1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Блажeнъ мyжъ, и4же не поползнyсz ўстнaма свои1ма и3 не ўzзви1сz печaлію грэхA. | Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха. |
|
2
|
2
|
| Блажeнъ, є3мyже не зазрЁ душA є3гw2, и3 и4же не спадE t надeжды своеS. | Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. |
|
3
|
3
|
| Мyжеви скуп0му не лёпо є4сть богaтство, и3 человёку зави1дливу на что2 и3мёніе; | Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? |
|
4
|
4
|
| Собирazй t души2 своеS и3нBмъ собирaетъ, и3 во благи1хъ є3гw2 и3нjи насладsтсz. | Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. |
|
5
|
5
|
| И$же себЁ ѕ0лъ, комY д0бръ бyдетъ; и3 не возвесели1тсz во и3мёніи своeмъ. | Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. |
|
6
|
6
|
| Зави1дzщагw себЁ самомY нёсть ѕлёйша: и3 сіE воздаsніе ѕл0бы є3гw2. | Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. |
|
7
|
7
|
| Ѓще и3 добро2 твори1тъ, въ забhтіи твори1тъ и3 на послёдокъ и3з8zви1тъ ѕл0бу свою2. | Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. |
|
8
|
8
|
| Лукaвъ (є4сть) зави1дzй џкомъ, tвращazй лицE и3 презирazй дyшы. | Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. |
|
9
|
9
|
| Џко лихои1мца не насыщaетсz чaсти, и3 њби1да лукaвагw и3зсушaетъ дyшу. | Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. |
|
10
|
10
|
| Џко лукaво зави1дливо и3 њ хлёбэ, и3 на трапeзэ своeй скyдно. | Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість. |
|
11
|
11
|
| Чaдо, ћкоже и4маши, добро2 твори2 себЁ, и3 приношє1ніz гDеви дост0йнw приноси2: | Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. |
|
12
|
12
|
| помzни2, ћкw смeрть не замeдлитъ, и3 завётъ ѓдовъ не покaзанъ ти2 бhсть. | Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі: |
|
13
|
13
|
| Прeжде нeже ќмреши ты2, добро2 твори2 дрyгу и3 по си1лэ твоeй простри2 и3 дaждь є3мY. | перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому. |
|
14
|
14
|
| Не лиши1сz t днE добрA, и3 чaсть желaніz блaга да не прeйдетъ тебE. | Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. |
|
15
|
15
|
| Не и3нBмъ ли њстaвиши притzж†ніz тво‰ и3 труды2 тво‰, въ раздэлeніе жрeбіz; | Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? |
|
16
|
16
|
| Дaждь и3 возми2, и3 њсвzти2 дyшу твою2: | Давай і приймай, і утішай душу твою, |
|
17
|
17
|
| ћкw нёсть во ѓдэ взыскaти слaдости. | бо у пеклі не можна знайти утіх. |
|
18
|
18
|
| Всsка пл0ть ћкw ри1за њбетшaетъ, завётъ бо t вёка: смeртію ќмреши. | Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш». |
|
19
|
19
|
| Ћкw ли1стъ расплощazсz на дрeвэ чaстэ, џвъ ќбw спaдаетъ, другjй же прозzбaетъ: тaкожде и3 р0дъ пл0ти и3 кр0ви, џвъ ќбw ўмирaетъ, џвъ же роди1тсz. | Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується. |
|
20
|
20
|
| Всsкое дёло гнію1щее и3зчезaетъ, и3 дёлаzй є5 съ ни1мъ tи1детъ. | Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею. |
|
21
|
21
|
| Блажeнъ мyжъ, и4же во премyдрости ќмретъ и3 и4же въ рaзумэ своeмъ поучaетсz с™hни: | Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. |
|
22
|
22
|
| размышлszй пути6 є3S въ сeрдцы своeмъ, и3 въ сокровeнныхъ є3S ўразуми1тсz. | Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її. |
|
23
|
23
|
| И#зhди в8слёдъ є3S ћкw и3зслёдникъ и3 на путeхъ є3S присэди2. | Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. |
|
24
|
24
|
| Приницazй сквозЁ nкHнца є3S и3 при двeрехъ є3S послyшаетъ. | Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. |
|
25
|
25
|
| Њбитazй бли1з8 д0му є3S и3 вбіeтъ к0лъ въ стёны є3S, постaвитъ ски1нію свою2 вскрaй є3S и3 њбитaти бyдетъ во њби1тели благи1хъ, | Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ. |
|
26
|
26
|
| положи1тъ ч†да сво‰ въ покр0вэ є3S и3 под8 вётвьми є3S водвори1тсz, | Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її. |
|
27
|
27
|
| покрhетсz є4ю t зн0z и3 во слaвэ є3S њбитaти бyдетъ. | Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її. |
