1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
|
Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.
|
Не желaй ч†дъ мн0жества неключи1мыхъ, нижE весели1сz њ сынёхъ нечести1выхъ: є3гдA ўмн0жатсz, не весели1сz њ ни1хъ, ѓще нёсть стрaха гDнz съ ни1ми.
|
|
2
|
2
|
|
Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.
|
Не вёруй животY и4хъ и3 не належи2 на мн0жество и4хъ:
|
|
3
|
3
|
|
Краще один праведник, ніж тисяча грішників,
|
лyчше бо є3ди1нъ првdникъ, нeжели тhсzща (грBшникъ),
|
|
4
|
4
|
|
і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,
|
и3 ўмрeти безчaдному, нeжели и3мёти ч†да нечести6ва:
|
|
5
|
5
|
|
бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.
|
t є3ди1нагw бо разyмна насели1тсz грaдъ, колёно же беззак0нныхъ запустёетъ.
|
|
6
|
6
|
|
Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.
|
МнHга сицев†z ви1дэ џко моE, и3 крBпльшаz си1хъ слhша ќхо моE.
|
|
7
|
7
|
|
У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.
|
Въ соб0рищи грёшныхъ возгори1тсz џгнь, и3 во kзhцэ непокори1вэ возгори1тсz гнёвъ.
|
|
8
|
8
|
|
Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;
|
Не ўмолeнъ бhсть (бGъ) њ дрeвнихъ и3споли1нэхъ, и5же tступи1ша крёпостію своeю:
|
|
9
|
9
|
|
не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;
|
не пощадЁ њ жили1щи лHтовэ, и4миже возгнушaсz за гордhню и4хъ:
|
|
10
|
10
|
|
не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,
|
не поми1лова kзhка поги1бельнагw, вознeсшагwсz во грэсёхъ свои1хъ,
|
|
11
|
11
|
|
так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;
|
и3 тaкw шeсть сHтъ тhсzщъ пэшцє1въ, сошeдшихсz въ жестосeрдіи своeмъ. И# ѓще бyдетъ є3ди1нъ жестоковhйный въ лю1дехъ, ди1вно є4сть сіE, ѓще непови1ненъ бyдетъ.
|
|
12
|
12
|
|
бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.
|
Млcть бо и3 гнёвъ ў негw2, си1ленъ ўмолeнъ бhти и3 и3зліsти гнёвъ.
|
|
13
|
13
|
|
Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.
|
По мн0зэй млcти є3гw2, тaкw мн0го и3 њбличeніе є3гw2: мyжеви но дэлHмъ є3гw2 сyдитъ.
|
|
14
|
14
|
|
Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.
|
Не ўбэжи1тъ хищeніемъ грёшный, и3 терпёніе благовёрнагw не лишeно бyдетъ.
|
|
15
|
15
|
|
Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.
|
Всsцэй ми1лостыни сотвори1тъ мёсто: кjйждо бо по дэлHмъ свои6мъ њбрsщетъ.
|
|
16
|
16
|
|
Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?
|
Не рцы2, ћкw t гDа скрhюсz, є3дA свhше кт0 мz помzнeтъ;
|
|
17
|
17
|
|
У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?
|
въ лю1дехъ мн0жайшихъ не воспомzнeнъ бyду, чт0 бо є4сть душA моS въ безчи1сленнэй твaри;
|
|
18
|
18
|
|
Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.
|
сE, нб7о и3 нб7о нб7сE б9іz, бeздна и3 землS посэщeніемъ є3гw2 подви1гнутсz:
|
|
19
|
19
|
|
Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.
|
вкyпэ г0ры и3 њснов†ніz земли2, є3гдA воззри1тъ на нS, трeпетомъ стрzсyтсz,
|
|
20
|
20
|
|
І цього не може зрозуміти серце;
|
и3 њ си1хъ не размhслитъ сeрдце:
|
|
21
|
21
|
|
а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.
|
и3 пути6 є3гw2 кто2 пости1гнетъ; и3 бyрю ю4же не ќзритъ человёкъ, мнHжайшаz же дёлъ є3гw2 въ сокровeнныхъ:
|
|
22
|
22
|
|
Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».
|
дэлA прaвды є3гw2 кто2 возвэсти1тъ; и3ли2 кто2 стерпи1тъ; далeче бо завётъ.
|
|
23
|
23
|
|
Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.
|
Ўмалszйсz сeрдцемъ размышлsетъ сі‰, ґ мyжъ безyменъ и3 заблуждazй размышлsетъ б{zz.
|
|
24
|
24
|
|
Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої.
|
Послyшай менE, чaдо, и3 научи1сz вёдэніz, и3 на словесA мо‰ внимaй сeрдцемъ твои1мъ:
|
|
25
|
25
|
|
Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне.
|
и3з8zвлsю въ мёрилэ наказaніе и3 со и3спытaніемъ возвэщY вёдэніе.
|
|
26
|
26
|
|
За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.
|
Суд0мъ гDнимъ дэлA є3гw2 и3з8 начaла, и3 t сотворeніz є3гw2 раздэли2 ч†сти и4хъ:
|
|
27
|
27
|
|
Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.
|
ўкраси2 во вёкъ дэлA сво‰, и3 нач†ла и4хъ въ р0ды и4хъ: нижE взалкaша, нижE ўтруди1шасz, и3 не престaша t дёлъ свои1хъ.
|
|
28
|
28
|
|
Жодне не гнітить близького йому,
|
Кjйждо и4скреннzго своего2 не њскорби2,
|
|
29
|
29
|
|
і повіки не стануть вони проти слова Його.
|
и3 дaже до вёка не воспроти1вzтсz гlг0лу є3гw2.
|
|
30
|
30
|
|
І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.
|
И# по си1хъ гDь на зeмлю призрЁ и3 и3сп0лни ю5 t бlгъ свои1хъ:
|
|
31
|
31
|
|
Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.
|
душA всsкагw жив0тна покры2 лицE є3S, и3 въ ню2 возвращeніе и4хъ.
|
