1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 143
|
Κεφάλαιο 143
|
|
0
|
1
|
|
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
|
Τῷ Δαυΐδ, πρὸς τὸν Γολιάδ. ΕΥΛΟΓΗΤΟΣ Κύριος ὁ Θεός μου ὁ διδάσκων τὰς χεῖράς μου εἰς παράταξιν, τοὺς δακτύλους μου εἰς πόλεμον·
|
|
1
|
2
|
|
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
|
ἔλεός μου καὶ καταφυγή μου, ἀντιλήπτωρ μου καὶ ρύστης μου, ὑπερασπιστής μου, καὶ ἐπ᾿ αὐτῷ ἤλπισα, ὁ ὑποτάσσων τὸν λαόν μου ὑπ᾿ ἐμέ.
|
|
2
|
3
|
|
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
|
Κύριε, τί ἐστιν ἄνθρωπος ὅτι ἐγνώσθης αὐτῷ, ἢ υἱὸς ἀνθρώπου ὅτι λογίζῃ αὐτῷ;
|
|
3
|
4
|
|
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
|
ἄνθρωπος ματαιότητι ὡμοιώθη, αἱ ἡμέραι αὐτοῦ ὡσεὶ σκιὰ παράγουσι.
|
|
4
|
5
|
|
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
|
Κύριε, κλῖνον οὐρανοὺς καὶ κατάβηθι, ἅψαι τῶν ὀρέων, καὶ καπνισθήσονται.
|
|
5
|
6
|
|
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
|
ἄστραψον ἀστραπὴν καὶ σκορπιεῖς αὐτούς, ἐξαπόστειλον τὰ βέλη σου καὶ συνταράξεις αὐτούς.
|
|
6
|
7
|
|
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
|
ἐξαπόστειλον τὴν χεῖρά σου ἐξ ὕψους, ἐξελοῦ με καὶ ρῦσαί με ἐξ ὑδάτων πολλῶν, ἐκ χειρὸς υἱῶν ἀλλοτρίων,
|
|
7
|
8
|
|
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
|
ὧν τὸ στόμα ἐλάλησε ματαιότητα, καὶ ἡ δεξιὰ αὐτῶν δεξιὰ ἀδικίας.
|
|
8
|
9
|
|
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
ὁ Θεός, ᾠδὴν καινὴν ᾄσομαί σοι, ἐν ψαλτηρίῳ δεκαχόρδῳ ψαλῶ σοι
|
|
9
|
10
|
|
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
|
τῷ διδόντι τὴν σωτηρίαν τοῖς βασιλεῦσι, τῷ λυτρουμένῳ Δαυΐδ τὸν δοῦλον αὐτοῦ ἐκ ρομφαίας πονηρᾶς.
|
|
10
|
11
|
|
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
|
ρῦσαί με καὶ ἐξελοῦ με ἐκ χειρὸς υἱῶν ἀλλοτρίων, ὧν τὸ στόμα ἐλάλησε ματαιότητα καὶ ἡ δεξιὰ αὐτῶν δεξιὰ ἀδικίας.
|
|
11
|
12
|
|
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
ὧν οἱ υἱοὶ ὡς νεόφυτα ἱδρυμένα ἐν τῇ νεότητι αὐτῶν, αἱ θυγατέρες αὐτῶν κεκαλλωπισμέναι, περικεκοσμημέναι ὡς ὁμοίωμα ναοῦ,
|
|
12
|
13
|
|
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
|
τὰ ταμιεῖα αὐτῶν πλήρη, ἐξερευγόμενα ἐκ τούτου εἰς τοῦτο, τὰ πρόβατα αὐτῶν πολύτοκα, πληθύνοντα ἐν ταῖς ἐξόδοις αὐτῶν,
|
|
13
|
14
|
|
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
|
οἱ βόες αὐτῶν παχεῖς, οὐκ ἔστι κατάπτωμα φραγμοῦ, οὐδὲ διέξοδος, οὐδὲ κραυγὴ ἐν ταῖς πλατείαις αὐτῶν,
|
|
14
|
15
|
|
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
|
ἐμακάρισαν τὸν λαόν, ᾧ ταῦτά ἐστι· μακάριος ὁ λαός, οὗ Κύριος ὁ Θεὸς αὐτοῦ.
|
|
15
|
|
|
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
|
