1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ вмѣ́стѡ дрꙋ́га не бꙋ́ди вра́гъ, и҆́мѧ бо лꙋка́во стꙋ́дъ и҆ поноше́нїе наслѣ́дитъ: си́це грѣ́шникъ двоѧзы́ченъ. | І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний. |
|
2
|
2
|
| Не возносѝ себѐ совѣ́томъ дꙋшѝ твоеѧ̀, да не расхище́на бꙋ́детъ а҆́ки ю҆не́цъ дꙋша̀ твоѧ̀: | Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: |
|
3
|
3
|
| ли́ствїе твоѐ поѧ́си и҆ плоды̀ твоѧ̑ погꙋби́ши и҆ ѡ҆ста́виши себѐ ꙗ҆́кѡ дре́во сꙋ́хо. | листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. |
|
4
|
4
|
| Дꙋша̀ лꙋка́ва погꙋби́тъ стѧжа́вшаго ю҆̀ и҆ пора́дованїе врагѡ́мъ сотвори́тъ є҆го̀. | Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів. |
|
5
|
5
|
| Горта́нь сла́докъ оу҆мно́житъ дрꙋ́ги своѧ̑, и҆ ѧ҆зы́къ доброглаго́ливъ оу҆мно́житъ добры̑ бесѣ̑ды. | Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. |
|
6
|
6
|
| Ми́рствꙋющїи съ тобо́ю да бꙋ́дꙋтъ мно́зи, совѣ̑тницы же твоѝ є҆ди́нъ ѿ ты́сѧщъ. | Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі. |
|
7
|
7
|
| А҆́ще стѧ́жеши дрꙋ́га, во и҆скꙋше́нїи стѧжѝ є҆го̀ и҆ не ско́рѡ оу҆вѣ́рисѧ є҆мꙋ̀: | Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. |
|
8
|
8
|
| є҆́сть бо дрꙋ́гъ во вре́мѧ своѐ и҆ не пребꙋ́детъ во вре́мѧ ско́рби твоеѧ̀, | Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї; |
|
9
|
9
|
| и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ премѣнѧ́ѧйсѧ во врага̀ и҆ сва́ръ поноше́нїѧ твоегѡ̀ ѿкры́етъ, | і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. |
|
10
|
10
|
| и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ ѻ҆́бщникъ трапе́замъ и҆ не пребꙋ́детъ во вре́мѧ ско́рби твоеѧ̀: | Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї. |
|
11
|
11
|
| и҆ во благи́хъ твои́хъ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже ты̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑ де́рзнетъ: | У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; |
|
12
|
12
|
| а҆́ще смире́нъ бꙋ́деши, бꙋ́детъ на тѧ̀ и҆ ѿ лица̀ твоегѡ̀ скры́етсѧ. | але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. |
|
13
|
13
|
| Ѿ врагѡ́въ твои́хъ ѿлꙋчи́сѧ и҆ ѿ дрꙋгѡ́въ твои́хъ внима́й. | Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми. |
|
14
|
14
|
| Дрꙋ́гъ вѣ́ренъ кро́въ крѣ́покъ: ѡ҆брѣты́й же є҆го̀ ѡ҆брѣ́те сокро́вище. | Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. |
|
15
|
15
|
| Дрꙋ́гꙋ вѣ́рнꙋ нѣ́сть и҆змѣ́ны, и҆ нѣ́сть мѣ́рила добро́тѣ є҆гѡ̀. | Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його. |
|
16
|
16
|
| Дрꙋ́гъ вѣ́ренъ врачева́нїе житїю̀, и҆ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆го̀. | Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. |
|
17
|
17
|
| Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а оу҆правлѧ́етъ дрꙋ́жбꙋ свою̀, ꙗ҆́коже бо са́мъ, та́кѡ и҆ и҆́скреннїй є҆гѡ̀. | Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його. |
|
18
|
18
|
| Ча́до, ѿ ю҆́ности твоеѧ̀ и҆зберѝ наказа́нїе, и҆ да́же до сѣди́нъ ѡ҆брѧ́щеши премꙋ́дрость. | Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́коже ѡ҆рѧ́й и҆ сѣ́ѧй пристꙋпѝ къ не́й и҆ ждѝ благи́хъ плодѡ́въ є҆ѧ̀: | Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: |
|
20
|
20
|
| въ дѣ́ланїи бо є҆ѧ̀ ма́лѡ потрꙋди́шисѧ и҆ ско́рѡ ꙗ҆́сти бꙋ́деши плоды̀ є҆ѧ̀. | бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. |
|
21
|
21
|
| Ко́ль стро́потна є҆́сть ѕѣлѡ̀ ненака̑заннымъ, и҆ не пребꙋ́детъ въ не́й безꙋ́мный: | Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею: |
|
22
|
22
|
| ꙗ҆́коже ка́мень и҆скꙋше́нїѧ крѣ́покъ бꙋ́детъ на не́мъ, и҆ не заме́длитъ ѿврещѝ є҆ѧ̀. | вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її. |
|
23
|
23
|
| Премꙋ́дрость бо по и҆́мени є҆ѧ̀ є҆́сть и҆ не мнѡ́гимъ є҆́сть ꙗ҆́вна. | Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. |
|
24
|
24
|
| Слы́ши, ча́до, и҆ прїимѝ во́лю мою̀, и҆ не ѿве́ржи совѣ́та моегѡ̀: | Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї. |
|
25
|
25
|
| и҆ введѝ но́зѣ твоѝ во ѡ҆кѡ́вы є҆ѧ̀ и҆ въ гри́внꙋ є҆ѧ̀ вы́ю твою̀: | Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. |
|
26
|
26
|
| подложѝ ра́мо твоѐ и҆ носѝ ю҆̀, и҆ не гнꙋша́йсѧ оу҆́зами є҆ѧ̀: | Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. |
|
27
|
27
|
| все́ю дꙋше́ю твое́ю пристꙋпѝ къ не́й и҆ все́ю си́лою твое́ю соблюдѝ пꙋти̑ є҆ѧ̀. | Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. |
|
28
|
28
|
| И҆зслѣ́ди и҆ взыщѝ, и҆ позна́на тѝ бꙋ́детъ, и҆ є҆́мьсѧ за ню̀ не ѡ҆ста́ви є҆ѧ̀: | Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її; |
|
29
|
29
|
| на послѣ́докъ бо ѡ҆брѧ́щеши поко́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆брати́тсѧ тебѣ̀ на весе́лїе. | бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. |
|
30
|
30
|
| И҆ бꙋ́дꙋтъ тѝ пꙋ̑та є҆ѧ̀ на поко́й крѣ́пости и҆ гри̑вны є҆ѧ̀ на ѡ҆дѣѧ́нїе сла́вы. | Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; |
|
31
|
31
|
| Красота́ бо зла́та є҆́сть на не́й, и҆ оу҆́зы є҆ѧ̀ и҆зви́тїе ѵ҆акі́нѳово: | бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки. |
|
32
|
32
|
| во ѻ҆де́ждꙋ сла́вы ѡ҆блече́шисѧ є҆́ю, и҆ вѣне́цъ ра́дости возложи́ши на сѧ̀. | Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. |
|
33
|
33
|
| А҆́ще восхо́щеши, ча́до, нака́занъ бꙋ́деши, и҆ а҆́ще вда́си дꙋ́шꙋ твою̀, хи́тръ бꙋ́деши: | Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. |
|
34
|
34
|
| а҆́ще возлю́биши слꙋ́шати, прїи́меши, и҆ а҆́ще приклони́ши оу҆́хо твоѐ, премꙋ́дръ бꙋ́деши. | Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. |
|
35
|
35
|
| Во мно́жествѣ старѣ́йшинъ става́й, и҆ а҆́ще кто̀ премꙋ́дръ, томꙋ̀ прилѣпи́сѧ. всѧ́кꙋ по́вѣсть бжⷭ҇твеннꙋю восхощѝ слы́шати, и҆ при̑тчи ра́зꙋма да не оу҆бѣжа́тъ тебє̀. | Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе. |
|
36
|
36
|
| А҆́ще оу҆́зриши разꙋ́мна, оу҆́тренюй къ немꙋ̀, и҆ степє́ни две́рїй є҆гѡ̀ да тре́тъ нога̀ твоѧ̀. | Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. |
|
37
|
37
|
| Размышлѧ́й въ повелѣ́нїихъ гдⷭ҇нихъ и҆ въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀ поꙋча́йсѧ прⷭ҇нѡ: то́й оу҆тверди́тъ се́рдце твоѐ, и҆ жела́нїе премꙋ́дрости дано̀ тѝ бꙋ́детъ. | Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі. |
