1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 32
|
Κεφάλαιο 32
|
|
1
|
1
|
| Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, | ΗΣΥΧΑΣΑΝ δὲ καὶ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ ἔτι ἀντειπεῖν ᾿Ιώβ, ἦν γὰρ ᾿Ιὼβ δίκαιος ἐναντίον αὐτῶν. |
|
2
|
2
|
| тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, | ὠργίσθη δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης ἐκ τῆς συγγενείας Ρὰμ τῆς Αὐσίτιδος χώρας· ὠργίσθη δὲ τῷ ᾿Ιὼβ σφόδρα, διότι ἀπέφηνεν ἑαυτὸν δίκαιον ἐναντίον Κυρίου. |
|
3
|
3
|
| а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. | καὶ κατὰ τῶν τριῶν δὲ φίλων ὠργίσθη σφόδρα, διότι οὐκ ἠδυνήθησαν ἀποκριθῆναι ἀντίθετα ᾿Ιὼβ καὶ ἔθεντο αὐτὸν εἶναι ἀσεβῆ. |
|
4
|
4
|
| Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. | ᾿Ελιοὺς δὲ ὑπέμεινε δοῦναι ἀπόκρισιν ᾿Ιώβ, ὅτι πρεσβύτεροι αὐτοῦ εἰσιν ἡμέραις. |
|
5
|
5
|
| Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. | καὶ εἶδεν ὅτι οὐκ ἔστιν ἀπόκρισις ἐν στόματι τῶν τριῶν ἀνδρῶν, καὶ ἐθυμώθη ὀργῇ αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. | ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης εἶπε· νεώτερος μέν εἰμι τῷ χρόνῳ, ὑμεῖς δέ ἐστε πρεσβύτεροι· διὸ ἡσύχασα φοβηθεὶς τοῦ ὑμῖν ἀναγγεῖλαι τὴν ἐμαυτοῦ ἐπιστήμην. |
|
7
|
7
|
| Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. | εἶπα δὲ ὅτι οὐχ ὁ χρόνος ἐστὶν ὁ λαλῶν, ἐν πολλοῖς δὲ ἔτεσι οἴδασι σοφίαν, |
|
8
|
8
|
| Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. | ἀλλὰ πνεῦμά ἐστιν ἐν βροτοῖς, πνοὴ δὲ Παντοκράτορός ἐστιν ἡ διδάσκουσα· |
|
9
|
9
|
| Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. | οὐχ οἱ πολυχρόνιοί εἰσι σοφοί, οὐδ᾿ οἱ γέροντες οἴδασι κρίμα. |
|
10
|
10
|
| Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. | διὸ εἶπα· ἀκούσατέ μου, καὶ ἀναγγελῶ ὑμῖν ἃ οἶδα. |
|
11
|
11
|
| Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати. | ἐνωτίζεσθέ μου τὰ ρήματα· ἐρῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων, ἄχρις οὗ ἐτάσητε λόγους, |
|
12
|
12
|
| Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. | καὶ μέχρι ὑμῶν συνήσω. καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν τῷ ᾿Ιὼβ ἐλέγχων ἀνταποκρινόμενος ρήματα αὐτοῦ ἐξ ὑμῶν, |
|
13
|
13
|
| Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. | ἵνα μὴ εἴπητε· εὕρομεν σοφίαν Κυρίῳ προσθέμενοι· |
|
14
|
14
|
| Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. | ἀνθρώπῳ δὲ ἐπετρέψατε λαλῆσαι τοιαῦτα ρήματα. |
|
15
|
15
|
| Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. | ἐπτοήθησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν ἔτι, ἐπαλαίωσαν ἐξ αὐτῶν λόγους. |
|
16
|
16
|
| І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, | ὑπέμεινα, οὐ γὰρ ἐλάλησαν· ὅτι ἔστησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν. |
|
17
|
17
|
| то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, | ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει· πάλιν λαλήσω· |
|
18
|
18
|
| бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. | πλήρης γάρ εἰμι ρημάτων, ὀλέκει γάρ με τὸ πνεῦμα τῆς γαστρός· |
|
19
|
19
|
| Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. | ἡ δὲ γαστήρ μου ὥσπερ ἀσκὸς γλεύκους ζέων δεδεμένος ἢ ὥσπερ φυσητὴρ χαλκέως ἐρρηγώς. |
|
20
|
20
|
| Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. | λαλήσω, ἵνα ἀναπαύσωμαι ἀνοίξας τὰ χείλη· |
|
21
|
21
|
| На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, | ἄνθρωπον γὰρ οὐ μὴ αἰσχυνθῶ, ἀλλὰ μὴν οὐδὲ βροτὸν οὐ μὴ ἐντραπῶ· |
|
22
|
22
|
| тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій. | οὐ γὰρ ἐπίσταμαι θαυμάσαι πρόσωπα· εἰ δὲ μή, καὶ ἐμὲ σῆτες ἔδονται. |
