1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 24
|
Κεφάλαιο 24
|
|
1
|
1
|
|
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
|
ΔΙΑΤΙ δὲ Κύριον ἔλαθον ὧραι,
|
|
2
|
2
|
|
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
|
ἀσεβεῖς δὲ ὅριον ὑπερέβησαν ποίμνιον σὺν ποιμένι ἁρπάσαντες;
|
|
3
|
3
|
|
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
|
ὑποζύγιον ὀρφανῶν ἀπήγαγον καὶ βοῦν χήρας ἠνεχύρασαν.
|
|
4
|
4
|
|
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
|
ἐξέκλιναν ἀδυνάτους ἐξ ὁδοῦ δικαίας, ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐκρύβησαν πρᾳεῖς γῆς.
|
|
5
|
5
|
|
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
|
ἀπέβησαν δὲ ὥσπερ ὄνοι ἐν ἀγρῷ ὑπὲρ ἐμοῦ ἐξελθόντες τὴν ἑαυτῶν τάξιν· ἡδύνθη αὐτῷ ἄρτος εἰς νεωτέρους.
|
|
6
|
6
|
|
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
|
ἀγρὸν πρὸ ὥρας οὐκ αὐτῶν ὄντα ἐθέρισαν· ἀδύνατοι ἀμπελῶνας ἀσεβῶν ἀμισθὶ καὶ ἀσιτὶ εἰργάσαντο.
|
|
7
|
7
|
|
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
|
γυμνοὺς πολλοὺς ἐκοίμησαν ἄνευ ἱματίων, ἀμφίασιν δὲ ψυχῆς αὐτῶν ἀφείλαντο.
|
|
8
|
8
|
|
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
|
ἀπὸ ψεκάδων ὀρέων ὑγραίνονται, παρὰ τὰ μὴ ἔχειν ἑαυτοὺς σκέπην, πέτραν περιεβάλοντο.
|
|
9
|
9
|
|
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
|
ἥρπασαν ὀρφανὸν ἀπὸ μαστοῦ, ἐκπεπτωκότα δὲ ἐταπείνωσαν.
|
|
10
|
10
|
|
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
|
γυμνοὺς δὲ ἐκοίμησαν ἀδίκως, πεινώντων δὲ τὸν ψωμὸν ἀφείλαντο.
|
|
11
|
11
|
|
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
|
ἐν στενοῖς ἀδίκως ἐνήδρευσαν, ὁδὸν δὲ δικαίαν οὐκ ᾔδεισαν.
|
|
12
|
12
|
|
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
|
οἳ ἐκ πόλεως καὶ οἴκων ἰδίων ἐξεβάλοντο, ψυχὴ δὲ νηπίων ἐστέναξε μέγα.
|
|
13
|
13
|
|
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
|
αὐτὸς δὲ διατί τούτων ἐπισκοπὴν οὐ πεποίηται; ἐπὶ γῆς ὄντων αὐτῶν καὶ οὐκ ἐπέγνωσαν, ὁδὸν δὲ δικαιοσύνης οὐκ ᾔδεισαν, οὐδὲ ἀτραποὺς αὐτῶν ἐπορεύθησαν.
|
|
14
|
14
|
|
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
|
γνοὺς δὲ αὐτῶν τὰ ἔργα παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς σκότος, καὶ νυκτὸς ἔσται ὡς κλέπτης.
|
|
15
|
15
|
|
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
|
καὶ ὀφθαλμὸς μοιχοῦ ἐφύλαξε σκότος λέγων· οὐ προνοήσει με ὀφθαλμός, καὶ ἀποκρυβὴν προσώπου ἔθετο.
|
|
16
|
16
|
|
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
|
διώρυξεν ἐν σκότει οἰκίας· ἡμέρας ἐσφράγισαν ἑαυτούς, οὐκ ἐπέγνωσαν φῶς.
|
|
17
|
17
|
|
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
|
ὅτι ὁμοθυμαδὸν αὐτοῖς τὸ πρωΐ σκιὰ θανάτου, ὅτι ἐπιγνώσεται τάραχος σκιᾶς θανάτου.
|
|
18
|
18
|
|
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
|
ἐλαφρός ἐστιν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος, καταραθείη ἡ μερὶς αὐτῶν ἐπὶ γῆς, ἀναφανείη δὲ τὰ φυτὰ αὐτῶν
|
|
19
|
19
|
|
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
|
ἐπὶ γῆς ξηρά· ἀγκαλίδα γὰρ ὀρφανῶν ἥρπασαν.
|
|
20
|
20
|
|
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
|
εἶτ᾿ ἀνεμνήσθη αὐτοῦ ἡ ἁμαρτία, ὥσπερ δὲ ὁμίχλη δρόσου ἀφανὴς ἐγένετο· ἀποδοθείη δὲ αὐτῷ ἃ ἔπραξε, συντριβείη δὲ πᾶς ἄδικος ἴσα ξύλῳ ἀνιάτῳ.
|
|
21
|
21
|
|
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
|
στεῖραν δὲ οὐκ εὖ ἐποίησε καὶ γύναιον οὐκ ἠλέησε,
|
|
22
|
22
|
|
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
|
θυμῷ δὲ κατέστρεψεν ἀδυνάτους. ἀναστὰς τοιγαροῦν οὐ μὴ πιστεύσῃ κατὰ τῆς ἑαυτοῦ ζωῆς.
|
|
23
|
23
|
|
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
|
μαλακισθεὶς μὴ ἐλπιζέτω ὑγιασθῆναι, ἀλλὰ πεσεῖται νόσῳ·
|
|
24
|
24
|
|
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
|
πολλοὺς γὰρ ἐκάκωσε τὸ ὕψωμα αὐτοῦ, ἐμαράνθη δὲ ὥσπερ μολόχη ἐν καύματι ἢ ὥσπερ στάχυς ἀπὸ καλάμης αὐτόματος ἀποπεσών.
|
|
25
|
25
|
|
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
|
εἰ δὲ μή, τίς ἐστιν ὁ φάμενος ψευδῆ με λέγειν καὶ θήσει εἰς οὐδὲν τὰ ρήματά μου;
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
