1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃ѕ
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
| Крѣ́покъ на бра́нехъ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ и҆ прее́мникъ мѡѷсе́овъ бы́сть во прⷪ҇ро́чествѣ: | Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах. |
|
2
|
2
|
| и҆́же бы́сть по и҆́мени своемꙋ̀ вели́къ на спасе́нїе и҆збра́нныхъ є҆гѡ̀, мсти́ти востаю́щымъ (на́нь) врагѡ́мъ, ꙗ҆́кѡ да наслѣ́дствитъ і҆и҃лѧ. | Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його. |
|
3
|
3
|
| Ко́ль просла́вленъ бы́сть воздвиже́нїемъ рꙋ́къ свои́хъ, и҆ внегда̀ простира́ше ме́чь на гра́ды. | Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста! |
|
4
|
4
|
| Кто̀ пре́жде є҆гѡ̀ си́це ста̀; бра̑ни бо гдⷭ҇ни то́й вожда́ше. | Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні. |
|
5
|
5
|
| Не рꙋко́ю ли є҆гѡ̀ воспѧти́сѧ со́лнце, и҆ є҆ди́нъ де́нь бы́сть ꙗ҆́кѡ два̀; | Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два? |
|
6
|
6
|
| Призва̀ вы́шнѧго си́льна, є҆гда̀ ѡ҆скорблѧ́хꙋ є҆го̀ вразѝ ѡ҆́крестъ, и҆ послꙋ́ша є҆го̀ ве́лїй гдⷭ҇ь: ка́менїемъ гра́днымъ си́лы крѣ́пкїѧ | Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його: |
|
7
|
7
|
| оу҆стремѝ бра́нь на ꙗ҆зы́ки, и҆схожде́нїемъ погꙋбѝ проти́вники, | каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори, |
|
8
|
8
|
| да позна́ютъ ꙗ҆зы́цы всеѻрꙋ́жїе є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бра́нь є҆гѡ̀: и҆́бо послѣ́дова могꙋ́тномꙋ. | щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім. |
|
9
|
9
|
| И҆ во дни̑ мѡѷсе́ѡвы сотворѝ ми́лость се́й и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ, ста́ти проти́вꙋ врага̀, оу҆держа́ти лю́ди ѿ грѣ̑хъ и҆ оу҆толи́ти ро́потъ лꙋка́вства: | І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство. |
|
10
|
10
|
| и҆ та̑ два̀ сꙋ̑ща спасє́на бы́ста ѿ шестѝ сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣшцє́въ, ввестѝ и҆̀хъ въ наслѣ́дствїе, въ зе́млю точа́щꙋю млеко̀ и҆ ме́дъ. | І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом. |
|
11
|
11
|
| И҆ дадѐ гдⷭ҇ь хале́вꙋ крѣ́пость, и҆ да́же до ста́рости пребы́сть оу҆ негѡ̀, взы́ти є҆мꙋ̀ на высотꙋ̀ землѝ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ ѡ҆бдержа̀ наслѣ́дїе: | І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину, |
|
12
|
12
|
| ꙗ҆́кѡ да ви́дѧтъ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́кѡ добро̀ ходи́ти в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а. | щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом. |
|
13
|
13
|
| И҆ сꙋдїи̑ кі́йждо и҆́менемъ свои́мъ, є҆ли́кихъ не любодѣ́йствова се́рдце, и҆ є҆ли́цы не ѿврати́шасѧ ѿ гдⷭ҇а, и҆ па́мѧть и҆́хъ во благослове́нїихъ: | Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях! |
|
14
|
14
|
| кѡ́сти и҆́хъ да процвѣтꙋ́тъ ѿ мѣ́ста и҆́хъ, | Нехай процвітуть кості їх від місця свого, |
|
15
|
15
|
| и҆ и҆́мѧ и҆́хъ премѣнѧ́емо на сынѣ́хъ, просла́влєннымъ бы́вшымъ и҆̀мъ. | й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх! |
|
16
|
16
|
| Возлю́бленъ гдⷭ҇емъ свои́мъ самꙋи́лъ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇ень оу҆стро́и ца́рство и҆ пома́за кнѧ̑зи над̾ людьмѝ є҆гѡ̀: | Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму; |
|
17
|
17
|
| зако́номъ гдⷭ҇нимъ сꙋдѝ со́нмꙋ, и҆ посѣтѝ гдⷭ҇ь і҆а́кѡва: | він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова; |
|
18
|
18
|
| вѣ́рою свое́ю и҆спы́танъ бы́сть прⷪ҇ро́къ, и҆ позна́нъ бы́сть въ вѣ́рѣ свое́й вѣ́ренъ видѣ́нїемъ. | за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння. |
|
19
|
19
|
| И҆ призва̀ гдⷭ҇а си́льна, є҆гда̀ ѡ҆скорблѧ́хꙋ є҆го̀ вразѝ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ, приноше́нїемъ а҆́гнца ссꙋ́щагѡ млеко̀: | Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, — |
|
20
|
20
|
| и҆ возгремѣ̀ съ небесѐ гдⷭ҇ь и҆ гла́сомъ ве́лїимъ оу҆слы́шанъ сотворѝ гла́съ сво́й: | і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій, |
|
21
|
21
|
| и҆ потребѝ влады̑ки тѵ̑рскїѧ, и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи фѷлїсті̑мскїѧ. | і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських. |
|
22
|
22
|
| И҆ пре́жде вре́мене оу҆спе́нїѧ вѣ́ка свидѣ́телствова пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ хрїсто́мъ є҆гѡ̀: и҆мѣ́нїѧ и҆ до сапѡ́гъ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти не взѧ́хъ: и҆ не сотворѝ є҆мꙋ̀ поноше́нїѧ (ни є҆ди́нъ) человѣ́къ. | Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому. |
|
23
|
23
|
| И҆ по оу҆спе́нїи свое́мъ прⷪ҇ро́чествова и҆ показа̀ царе́ви кончи́нꙋ є҆гѡ̀: и҆ вознесѐ ѿ землѝ гла́съ сво́й, прⷪ҇ро́чествомъ и҆стреби́ти беззако́нїе люді́й. | Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться. |
