оу҆срами́тсѧ ѿ лица̀. | Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; |
|
26
|
26
|
| Безꙋ́мный две́рьми прини́четъ во хра́минꙋ, мꙋ́жъ же нака́занъ внѣ̀ ста́нетъ. | нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза; |
|
27
|
27
|
| Ненаказа́нїе человѣ́кꙋ слꙋ́шати при две́рехъ, мꙋ́дрый же ѡ҆тѧготи́тсѧ безче́стїемъ. | невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю. |
|
28
|
28
|
| Оу҆стнѣ̀ многорѣ́чивыхъ не своѧ̑ сѝ повѣ́дѧтъ, словеса́ же мꙋ́дрыхъ въ мѣ́рилѣхъ ста́нꙋтъ. | Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. |
|
29
|
29
|
| Во оу҆стѣ́хъ бꙋ́ихъ се́рдце и҆́хъ, въ се́рдцы же премꙋ́дрыхъ оу҆ста̀ и҆́хъ. | У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх. |
|
30
|
30
|
| Кленꙋ́щꙋ нечести́вомꙋ сатанꙋ̀, са́мъ клене́тъ свою̀ дꙋ́шꙋ. | Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу. |
|
31
|
31
|
| Скверни́тъ свою̀ дꙋ́шꙋ шепотли́вый, и҆ гдѣ́ либо жи́ти и҆́мать, возненави́дѣнъ бꙋ́детъ. | Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити. |
