1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 4
|
Κεφάλαιο 4
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·
|
|
2
|
2
|
|
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
|
μὴ πολλάκις σοι λελάληται ἐν κόπῳ; ἰσχὺν δὲ ρημάτων σου τίς ὑποίσει;
|
|
3
|
3
|
|
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
|
εἰ γὰρ σὺ ἐνουθέτησας πολλοὺς καὶ χεῖρας ἀσθενοῦς παρεκάλεσας,
|
|
4
|
4
|
|
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
|
ἀσθενοῦντάς τε ἐξανέστησας ρήμασι, γόνασί τε ἀδυνατοῦσι θάρσος περιέθηκας,
|
|
5
|
5
|
|
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
|
νῦν δὲ ἥκει ἐπὶ σὲ πόνος καὶ ἥψατό σου, σὺ ἐσπούδασας.
|
|
6
|
6
|
|
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
|
πότερον οὐχ ὁ φόβος σού ἐστιν ἐν ἀφροσύνῃ καὶ ἡ ἐλπίς σου καὶ ἡ κακία τῆς ὁδοῦ σου;
|
|
7
|
7
|
|
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
|
μνήσθητι οὖν, τίς καθαρὸς ὢν ἀπώλετο ἢ πότε ἀληθινοὶ ὁλόρριζοι ἀπώλοντο;
|
|
8
|
8
|
|
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
|
καθ᾿ ὃν τρόπον εἶδον τοὺς ἀροτριῶντας τὰ ἄτοπα, οἱ δὲ σπείροντες αὐτὰ ὀδύνας θεριοῦσιν ἑαυτοῖς.
|
|
9
|
9
|
|
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
|
ἀπὸ προστάγματος Κυρίου ἀπολοῦνται, ἀπὸ δὲ πνεύματος ὀργῆς αὐτοῦ ἀφανισθήσονται.
|
|
10
|
10
|
|
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
|
σθένος λέοντος, φωνὴ δὲ λεαίνης, γαυρίαμα δὲ δρακόντων ἐσβέσθη·
|
|
11
|
11
|
|
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
|
μυρμηκολέων ὤλετο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν βοράν, σκύμνοι δὲ λεόντων ἔλιπον ἀλλήλους.
|
|
12
|
12
|
|
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
|
εἰ δέ τι ρῆμα ἀληθινὸν ἐγεγόνει ἐν λόγοις σου, οὐθὲν ἄν σοι τούτων κακὸν ἀπήντησε. πότερον οὐ δέξεταί μου τὸ οὖς ἐξαίσια παρ᾿ αὐτοῦ;
|
|
13
|
13
|
|
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
|
φόβοι δὲ καὶ ἠχὼ νυκτερινή, ἐπιπίπτων φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους,
|
|
14
|
14
|
|
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
|
φρίκη δέ μοι συνήντησε καὶ τρόμος καὶ μεγάλως μου τὰ ὀστᾶ διέσεισε,
|
|
15
|
15
|
|
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
|
καὶ πνεῦμα ἐπὶ πρόσωπόν μου ἐπῆλθεν, ἔφριξαν δέ μου τρίχες καὶ σάρκες.
|
|
16
|
16
|
|
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
|
ἀνέστην, καὶ οὐκ ἐπέγνων· εἶδον, καὶ οὐκ ἦν μορφὴ πρὸ ὀφθαλμῶν μου, ἀλλ᾿ ἢ αὔραν καὶ φωνὴν ἤκουον·
|
|
17
|
17
|
|
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
|
τί γάρ; μὴ καθαρὸς ἔσται βροτὸς ἐναντίον τοῦ Κυρίου ἢ ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτοῦ ἄμεμπτος ἀνήρ;
|
|
18
|
18
|
|
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
|
εἰ κατὰ παίδων αὐτοῦ οὐ πιστεύει, κατὰ δὲ ἀγγέλων αὐτοῦ σκολιόν τι ἐπενόησε,
|
|
19
|
19
|
|
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
|
τοὺς δὲ κατοικοῦντας οἰκίας πηλίνας, ἐξ ὧν καὶ αὐτοὶ ἐκ τοῦ αὐτοῦ πηλοῦ ἐσμεν, ἔπαισεν αὐτοὺς σητὸς τρόπον·
|
|
20
|
20
|
|
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
|
καὶ ἀπὸ πρωΐθεν μέχρις ἑσπέρας οὐκέτι εἰσί, παρὰ τὸ μὴ δύνασθαι αὐτοὺς ἑαυτοῖς βοηθῆσαι ἀπώλοντο.
|
|
21
|
21
|
|
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
|
ἐνεφύσησε γὰρ αὐτοῖς καὶ ἐξηράνθησαν, ἀπώλοντο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν αὐτοὺς σοφίαν.
|
