1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
|
Непрaзднство вeліе создано2 бhсть всsкому человёку, и3 и4го тsжко на сынёхъ ґдaмлихъ, t днE и3сх0да и3з8 чрeва мaтере и4хъ до днE погребeніz въ мaтерь всёхъ.
|
Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх.
|
|
2
|
2
|
|
Размышлє1ніz и4хъ и3 стрaхъ сердeчный, помышлeніе чazніz, дeнь скончaніz:
|
Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця.
|
|
3
|
3
|
|
t сэдsщагw на прест0лэ слaвы и3 дaже до смирeннагw на земли2 и3 пeпелэ,
|
Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі,
|
|
4
|
4
|
|
t носsщагw багрzни1цу и3 вэнeцъ и3 дaже до њдэвaющагwсz льнsною,
|
від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, —
|
|
5
|
5
|
|
ћрость и3 зaвисть, и3 мzтeжъ и3 молвA, и3 стрaхъ смeрти и3 враждA и3 рвeніе, и3 во врeмz пок0z на л0жи с0нъ нощнhй и3змэнsетъ рaзумъ є3гw2:
|
у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його.
|
|
6
|
6
|
|
мaлw ћкw ничт0же на пок0й, и3 t тогw2 во снёхъ ћкw во днeхъ блюдeніz:
|
Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі:
|
|
7
|
7
|
|
возмущeнъ видёніемъ сeрдца своегw2, ћкw и3збэжaвъ t лицA брaни, во врeмz спасeніz своегw2 востA, и3 дивsсz ни при є3ди1нэмъ же стрaсэ.
|
будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного.
|
|
8
|
8
|
|
Со всsкою пл0тію t человёка дaже до скотA, и3 на грёшныхъ седмери1цею къ си6мъ:
|
Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це.
|
|
9
|
9
|
|
смeрть и3 кр0вь, и3 рвeніе и3 nрyжіе, наведє1ніz, глaдъ и3 сокрушeніе и3 р†ны,
|
Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, —
|
|
10
|
10
|
|
на беззак0нныхъ создан† бhша сі‰ вс‰, и3 си1хъ рaди бhсть пот0пъ.
|
усе це — для беззаконних; і потоп був для них.
|
|
11
|
11
|
|
Вс‰, є3ли6ка t земли2, въ зeмлю возвращaютсz, и3 t воды2, въ м0ре возвращaютсz.
|
Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море.
|
|
12
|
12
|
|
Всsкъ дaръ и3 непрaвда и3стреби1тсz, ґ вёра во вёкъ стоsти бyдетъ.
|
Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік.
|
|
13
|
13
|
|
И#мёніе непрaведныхъ ћкw рэкA и4зсхнетъ, и3 ћкоже гр0мъ вели1къ въ д0ждь возгреми1тъ.
|
Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять.
|
|
14
|
14
|
|
Е#гдA разгнeтъ рyцэ, возвесели1тсz, тaкw преступaющіи до концA и3зчeзнутъ.
|
Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть.
|
|
15
|
15
|
|
И#зч†діz нечести1выхъ не ўмн0жатъ вётвій, и3 корє1ніz нечи6стаz на твeрдэ кaмени:
|
Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі:
|
|
16
|
16
|
|
ѕлaкъ над8 всsкою вод0ю и3 на брeзэ рэки2 прeжде всsкіz травы2 и3ст0рженъ бyдетъ.
|
осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави.
|
|
17
|
17
|
|
Благодaть ћкw рaй во благословeніихъ, и3 ми1лостынz во вёкъ пребывaетъ.
|
Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік.
|
|
18
|
18
|
|
Жив0тъ самодов0лнагw дёлателz ўслади1тсz, и3 пaче nбои1хъ њбрэтazй сокр0вище.
|
Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб.
|
|
19
|
19
|
|
Ч†да и3 созидaніе грaда ўтверждaютъ и4мz, и3 пaче nбои1хъ женA непор0чна вмэнsетсz.
|
Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина.
|
|
20
|
20
|
|
Віно2 и3 мусікjа веселsтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ возлюблeніе премyдрости.
|
Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости.
|
|
21
|
21
|
|
Свирёль и3 pалти1рь ўслаждaютъ пёснь, ґ пaче nбои1хъ љзhкъ слaдкій.
|
Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик.
|
|
22
|
22
|
|
Благодaти и3 добр0ты возжелaетъ џко твоE, ґ пaче nбои1хъ ѕлaка сёмене.
|
Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву.
|
|
23
|
23
|
|
Пріsтель и3 дрyгъ срэт†ющасz во врeмz, ґ пaче nбои1хъ женA съ мyжемъ.
|
Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди.
|
|
24
|
24
|
|
Брaтіz и3 п0мощь во врeмz ск0рби, ґ пaче nбои1хъ ми1лостынz и3збaвитъ.
|
Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня.
|
|
25
|
25
|
|
Злaто и3 сребро2 ўтвердsтъ н0гу, ґ пaче nбои1хъ совётъ благоуг0денъ бyдетъ.
|
Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада.
|
|
26
|
26
|
|
И#мёніе и3 крёпость вознесyтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ стрaхъ гDень:
|
Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній:
|
|
27
|
27
|
|
нёсть во стрaсэ гDни ўмалeніz и3 нёсть въ нeмъ лишeніz п0мощи:
|
у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги;
|
|
28
|
28
|
|
стрaхъ гDень ћкw рaй благословeніz, и3 пaче всsкіz слaвы покры2 є3го2.
|
страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.
|
|
29
|
29
|
|
Чaдо, живот0мъ просли1вымъ не живи2: лyчше ўмрeти, нeжели проси1ти.
|
Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню.
|
|
30
|
30
|
|
Мyжъ зрS на чуждyю трапeзу, нёсть жив0тъ є3гw2 въ числЁ животA: њпечaлитъ дyшу свою2 чуждhми брaшны:
|
Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами;
|
|
31
|
31
|
|
мyжъ же худ0гъ и3 накaзанъ сохрани1тсz.
|
але людина розумна і вихована застереже себе від того.
|
|
32
|
32
|
|
Во ўстёхъ нестыдли1вагw прошeніе ўслади1тсz, и3 во чрeвэ є3гw2 џгнь возгори1тсz.
|
У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.
|
