1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 24
|
Κεφάλαιο 24
|
|
1
|
1
|
| Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? | ΔΙΑΤΙ δὲ Κύριον ἔλαθον ὧραι, |
|
2
|
2
|
| Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. | ἀσεβεῖς δὲ ὅριον ὑπερέβησαν ποίμνιον σὺν ποιμένι ἁρπάσαντες; |
|
3
|
3
|
| У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; | ὑποζύγιον ὀρφανῶν ἀπήγαγον καὶ βοῦν χήρας ἠνεχύρασαν. |
|
4
|
4
|
| бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. | ἐξέκλιναν ἀδυνάτους ἐξ ὁδοῦ δικαίας, ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐκρύβησαν πρᾳεῖς γῆς. |
|
5
|
5
|
| Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; | ἀπέβησαν δὲ ὥσπερ ὄνοι ἐν ἀγρῷ ὑπὲρ ἐμοῦ ἐξελθόντες τὴν ἑαυτῶν τάξιν· ἡδύνθη αὐτῷ ἄρτος εἰς νεωτέρους. |
|
6
|
6
|
| жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; | ἀγρὸν πρὸ ὥρας οὐκ αὐτῶν ὄντα ἐθέρισαν· ἀδύνατοι ἀμπελῶνας ἀσεβῶν ἀμισθὶ καὶ ἀσιτὶ εἰργάσαντο. |
|
7
|
7
|
| нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; | γυμνοὺς πολλοὺς ἐκοίμησαν ἄνευ ἱματίων, ἀμφίασιν δὲ ψυχῆς αὐτῶν ἀφείλαντο. |
|
8
|
8
|
| мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; | ἀπὸ ψεκάδων ὀρέων ὑγραίνονται, παρὰ τὰ μὴ ἔχειν ἑαυτοὺς σκέπην, πέτραν περιεβάλοντο. |
|
9
|
9
|
| відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; | ἥρπασαν ὀρφανὸν ἀπὸ μαστοῦ, ἐκπεπτωκότα δὲ ἐταπείνωσαν. |
|
10
|
10
|
| змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; | γυμνοὺς δὲ ἐκοίμησαν ἀδίκως, πεινώντων δὲ τὸν ψωμὸν ἀφείλαντο. |
|
11
|
11
|
| між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. | ἐν στενοῖς ἀδίκως ἐνήδρευσαν, ὁδὸν δὲ δικαίαν οὐκ ᾔδεισαν. |
|
12
|
12
|
| У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. | οἳ ἐκ πόλεως καὶ οἴκων ἰδίων ἐξεβάλοντο, ψυχὴ δὲ νηπίων ἐστέναξε μέγα. |
|
13
|
13
|
| Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. | αὐτὸς δὲ διατί τούτων ἐπισκοπὴν οὐ πεποίηται; ἐπὶ γῆς ὄντων αὐτῶν καὶ οὐκ ἐπέγνωσαν, ὁδὸν δὲ δικαιοσύνης οὐκ ᾔδεισαν, οὐδὲ ἀτραποὺς αὐτῶν ἐπορεύθησαν. |
|
14
|
14
|
| Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. | γνοὺς δὲ αὐτῶν τὰ ἔργα παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς σκότος, καὶ νυκτὸς ἔσται ὡς κλέπτης. |
|
15
|
15
|
| І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице. | καὶ ὀφθαλμὸς μοιχοῦ ἐφύλαξε σκότος λέγων· οὐ προνοήσει με ὀφθαλμός, καὶ ἀποκρυβὴν προσώπου ἔθετο. |
|
16
|
16
|
| У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. | διώρυξεν ἐν σκότει οἰκίας· ἡμέρας ἐσφράγισαν ἑαυτούς, οὐκ ἐπέγνωσαν φῶς. |
|
17
|
17
|
| Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. | ὅτι ὁμοθυμαδὸν αὐτοῖς τὸ πρωΐ σκιὰ θανάτου, ὅτι ἐπιγνώσεται τάραχος σκιᾶς θανάτου. |
|
18
|
18
|
| Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. | ἐλαφρός ἐστιν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος, καταραθείη ἡ μερὶς αὐτῶν ἐπὶ γῆς, ἀναφανείη δὲ τὰ φυτὰ αὐτῶν |
|
19
|
19
|
| Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників. | ἐπὶ γῆς ξηρά· ἀγκαλίδα γὰρ ὀρφανῶν ἥρπασαν. |
|
20
|
20
|
| Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, | εἶτ᾿ ἀνεμνήσθη αὐτοῦ ἡ ἁμαρτία, ὥσπερ δὲ ὁμίχλη δρόσου ἀφανὴς ἐγένετο· ἀποδοθείη δὲ αὐτῷ ἃ ἔπραξε, συντριβείη δὲ πᾶς ἄδικος ἴσα ξύλῳ ἀνιάτῳ. |
|
21
|
21
|
| який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. | στεῖραν δὲ οὐκ εὖ ἐποίησε καὶ γύναιον οὐκ ἠλέησε, |
|
22
|
22
|
| Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. | θυμῷ δὲ κατέστρεψεν ἀδυνάτους. ἀναστὰς τοιγαροῦν οὐ μὴ πιστεύσῃ κατὰ τῆς ἑαυτοῦ ζωῆς. |
|
23
|
23
|
| А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. | μαλακισθεὶς μὴ ἐλπιζέτω ὑγιασθῆναι, ἀλλὰ πεσεῖται νόσῳ· |
|
24
|
24
|
| Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. | πολλοὺς γὰρ ἐκάκωσε τὸ ὕψωμα αὐτοῦ, ἐμαράνθη δὲ ὥσπερ μολόχη ἐν καύματι ἢ ὥσπερ στάχυς ἀπὸ καλάμης αὐτόματος ἀποπεσών. |
|
25
|
25
|
| Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою? | εἰ δὲ μή, τίς ἐστιν ὁ φάμενος ψευδῆ με λέγειν καὶ θήσει εἰς οὐδὲν τὰ ρήματά μου; |
