1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
К0ль добро2 є4сть њбличи1ти, нeжели kри1тисz тaйнw: и3 и3сповёдаzйсz t ўмалeніz возбранeнъ бyдетъ.
|
Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди.
|
|
2
|
2
|
|
К0ль добро2 њбличeнному kви1ти покаsніе:
|
Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!
|
|
3
|
3
|
|
сeй бо в0льнагw и3збэжи1тъ грэхA.
|
Бо він уникне вільного гріха.
|
|
4
|
4
|
|
Желaніе ск0пчо растли1тъ ли дэви1цу; тaкожде творsй нyждею суды2.
|
Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою.
|
|
5
|
5
|
|
Е$сть молчaй њбрэтazйсz премyдръ, и3 є4сть ненави1димь t мн0гіz бесёды.
|
Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.
|
|
6
|
6
|
|
Е$сть молчaй, не и4мать бо tвёта: и3 є4сть молчaй вёдый врeмz.
|
Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.
|
|
7
|
7
|
|
Человёкъ премyдръ ўмолчи1тъ до врeмене: продeрзый же и3 безyмный превосх0дитъ врeмz.
|
Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.
|
|
8
|
8
|
|
Ўмножazй словесA мeрзокъ бyдетъ, и3 восхищazй влaсть возненави1дэнъ бyдетъ.
|
Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять.
|
|
9
|
9
|
|
Е$сть благопоспёшство во ѕлhхъ мyжеви, и3 є4сть и3з8wбрётеніе на ўмалeніе.
|
Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату.
|
|
10
|
10
|
|
Е$сть даsніе, є4же ти2 не бyдетъ на п0льзу, и3 є4сть даsніе, є3гHже tдaніе сугyбо.
|
Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання.
|
|
11
|
11
|
|
Е$сть ўмалeніе слaвы рaди, и3 є4сть, и4же t смирeніz вознесE главY.
|
Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.
|
|
12
|
12
|
|
Е$сть купyzй мнHгаz мaлымъ и3 возвращazй | седмери1цею.
|
Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.
|
|
13
|
13
|
|
Премyдрый во словеси2 любeзна сотвори1тъ себE: благwдaти же безyмныхъ и3злію1тсz.
|
Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними.
|
|
14
|
14
|
|
Даsніе безyмнагw не ўп0льзуетъ ти2, џчи бо є3гw2 вмёстw є3ди1нагw мн0зи ко воспріsтію:
|
Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття.
|
|
15
|
15
|
|
мaлw дaстъ, ґ мн0гw поноси1ти бyдетъ и3 tвeрзетъ ўстA сво‰ ћкw проповёдникъ: днeсь взаи1мъ дaстъ, ґ ќтрw и3стsжетъ: ненави1димь человёкъ таковhй гDу и3 человёкwмъ.
|
Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.
|
|
16
|
16
|
|
Бyй речeтъ: нёсть ми2 дрyга и3 нёсть хвалы2 благи6мъ мои6мъ: kдyщіи хлёбъ м0й льсти1ви љзhкомъ.
|
Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».
|
|
17
|
17
|
|
Коли1кощи и3 коли1цы посмэю1тсz є3мY;
|
Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього!
|
|
18
|
18
|
|
Поползновeніе на земли2 лyчше нeже t љзhка: тaкw падeніе ѕлhхъ со тщaніемъ пріи1детъ.
|
Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.
|
|
19
|
19
|
|
Человёкъ безблагодaтенъ бaснь безврeменна: во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ.
|
Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.
|
|
20
|
20
|
|
T ќстъ бyzгw tвeржена бyдетъ при1тча: не и4мать бо є3S рещи2 во врeмz своE.
|
Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.
|
|
21
|
21
|
|
Е$сть возбранsемый согрэшaти t скyдости, и3 въ пок0и своeмъ не ўмили1тсz.
|
Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися.
|
|
22
|
22
|
|
Е$сть погублszй дyшу свою2 за стhдъ, и3 t лицA безyмна погуби1тъ ю5.
|
Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного.
|
|
23
|
23
|
|
Е$сть рaди стыдA њбэщazйсz дрyгови, и3 приwбрёте є3го2 врагA тyне.
|
Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.
|
|
24
|
24
|
|
Пор0къ ѕ0лъ человёку лжA, и3 во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ.
|
Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди.
|
|
25
|
25
|
|
Ќне є4сть тaть, нeжели пrнw лжaй: џба же пaгубу наслёдzтъ.
|
Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель.
|
|
26
|
26
|
|
Њбhчай человёка лжи1ва безчeстіе, и3 стyдъ є3гw2 пrнw съ ни1мъ.
|
Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею.
|
|
27
|
27
|
|
Премyдрый словесы2 произведeтъ себE, и3 человёкъ мyдрый ўг0денъ бyдетъ вельм0жамъ.
|
Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.
|
|
28
|
28
|
|
Дёлаzй зeмлю вознесeтъ ст0гъ св0й, и3 ўгождazй вельм0жамъ ўми1лостивитъ њ непрaвдэ (своeй).
|
Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.
|
|
29
|
29
|
|
МздA и3 дaрове њслэплsютъ џчи премyдрыхъ, и3 ћкоже бразды6 на ўстёхъ tвращaютъ њбличє1ніz.
|
Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття.
|
|
30
|
30
|
|
Премyдрость сокровє1на и3 сокр0вище не kвлeно, кaz п0льза є4сть во nбои1хъ;
|
Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох?
|
|
31
|
31
|
|
Лyчше человёкъ скрывazй бyйство своE, нeжели человёкъ скрывazй премyдрость свою2.
|
Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.
|
