1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Блажeнъ мyжъ, и4же не поползнyсz ўстнaма свои1ма и3 не ўzзви1сz печaлію грэхA.
|
Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.
|
|
2
|
2
|
|
Блажeнъ, є3мyже не зазрЁ душA є3гw2, и3 и4же не спадE t надeжды своеS.
|
Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.
|
|
3
|
3
|
|
Мyжеви скуп0му не лёпо є4сть богaтство, и3 человёку зави1дливу на что2 и3мёніе;
|
Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?
|
|
4
|
4
|
|
Собирazй t души2 своеS и3нBмъ собирaетъ, и3 во благи1хъ є3гw2 и3нjи насладsтсz.
|
Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.
|
|
5
|
5
|
|
И$же себЁ ѕ0лъ, комY д0бръ бyдетъ; и3 не возвесели1тсz во и3мёніи своeмъ.
|
Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.
|
|
6
|
6
|
|
Зави1дzщагw себЁ самомY нёсть ѕлёйша: и3 сіE воздаsніе ѕл0бы є3гw2.
|
Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.
|
|
7
|
7
|
|
Ѓще и3 добро2 твори1тъ, въ забhтіи твори1тъ и3 на послёдокъ и3з8zви1тъ ѕл0бу свою2.
|
Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.
|
|
8
|
8
|
|
Лукaвъ (є4сть) зави1дzй џкомъ, tвращazй лицE и3 презирazй дyшы.
|
Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.
|
|
9
|
9
|
|
Џко лихои1мца не насыщaетсz чaсти, и3 њби1да лукaвагw и3зсушaетъ дyшу.
|
Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.
|
|
10
|
10
|
|
Џко лукaво зави1дливо и3 њ хлёбэ, и3 на трапeзэ своeй скyдно.
|
Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.
|
|
11
|
11
|
|
Чaдо, ћкоже и4маши, добро2 твори2 себЁ, и3 приношє1ніz гDеви дост0йнw приноси2:
|
Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.
|
|
12
|
12
|
|
помzни2, ћкw смeрть не замeдлитъ, и3 завётъ ѓдовъ не покaзанъ ти2 бhсть.
|
Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:
|
|
13
|
13
|
|
Прeжде нeже ќмреши ты2, добро2 твори2 дрyгу и3 по си1лэ твоeй простри2 и3 дaждь є3мY.
|
перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.
|
|
14
|
14
|
|
Не лиши1сz t днE добрA, и3 чaсть желaніz блaга да не прeйдетъ тебE.
|
Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Не и3нBмъ ли њстaвиши притzж†ніz тво‰ и3 труды2 тво‰, въ раздэлeніе жрeбіz;
|
Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?
|
|
16
|
16
|
|
Дaждь и3 возми2, и3 њсвzти2 дyшу твою2:
|
Давай і приймай, і утішай душу твою,
|
|
17
|
17
|
|
ћкw нёсть во ѓдэ взыскaти слaдости.
|
бо у пеклі не можна знайти утіх.
|
|
18
|
18
|
|
Всsка пл0ть ћкw ри1за њбетшaетъ, завётъ бо t вёка: смeртію ќмреши.
|
Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».
|
|
19
|
19
|
|
Ћкw ли1стъ расплощazсz на дрeвэ чaстэ, џвъ ќбw спaдаетъ, другjй же прозzбaетъ: тaкожде и3 р0дъ пл0ти и3 кр0ви, џвъ ќбw ўмирaетъ, џвъ же роди1тсz.
|
Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.
|
|
20
|
20
|
|
Всsкое дёло гнію1щее и3зчезaетъ, и3 дёлаzй є5 съ ни1мъ tи1детъ.
|
Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.
|
|
21
|
21
|
|
Блажeнъ мyжъ, и4же во премyдрости ќмретъ и3 и4же въ рaзумэ своeмъ поучaетсz с™hни:
|
Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.
|
|
22
|
22
|
|
размышлszй пути6 є3S въ сeрдцы своeмъ, и3 въ сокровeнныхъ є3S ўразуми1тсz.
|
Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.
|
|
23
|
23
|
|
И#зhди в8слёдъ є3S ћкw и3зслёдникъ и3 на путeхъ є3S присэди2.
|
Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.
|
|
24
|
24
|
|
Приницazй сквозЁ nкHнца є3S и3 при двeрехъ є3S послyшаетъ.
|
Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.
|
|
25
|
25
|
|
Њбитazй бли1з8 д0му є3S и3 вбіeтъ к0лъ въ стёны є3S, постaвитъ ски1нію свою2 вскрaй є3S и3 њбитaти бyдетъ во њби1тели благи1хъ,
|
Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.
|
|
26
|
26
|
|
положи1тъ ч†да сво‰ въ покр0вэ є3S и3 под8 вётвьми є3S водвори1тсz,
|
Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.
|
|
27
|
27
|
|
покрhетсz є4ю t зн0z и3 во слaвэ є3S њбитaти бyдетъ.
|
Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.
|
