1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| К0ль добро2 є4сть њбличи1ти, нeжели kри1тисz тaйнw: и3 и3сповёдаzйсz t ўмалeніz возбранeнъ бyдетъ. | Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. |
|
2
|
2
|
| К0ль добро2 њбличeнному kви1ти покаsніе: | Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! |
|
3
|
3
|
| сeй бо в0льнагw и3збэжи1тъ грэхA. | Бо він уникне вільного гріха. |
|
4
|
4
|
| Желaніе ск0пчо растли1тъ ли дэви1цу; тaкожде творsй нyждею суды2. | Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. |
|
5
|
5
|
| Е$сть молчaй њбрэтazйсz премyдръ, и3 є4сть ненави1димь t мн0гіz бесёды. | Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. |
|
6
|
6
|
| Е$сть молчaй, не и4мать бо tвёта: и3 є4сть молчaй вёдый врeмz. | Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. |
|
7
|
7
|
| Человёкъ премyдръ ўмолчи1тъ до врeмене: продeрзый же и3 безyмный превосх0дитъ врeмz. | Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. |
|
8
|
8
|
| Ўмножazй словесA мeрзокъ бyдетъ, и3 восхищazй влaсть возненави1дэнъ бyдетъ. | Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. |
|
9
|
9
|
| Е$сть благопоспёшство во ѕлhхъ мyжеви, и3 є4сть и3з8wбрётеніе на ўмалeніе. | Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. |
|
10
|
10
|
| Е$сть даsніе, є4же ти2 не бyдетъ на п0льзу, и3 є4сть даsніе, є3гHже tдaніе сугyбо. | Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. |
|
11
|
11
|
| Е$сть ўмалeніе слaвы рaди, и3 є4сть, и4же t смирeніz вознесE главY. | Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. |
|
12
|
12
|
| Е$сть купyzй мнHгаz мaлымъ и3 возвращazй | седмери1цею. | Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. |
|
13
|
13
|
| Премyдрый во словеси2 любeзна сотвори1тъ себE: благwдaти же безyмныхъ и3злію1тсz. | Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. |
|
14
|
14
|
| Даsніе безyмнагw не ўп0льзуетъ ти2, џчи бо є3гw2 вмёстw є3ди1нагw мн0зи ко воспріsтію: | Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. |
|
15
|
15
|
| мaлw дaстъ, ґ мн0гw поноси1ти бyдетъ и3 tвeрзетъ ўстA сво‰ ћкw проповёдникъ: днeсь взаи1мъ дaстъ, ґ ќтрw и3стsжетъ: ненави1димь человёкъ таковhй гDу и3 человёкwмъ. | Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. |
|
16
|
16
|
| Бyй речeтъ: нёсть ми2 дрyга и3 нёсть хвалы2 благи6мъ мои6мъ: kдyщіи хлёбъ м0й льсти1ви љзhкомъ. | Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». |
|
17
|
17
|
| Коли1кощи и3 коли1цы посмэю1тсz є3мY; | Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! |
|
18
|
18
|
| Поползновeніе на земли2 лyчше нeже t љзhка: тaкw падeніе ѕлhхъ со тщaніемъ пріи1детъ. | Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. |
|
19
|
19
|
| Человёкъ безблагодaтенъ бaснь безврeменна: во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. | Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. |
|
20
|
20
|
| T ќстъ бyzгw tвeржена бyдетъ при1тча: не и4мать бо є3S рещи2 во врeмz своE. | Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. |
|
21
|
21
|
| Е$сть возбранsемый согрэшaти t скyдости, и3 въ пок0и своeмъ не ўмили1тсz. | Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. |
|
22
|
22
|
| Е$сть погублszй дyшу свою2 за стhдъ, и3 t лицA безyмна погуби1тъ ю5. | Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. |
|
23
|
23
|
| Е$сть рaди стыдA њбэщazйсz дрyгови, и3 приwбрёте є3го2 врагA тyне. | Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. |
|
24
|
24
|
| Пор0къ ѕ0лъ человёку лжA, и3 во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. | Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. |
|
25
|
25
|
| Ќне є4сть тaть, нeжели пrнw лжaй: џба же пaгубу наслёдzтъ. | Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. |
|
26
|
26
|
| Њбhчай человёка лжи1ва безчeстіе, и3 стyдъ є3гw2 пrнw съ ни1мъ. | Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. |
|
27
|
27
|
| Премyдрый словесы2 произведeтъ себE, и3 человёкъ мyдрый ўг0денъ бyдетъ вельм0жамъ. | Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. |
|
28
|
28
|
| Дёлаzй зeмлю вознесeтъ ст0гъ св0й, и3 ўгождazй вельм0жамъ ўми1лостивитъ њ непрaвдэ (своeй). | Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. |
|
29
|
29
|
| МздA и3 дaрове њслэплsютъ џчи премyдрыхъ, и3 ћкоже бразды6 на ўстёхъ tвращaютъ њбличє1ніz. | Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. |
|
30
|
30
|
| Премyдрость сокровє1на и3 сокр0вище не kвлeно, кaz п0льза є4сть во nбои1хъ; | Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? |
|
31
|
31
|
| Лyчше человёкъ скрывazй бyйство своE, нeжели человёкъ скрывazй премyдрость свою2. | Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість. |
