1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 32
|
Κεφάλαιο 32
|
|
1
|
1
|
|
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
|
ΗΣΥΧΑΣΑΝ δὲ καὶ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ ἔτι ἀντειπεῖν ᾿Ιώβ, ἦν γὰρ ᾿Ιὼβ δίκαιος ἐναντίον αὐτῶν.
|
|
2
|
2
|
|
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
|
ὠργίσθη δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης ἐκ τῆς συγγενείας Ρὰμ τῆς Αὐσίτιδος χώρας· ὠργίσθη δὲ τῷ ᾿Ιὼβ σφόδρα, διότι ἀπέφηνεν ἑαυτὸν δίκαιον ἐναντίον Κυρίου.
|
|
3
|
3
|
|
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
|
καὶ κατὰ τῶν τριῶν δὲ φίλων ὠργίσθη σφόδρα, διότι οὐκ ἠδυνήθησαν ἀποκριθῆναι ἀντίθετα ᾿Ιὼβ καὶ ἔθεντο αὐτὸν εἶναι ἀσεβῆ.
|
|
4
|
4
|
|
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
|
᾿Ελιοὺς δὲ ὑπέμεινε δοῦναι ἀπόκρισιν ᾿Ιώβ, ὅτι πρεσβύτεροι αὐτοῦ εἰσιν ἡμέραις.
|
|
5
|
5
|
|
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
|
καὶ εἶδεν ὅτι οὐκ ἔστιν ἀπόκρισις ἐν στόματι τῶν τριῶν ἀνδρῶν, καὶ ἐθυμώθη ὀργῇ αὐτοῦ.
|
|
6
|
6
|
|
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
|
ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης εἶπε· νεώτερος μέν εἰμι τῷ χρόνῳ, ὑμεῖς δέ ἐστε πρεσβύτεροι· διὸ ἡσύχασα φοβηθεὶς τοῦ ὑμῖν ἀναγγεῖλαι τὴν ἐμαυτοῦ ἐπιστήμην.
|
|
7
|
7
|
|
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
|
εἶπα δὲ ὅτι οὐχ ὁ χρόνος ἐστὶν ὁ λαλῶν, ἐν πολλοῖς δὲ ἔτεσι οἴδασι σοφίαν,
|
|
8
|
8
|
|
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
|
ἀλλὰ πνεῦμά ἐστιν ἐν βροτοῖς, πνοὴ δὲ Παντοκράτορός ἐστιν ἡ διδάσκουσα·
|
|
9
|
9
|
|
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
|
οὐχ οἱ πολυχρόνιοί εἰσι σοφοί, οὐδ᾿ οἱ γέροντες οἴδασι κρίμα.
|
|
10
|
10
|
|
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
|
διὸ εἶπα· ἀκούσατέ μου, καὶ ἀναγγελῶ ὑμῖν ἃ οἶδα.
|
|
11
|
11
|
|
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
|
ἐνωτίζεσθέ μου τὰ ρήματα· ἐρῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων, ἄχρις οὗ ἐτάσητε λόγους,
|
|
12
|
12
|
|
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
|
καὶ μέχρι ὑμῶν συνήσω. καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν τῷ ᾿Ιὼβ ἐλέγχων ἀνταποκρινόμενος ρήματα αὐτοῦ ἐξ ὑμῶν,
|
|
13
|
13
|
|
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
|
ἵνα μὴ εἴπητε· εὕρομεν σοφίαν Κυρίῳ προσθέμενοι·
|
|
14
|
14
|
|
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
|
ἀνθρώπῳ δὲ ἐπετρέψατε λαλῆσαι τοιαῦτα ρήματα.
|
|
15
|
15
|
|
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
|
ἐπτοήθησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν ἔτι, ἐπαλαίωσαν ἐξ αὐτῶν λόγους.
|
|
16
|
16
|
|
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
|
ὑπέμεινα, οὐ γὰρ ἐλάλησαν· ὅτι ἔστησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν.
|
|
17
|
17
|
|
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
|
ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει· πάλιν λαλήσω·
|
|
18
|
18
|
|
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
|
πλήρης γάρ εἰμι ρημάτων, ὀλέκει γάρ με τὸ πνεῦμα τῆς γαστρός·
|
|
19
|
19
|
|
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
|
ἡ δὲ γαστήρ μου ὥσπερ ἀσκὸς γλεύκους ζέων δεδεμένος ἢ ὥσπερ φυσητὴρ χαλκέως ἐρρηγώς.
|
|
20
|
20
|
|
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
|
λαλήσω, ἵνα ἀναπαύσωμαι ἀνοίξας τὰ χείλη·
|
|
21
|
21
|
|
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
|
ἄνθρωπον γὰρ οὐ μὴ αἰσχυνθῶ, ἀλλὰ μὴν οὐδὲ βροτὸν οὐ μὴ ἐντραπῶ·
|
|
22
|
22
|
|
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
|
οὐ γὰρ ἐπίσταμαι θαυμάσαι πρόσωπα· εἰ δὲ μή, καὶ ἐμὲ σῆτες ἔδονται.
|
