1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
МенE nтцA послyшайте, ч†да, и3 си1це твори1те, да спасeтесz:
|
Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися,
|
|
2
|
2
|
|
гDь бо прослaви nтцA на чaдэхъ и3 сyдъ мaтере ўтверди2 на сынёхъ.
|
бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами.
|
|
3
|
3
|
|
Чтhй nтцA њчи1ститъ грэхи2,
|
Хто шанує батька, той очиститься від гріхів,
|
|
4
|
4
|
|
и3 ћкw сокр0вищствуzй прославлszй мaтерь свою2.
|
і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб.
|
|
5
|
5
|
|
Чтhй nтцA возвесели1тсz њ чaдэхъ и3 въ дeнь мольбы2 своеS ўслhшанъ бyдетъ.
|
Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий.
|
|
6
|
6
|
|
Прославлszй nтцA долгодeнствовати бyдетъ, и3 послyшаzй гDа ўпок0итъ мaтерь свою2.
|
Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.
|
|
7
|
7
|
|
Боsйсz гDа почти1тъ nтцA и3 ћкw владhкамъ послyжитъ роди1вшымъ є3го2.
|
Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його.
|
|
8
|
8
|
|
Дёломъ и3 сл0вомъ чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь, да нaйдетъ ти2 благословeніе t ни1хъ.
|
Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них,
|
|
9
|
9
|
|
Благословeніе бо џтчее ўтверждaетъ д0мы ч†дъ, клsтва же мaтернz и3скоренsетъ до њсновaніz.
|
бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту.
|
|
10
|
10
|
|
Не слaвисz въ безчeстіи nтцA твоегw2, нёсть бо ти2 слaва џтчее безчeстіе:
|
Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.
|
|
11
|
11
|
|
слaва бо человёку t чeсти nтцA є3гw2, и3 поношeніе чaдwмъ мaти въ безслaвіи.
|
Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі.
|
|
12
|
12
|
|
Чaдо, заступи2 въ стaрости nтцA твоего2 и3 не њскорби2 є3го2 въ животЁ є3гw2:
|
Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.
|
|
13
|
13
|
|
ѓще и3 рaзумомъ њскудэвaетъ, прощeніе и3мёй и3 не њбезчeсти є3го2 всeю крёпостію твоeю.
|
Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї,
|
|
14
|
14
|
|
Ми1лость бо џтча не забвeна бyдетъ, и3 проти1ву грэхHвъ присози1ждетсz тебЁ:
|
бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.
|
|
15
|
15
|
|
въ дeнь ск0рби твоеS воспомsнетъ тS: ћкоже лeдъ t зн0z, тaкw растaютъ грэси2 твои2.
|
У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.
|
|
16
|
16
|
|
К0ль хyленъ њставлszй nтцA, и3 пр0клzтъ гDемъ раздражazй мaтерь свою2.
|
Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.
|
|
17
|
17
|
|
Чaдо, въ кр0тости дэлA тво‰ препровождaй, и3 человёкомъ пріsтнымъ возлю1бленъ бyдеши.
|
Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина.
|
|
18
|
18
|
|
Е#ли1кw вели1къ є3си2, толи1кw смирsйсz, и3 пред8 гDемъ њбрsщеши благодaть.
|
Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа.
|
|
19
|
19
|
|
Мн0зи сyть выс0цы и3 слaвни: но крHткимъ tкрывaютсz т†йны,
|
Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,
|
|
20
|
20
|
|
ћкw вeліz си1ла гDнz, и3 смирeнными слaвитсz.
|
бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється.
|
|
21
|
21
|
|
Вhшшихъ себє2 не и3щи2 и3 крёпльшихъ себє2 не и3спытyй.
|
Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.
|
|
22
|
22
|
|
Я%же ти2 повєлённа, сі‰ разумэвaй: нёсть бо ти2 потрeба тaйныхъ.
|
Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано.
|
|
23
|
23
|
|
Во и3збhтцэхъ дёлъ твои1хъ не любопhтствуй: в‰щшаz бо рaзума человёческагw пок†зана ти2 сyть:
|
При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;
|
|
24
|
24
|
|
мнHги бо прельсти2 мнёніе и4хъ, и3 мнёніе лукaвно погуби2 мhсль и4хъ.
|
тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх.
|
|
25
|
25
|
|
И# любsй бёдство впадeтъ въ нE:
|
Хто любить небезпеку, той впаде у неї;
|
|
26
|
26
|
|
сeрдце жeстоко њѕл0битсz на послёдокъ:
|
вперте серце напослідок потерпить зло:
|
|
27
|
27
|
|
сeрдце жeстоко њтzготи1тсz болёзньми, и3 грёшникъ приложи1тъ грэхи2 на грэхи2.
|
вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.
|
|
28
|
28
|
|
Въ наведeніи величaвагw нёсть и3зцэлeніz: сaдъ бо лукaвствіz вкорени1сz въ нeмъ.
|
Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.
|
|
29
|
29
|
|
Сeрдце разуми1вагw ўразумёетъ при1тчу, и3 ќхо слhшателz вожделёніе премyдрагw.
|
Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.
|
|
30
|
30
|
|
Џгнь горsщь ўгаси1тъ водA, и3 ми1лостынz њчи1ститъ грэхи2.
|
Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.
|
|
31
|
31
|
|
Воздаsй благод†ти п0мнимь бывaетъ по си1хъ и3 во врeмz падeніz своегw2 њбрsщетъ ўтверждeніе.
|
Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.
|
