1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| МенE nтцA послyшайте, ч†да, и3 си1це твори1те, да спасeтесz: | Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, |
|
2
|
2
|
| гDь бо прослaви nтцA на чaдэхъ и3 сyдъ мaтере ўтверди2 на сынёхъ. | бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. |
|
3
|
3
|
| Чтhй nтцA њчи1ститъ грэхи2, | Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, |
|
4
|
4
|
| и3 ћкw сокр0вищствуzй прославлszй мaтерь свою2. | і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. |
|
5
|
5
|
| Чтhй nтцA возвесели1тсz њ чaдэхъ и3 въ дeнь мольбы2 своеS ўслhшанъ бyдетъ. | Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. |
|
6
|
6
|
| Прославлszй nтцA долгодeнствовати бyдетъ, и3 послyшаzй гDа ўпок0итъ мaтерь свою2. | Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. |
|
7
|
7
|
| Боsйсz гDа почти1тъ nтцA и3 ћкw владhкамъ послyжитъ роди1вшымъ є3го2. | Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. |
|
8
|
8
|
| Дёломъ и3 сл0вомъ чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь, да нaйдетъ ти2 благословeніе t ни1хъ. | Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, |
|
9
|
9
|
| Благословeніе бо џтчее ўтверждaетъ д0мы ч†дъ, клsтва же мaтернz и3скоренsетъ до њсновaніz. | бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. |
|
10
|
10
|
| Не слaвисz въ безчeстіи nтцA твоегw2, нёсть бо ти2 слaва џтчее безчeстіе: | Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. |
|
11
|
11
|
| слaва бо человёку t чeсти nтцA є3гw2, и3 поношeніе чaдwмъ мaти въ безслaвіи. | Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. |
|
12
|
12
|
| Чaдо, заступи2 въ стaрости nтцA твоего2 и3 не њскорби2 є3го2 въ животЁ є3гw2: | Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. |
|
13
|
13
|
| ѓще и3 рaзумомъ њскудэвaетъ, прощeніе и3мёй и3 не њбезчeсти є3го2 всeю крёпостію твоeю. | Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, |
|
14
|
14
|
| Ми1лость бо џтча не забвeна бyдетъ, и3 проти1ву грэхHвъ присози1ждетсz тебЁ: | бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. |
|
15
|
15
|
| въ дeнь ск0рби твоеS воспомsнетъ тS: ћкоже лeдъ t зн0z, тaкw растaютъ грэси2 твои2. | У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. |
|
16
|
16
|
| К0ль хyленъ њставлszй nтцA, и3 пр0клzтъ гDемъ раздражazй мaтерь свою2. | Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою. |
|
17
|
17
|
| Чaдо, въ кр0тости дэлA тво‰ препровождaй, и3 человёкомъ пріsтнымъ возлю1бленъ бyдеши. | Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. |
|
18
|
18
|
| Е#ли1кw вели1къ є3си2, толи1кw смирsйсz, и3 пред8 гDемъ њбрsщеши благодaть. | Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. |
|
19
|
19
|
| Мн0зи сyть выс0цы и3 слaвни: но крHткимъ tкрывaютсz т†йны, | Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, |
|
20
|
20
|
| ћкw вeліz си1ла гDнz, и3 смирeнными слaвитсz. | бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. |
|
21
|
21
|
| Вhшшихъ себє2 не и3щи2 и3 крёпльшихъ себє2 не и3спытyй. | Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. |
|
22
|
22
|
| Я%же ти2 повєлённа, сі‰ разумэвaй: нёсть бо ти2 потрeба тaйныхъ. | Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. |
|
23
|
23
|
| Во и3збhтцэхъ дёлъ твои1хъ не любопhтствуй: в‰щшаz бо рaзума человёческагw пок†зана ти2 сyть: | При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; |
|
24
|
24
|
| мнHги бо прельсти2 мнёніе и4хъ, и3 мнёніе лукaвно погуби2 мhсль и4хъ. | тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. |
|
25
|
25
|
| И# любsй бёдство впадeтъ въ нE: | Хто любить небезпеку, той впаде у неї; |
|
26
|
26
|
| сeрдце жeстоко њѕл0битсz на послёдокъ: | вперте серце напослідок потерпить зло: |
|
27
|
27
|
| сeрдце жeстоко њтzготи1тсz болёзньми, и3 грёшникъ приложи1тъ грэхи2 на грэхи2. | вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. |
|
28
|
28
|
| Въ наведeніи величaвагw нёсть и3зцэлeніz: сaдъ бо лукaвствіz вкорени1сz въ нeмъ. | Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. |
|
29
|
29
|
| Сeрдце разуми1вагw ўразумёетъ при1тчу, и3 ќхо слhшателz вожделёніе премyдрагw. | Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. |
|
30
|
30
|
| Џгнь горsщь ўгаси1тъ водA, и3 ми1лостынz њчи1ститъ грэхи2. | Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. |
|
31
|
31
|
| Воздаsй благод†ти п0мнимь бывaетъ по си1хъ и3 во врeмz падeніz своегw2 њбрsщетъ ўтверждeніе. | Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору. |
