1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
| Непрaзднство вeліе создано2 бhсть всsкому человёку, и3 и4го тsжко на сынёхъ ґдaмлихъ, t днE и3сх0да и3з8 чрeва мaтере и4хъ до днE погребeніz въ мaтерь всёхъ. | Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх. |
|
2
|
2
|
| Размышлє1ніz и4хъ и3 стрaхъ сердeчный, помышлeніе чazніz, дeнь скончaніz: | Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця. |
|
3
|
3
|
| t сэдsщагw на прест0лэ слaвы и3 дaже до смирeннагw на земли2 и3 пeпелэ, | Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі, |
|
4
|
4
|
| t носsщагw багрzни1цу и3 вэнeцъ и3 дaже до њдэвaющагwсz льнsною, | від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, — |
|
5
|
5
|
| ћрость и3 зaвисть, и3 мzтeжъ и3 молвA, и3 стрaхъ смeрти и3 враждA и3 рвeніе, и3 во врeмz пок0z на л0жи с0нъ нощнhй и3змэнsетъ рaзумъ є3гw2: | у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його. |
|
6
|
6
|
| мaлw ћкw ничт0же на пок0й, и3 t тогw2 во снёхъ ћкw во днeхъ блюдeніz: | Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі: |
|
7
|
7
|
| возмущeнъ видёніемъ сeрдца своегw2, ћкw и3збэжaвъ t лицA брaни, во врeмz спасeніz своегw2 востA, и3 дивsсz ни при є3ди1нэмъ же стрaсэ. | будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного. |
|
8
|
8
|
| Со всsкою пл0тію t человёка дaже до скотA, и3 на грёшныхъ седмери1цею къ си6мъ: | Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це. |
|
9
|
9
|
| смeрть и3 кр0вь, и3 рвeніе и3 nрyжіе, наведє1ніz, глaдъ и3 сокрушeніе и3 р†ны, | Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, — |
|
10
|
10
|
| на беззак0нныхъ создан† бhша сі‰ вс‰, и3 си1хъ рaди бhсть пот0пъ. | усе це — для беззаконних; і потоп був для них. |
|
11
|
11
|
| Вс‰, є3ли6ка t земли2, въ зeмлю возвращaютсz, и3 t воды2, въ м0ре возвращaютсz. | Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море. |
|
12
|
12
|
| Всsкъ дaръ и3 непрaвда и3стреби1тсz, ґ вёра во вёкъ стоsти бyдетъ. | Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік. |
|
13
|
13
|
| И#мёніе непрaведныхъ ћкw рэкA и4зсхнетъ, и3 ћкоже гр0мъ вели1къ въ д0ждь возгреми1тъ. | Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять. |
|
14
|
14
|
| Е#гдA разгнeтъ рyцэ, возвесели1тсz, тaкw преступaющіи до концA и3зчeзнутъ. | Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть. |
|
15
|
15
|
| И#зч†діz нечести1выхъ не ўмн0жатъ вётвій, и3 корє1ніz нечи6стаz на твeрдэ кaмени: | Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі: |
|
16
|
16
|
| ѕлaкъ над8 всsкою вод0ю и3 на брeзэ рэки2 прeжде всsкіz травы2 и3ст0рженъ бyдетъ. | осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави. |
|
17
|
17
|
| Благодaть ћкw рaй во благословeніихъ, и3 ми1лостынz во вёкъ пребывaетъ. | Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік. |
|
18
|
18
|
| Жив0тъ самодов0лнагw дёлателz ўслади1тсz, и3 пaче nбои1хъ њбрэтazй сокр0вище. | Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб. |
|
19
|
19
|
| Ч†да и3 созидaніе грaда ўтверждaютъ и4мz, и3 пaче nбои1хъ женA непор0чна вмэнsетсz. | Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина. |
|
20
|
20
|
| Віно2 и3 мусікjа веселsтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ возлюблeніе премyдрости. | Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости. |
|
21
|
21
|
| Свирёль и3 pалти1рь ўслаждaютъ пёснь, ґ пaче nбои1хъ љзhкъ слaдкій. | Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик. |
|
22
|
22
|
| Благодaти и3 добр0ты возжелaетъ џко твоE, ґ пaче nбои1хъ ѕлaка сёмене. | Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву. |
|
23
|
23
|
| Пріsтель и3 дрyгъ срэт†ющасz во врeмz, ґ пaче nбои1хъ женA съ мyжемъ. | Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди. |
|
24
|
24
|
| Брaтіz и3 п0мощь во врeмz ск0рби, ґ пaче nбои1хъ ми1лостынz и3збaвитъ. | Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня. |
|
25
|
25
|
| Злaто и3 сребро2 ўтвердsтъ н0гу, ґ пaче nбои1хъ совётъ благоуг0денъ бyдетъ. | Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада. |
|
26
|
26
|
| И#мёніе и3 крёпость вознесyтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ стрaхъ гDень: | Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній: |
|
27
|
27
|
| нёсть во стрaсэ гDни ўмалeніz и3 нёсть въ нeмъ лишeніz п0мощи: | у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги; |
|
28
|
28
|
| стрaхъ гDень ћкw рaй благословeніz, и3 пaче всsкіz слaвы покры2 є3го2. | страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою. |
|
29
|
29
|
| Чaдо, живот0мъ просли1вымъ не живи2: лyчше ўмрeти, нeжели проси1ти. | Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню. |
|
30
|
30
|
| Мyжъ зрS на чуждyю трапeзу, нёсть жив0тъ є3гw2 въ числЁ животA: њпечaлитъ дyшу свою2 чуждhми брaшны: | Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами; |
|
31
|
31
|
| мyжъ же худ0гъ и3 накaзанъ сохрани1тсz. | але людина розумна і вихована застереже себе від того. |
|
32
|
32
|
| Во ўстёхъ нестыдли1вагw прошeніе ўслади1тсz, и3 во чрeвэ є3гw2 џгнь возгори1тсz. | У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає. |
