1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Не желaй ч†дъ мн0жества неключи1мыхъ, нижE весели1сz њ сынёхъ нечести1выхъ: є3гдA ўмн0жатсz, не весели1сz њ ни1хъ, ѓще нёсть стрaха гDнz съ ни1ми. | Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. |
|
2
|
2
|
| Не вёруй животY и4хъ и3 не належи2 на мн0жество и4хъ: | Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. |
|
3
|
3
|
| лyчше бо є3ди1нъ првdникъ, нeжели тhсzща (грBшникъ), | Краще один праведник, ніж тисяча грішників, |
|
4
|
4
|
| и3 ўмрeти безчaдному, нeжели и3мёти ч†да нечести6ва: | і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, |
|
5
|
5
|
| t є3ди1нагw бо разyмна насели1тсz грaдъ, колёно же беззак0нныхъ запустёетъ. | бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. |
|
6
|
6
|
| МнHга сицев†z ви1дэ џко моE, и3 крBпльшаz си1хъ слhша ќхо моE. | Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. |
|
7
|
7
|
| Въ соб0рищи грёшныхъ возгори1тсz џгнь, и3 во kзhцэ непокори1вэ возгори1тсz гнёвъ. | У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. |
|
8
|
8
|
| Не ўмолeнъ бhсть (бGъ) њ дрeвнихъ и3споли1нэхъ, и5же tступи1ша крёпостію своeю: | Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; |
|
9
|
9
|
| не пощадЁ њ жили1щи лHтовэ, и4миже возгнушaсz за гордhню и4хъ: | не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; |
|
10
|
10
|
| не поми1лова kзhка поги1бельнагw, вознeсшагwсz во грэсёхъ свои1хъ, | не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, |
|
11
|
11
|
| и3 тaкw шeсть сHтъ тhсzщъ пэшцє1въ, сошeдшихсz въ жестосeрдіи своeмъ. И# ѓще бyдетъ є3ди1нъ жестоковhйный въ лю1дехъ, ди1вно є4сть сіE, ѓще непови1ненъ бyдетъ. | так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; |
|
12
|
12
|
| Млcть бо и3 гнёвъ ў негw2, си1ленъ ўмолeнъ бhти и3 и3зліsти гнёвъ. | бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. |
|
13
|
13
|
| По мн0зэй млcти є3гw2, тaкw мн0го и3 њбличeніе є3гw2: мyжеви но дэлHмъ є3гw2 сyдитъ. | Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. |
|
14
|
14
|
| Не ўбэжи1тъ хищeніемъ грёшный, и3 терпёніе благовёрнагw не лишeно бyдетъ. | Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. |
|
15
|
15
|
| Всsцэй ми1лостыни сотвори1тъ мёсто: кjйждо бо по дэлHмъ свои6мъ њбрsщетъ. | Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. |
|
16
|
16
|
| Не рцы2, ћкw t гDа скрhюсz, є3дA свhше кт0 мz помzнeтъ; | Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? |
|
17
|
17
|
| въ лю1дехъ мн0жайшихъ не воспомzнeнъ бyду, чт0 бо є4сть душA моS въ безчи1сленнэй твaри; | У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? |
|
18
|
18
|
| сE, нб7о и3 нб7о нб7сE б9іz, бeздна и3 землS посэщeніемъ є3гw2 подви1гнутсz: | Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. |
|
19
|
19
|
| вкyпэ г0ры и3 њснов†ніz земли2, є3гдA воззри1тъ на нS, трeпетомъ стрzсyтсz, | Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. |
|
20
|
20
|
| и3 њ си1хъ не размhслитъ сeрдце: | І цього не може зрозуміти серце; |
|
21
|
21
|
| и3 пути6 є3гw2 кто2 пости1гнетъ; и3 бyрю ю4же не ќзритъ человёкъ, мнHжайшаz же дёлъ є3гw2 въ сокровeнныхъ: | а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. |
|
22
|
22
|
| дэлA прaвды є3гw2 кто2 возвэсти1тъ; и3ли2 кто2 стерпи1тъ; далeче бо завётъ. | Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». |
|
23
|
23
|
| Ўмалszйсz сeрдцемъ размышлsетъ сі‰, ґ мyжъ безyменъ и3 заблуждazй размышлsетъ б{zz. | Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно. |
|
24
|
24
|
| Послyшай менE, чaдо, и3 научи1сz вёдэніz, и3 на словесA мо‰ внимaй сeрдцемъ твои1мъ: | Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. |
|
25
|
25
|
| и3з8zвлsю въ мёрилэ наказaніе и3 со и3спытaніемъ возвэщY вёдэніе. | Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. |
|
26
|
26
|
| Суд0мъ гDнимъ дэлA є3гw2 и3з8 начaла, и3 t сотворeніz є3гw2 раздэли2 ч†сти и4хъ: | За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. |
|
27
|
27
|
| ўкраси2 во вёкъ дэлA сво‰, и3 нач†ла и4хъ въ р0ды и4хъ: нижE взалкaша, нижE ўтруди1шасz, и3 не престaша t дёлъ свои1хъ. | Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. |
|
28
|
28
|
| Кjйждо и4скреннzго своего2 не њскорби2, | Жодне не гнітить близького йому, |
|
29
|
29
|
| и3 дaже до вёка не воспроти1вzтсz гlг0лу є3гw2. | і повіки не стануть вони проти слова Його. |
|
30
|
30
|
| И# по си1хъ гDь на зeмлю призрЁ и3 и3сп0лни ю5 t бlгъ свои1хъ: | І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. |
|
31
|
31
|
| душA всsкагw жив0тна покры2 лицE є3S, и3 въ ню2 возвращeніе и4хъ. | Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться. |
