1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 4
|
Κεφάλαιο 4
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει· |
|
2
|
2
|
| якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! | μὴ πολλάκις σοι λελάληται ἐν κόπῳ; ἰσχὺν δὲ ρημάτων σου τίς ὑποίσει; |
|
3
|
3
|
| Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, | εἰ γὰρ σὺ ἐνουθέτησας πολλοὺς καὶ χεῖρας ἀσθενοῦς παρεκάλεσας, |
|
4
|
4
|
| того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. | ἀσθενοῦντάς τε ἐξανέστησας ρήμασι, γόνασί τε ἀδυνατοῦσι θάρσος περιέθηκας, |
|
5
|
5
|
| А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. | νῦν δὲ ἥκει ἐπὶ σὲ πόνος καὶ ἥψατό σου, σὺ ἐσπούδασας. |
|
6
|
6
|
| Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм? | πότερον οὐχ ὁ φόβος σού ἐστιν ἐν ἀφροσύνῃ καὶ ἡ ἐλπίς σου καὶ ἡ κακία τῆς ὁδοῦ σου; |
|
7
|
7
|
| Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? | μνήσθητι οὖν, τίς καθαρὸς ὢν ἀπώλετο ἢ πότε ἀληθινοὶ ὁλόρριζοι ἀπώλοντο; |
|
8
|
8
|
| Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; | καθ᾿ ὃν τρόπον εἶδον τοὺς ἀροτριῶντας τὰ ἄτοπα, οἱ δὲ σπείροντες αὐτὰ ὀδύνας θεριοῦσιν ἑαυτοῖς. |
|
9
|
9
|
| від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. | ἀπὸ προστάγματος Κυρίου ἀπολοῦνται, ἀπὸ δὲ πνεύματος ὀργῆς αὐτοῦ ἀφανισθήσονται. |
|
10
|
10
|
| Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; | σθένος λέοντος, φωνὴ δὲ λεαίνης, γαυρίαμα δὲ δρακόντων ἐσβέσθη· |
|
11
|
11
|
| могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. | μυρμηκολέων ὤλετο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν βοράν, σκύμνοι δὲ λεόντων ἔλιπον ἀλλήλους. |
|
12
|
12
|
| І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. | εἰ δέ τι ρῆμα ἀληθινὸν ἐγεγόνει ἐν λόγοις σου, οὐθὲν ἄν σοι τούτων κακὸν ἀπήντησε. πότερον οὐ δέξεταί μου τὸ οὖς ἐξαίσια παρ᾿ αὐτοῦ; |
|
13
|
13
|
| Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, | φόβοι δὲ καὶ ἠχὼ νυκτερινή, ἐπιπίπτων φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους, |
|
14
|
14
|
| обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. | φρίκη δέ μοι συνήντησε καὶ τρόμος καὶ μεγάλως μου τὰ ὀστᾶ διέσεισε, |
|
15
|
15
|
| І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. | καὶ πνεῦμα ἐπὶ πρόσωπόν μου ἐπῆλθεν, ἔφριξαν δέ μου τρίχες καὶ σάρκες. |
|
16
|
16
|
| Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос: | ἀνέστην, καὶ οὐκ ἐπέγνων· εἶδον, καὶ οὐκ ἦν μορφὴ πρὸ ὀφθαλμῶν μου, ἀλλ᾿ ἢ αὔραν καὶ φωνὴν ἤκουον· |
|
17
|
17
|
| чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? | τί γάρ; μὴ καθαρὸς ἔσται βροτὸς ἐναντίον τοῦ Κυρίου ἢ ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτοῦ ἄμεμπτος ἀνήρ; |
|
18
|
18
|
| Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: | εἰ κατὰ παίδων αὐτοῦ οὐ πιστεύει, κατὰ δὲ ἀγγέλων αὐτοῦ σκολιόν τι ἐπενόησε, |
|
19
|
19
|
| тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. | τοὺς δὲ κατοικοῦντας οἰκίας πηλίνας, ἐξ ὧν καὶ αὐτοὶ ἐκ τοῦ αὐτοῦ πηλοῦ ἐσμεν, ἔπαισεν αὐτοὺς σητὸς τρόπον· |
|
20
|
20
|
| Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. | καὶ ἀπὸ πρωΐθεν μέχρις ἑσπέρας οὐκέτι εἰσί, παρὰ τὸ μὴ δύνασθαι αὐτοὺς ἑαυτοῖς βοηθῆσαι ἀπώλοντο. |
|
21
|
21
|
| Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. | ἐνεφύσησε γὰρ αὐτοῖς καὶ ἐξηράνθησαν, ἀπώλοντο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν αὐτοὺς σοφίαν. |
