1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 43
|
Κεφάλαιο 43
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. | Εἰς τὸ τέλος· τοῖς υἱοῖς Κορὲ εἰς σύνεσιν ψαλμός. |
|
2
|
2
|
| Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. | Ο ΘΕΟΣ, ἐν τοῖς ὠσὶν ἡμῶν ἠκούσαμεν, καὶ οἱ πατέρες ἡμῶν ἀνήγγειλαν ἡμῖν ἔργον, ὃ εἰργάσω ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτῶν, ἐν ἡμέραις ἀρχαίαις. |
|
3
|
3
|
| Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. | ἡ χείρ σου ἔθνη ἐξωλόθρευσε, καὶ κατεφύτευσας αὐτούς, ἐκάκωσας λαοὺς καὶ ἐξέβαλες αὐτούς. |
|
4
|
4
|
| Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. | οὐ γὰρ ἐν τῇ ῥομφαίᾳ αὐτῶν ἐκληρονόμησαν γῆν, καὶ ὁ βραχίων αὐτῶν οὐκ ἔσωσεν αὐτούς, ἀλλ᾿ ἡ δεξιά σου καὶ ὁ βραχίων σου καὶ ὁ φωτισμὸς τοῦ προσώπου σου, ὅτι ηὐδόκησας ἐν αὐτοῖς. |
|
5
|
5
|
| Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. | σὺ εἶ αὐτὸς ὁ Βασιλεύς μου καὶ ὁ Θεός μου ὁ ἐντελλόμενος τὰς σωτηρίας ᾿Ιακώβ· |
|
6
|
6
|
| З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. | ἐν σοὶ τοὺς ἐχθροὺς ἡμῶν κερατιοῦμεν καὶ ἐν τῷ ὀνόματί σου ἐξουδενώσομεν τοὺς ἐπανισταμένους ἡμῖν. |
|
7
|
7
|
| Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, | οὐ γὰρ ἐπὶ τῷ τόξῳ μου ἐλπιῶ, καὶ ἡ ρομφαία μου οὐ σώσει με· |
|
8
|
8
|
| а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. | ἔσωσας γὰρ ἡμᾶς ἐκ τῶν θλιβόντων ἡμᾶς καὶ τοὺς μισοῦντας ἡμᾶς κατῄσχυνας. |
|
9
|
9
|
| Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. | ἐν τῷ Θεῷ ἐπαινεθησόμεθα ὅλην τὴν ἡμέραν καὶ ἐν τῷ ὀνόματί σου ἐξομολογηθησόμεθα εἰς τὸν αἰῶνα. (διάψαλμα). |
|
10
|
10
|
| Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. | νυνὶ δὲ ἀπώσω καὶ κατῄσχυνας ἡμᾶς καὶ οὐκ ἐξελεύσῃ, ὁ Θεός, ἐν ταῖς δυνάμεσιν ἡμῶν. |
|
11
|
11
|
| Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. | ἀπέστρεψας ἡμᾶς εἰς τὰ ὀπίσω παρὰ τοὺς ἐχθροὺς ἡμῶν, καὶ οἱ μισοῦντες ἡμᾶς διήρπαζον ἑαυτοῖς. |
|
12
|
12
|
| Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. | ἔδωκας ἡμᾶς ὡς πρόβατα βρώσεως καὶ ἐν τοῖς ἔθνεσι διέσπειρας ἡμᾶς· |
|
13
|
13
|
| Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. | ἀπέδου τὸν λαόν σου ἄνευ τιμῆς, καὶ οὐκ ἦν πλῆθος ἐν τοῖς ἀλαλάγμασιν αὐτῶν. |
|
14
|
14
|
| Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. | ἔθου ἡμᾶς ὄνειδος τοῖς γείτοσιν ἡμῶν, μυκτηρισμὸν καὶ χλευασμὸν τοῖς κύκλῳ ἡμῶν· |
|
15
|
15
|
| Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. | ἔθου ἡμᾶς εἰς παραβολὴν ἐν τοῖς ἔθνεσιν, κίνησιν κεφαλῆς ἐν τοῖς λαοῖς. |
|
16
|
16
|
| Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє | ὅλην τὴν ἡμέραν ἡ ἐντροπή μου κατεναντίον μού ἐστι, καὶ ἡ αἰσχύνη τοῦ προσώπου μου ἐκάλυψέ με |
|
17
|
17
|
| від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. | ἀπὸ φωνῆς ὀνειδίζοντος καὶ καταλαλοῦντος, ἀπὸ προσώπου ἐχθροῦ καὶ ἐκδιώκοντος. |
|
18
|
18
|
| Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. | ταῦτα πάντα ἦλθεν ἐφ᾿ ἡμᾶς καὶ οὐκ ἐπελαθόμεθά σου καὶ οὐκ ἠδικήσαμεν ἐν τῇ διαθήκῃ σου, |
|
19
|
19
|
| Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, | καὶ οὐκ ἀπέστη εἰς τὰ ὀπίσω ἡ καρδία ἡμῶν καὶ ἐξέκλινας τὰς τρίβους ἡμῶν ἀπὸ τῆς ὁδοῦ σου. |
|
20
|
20
|
| коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. | ὅτι ἐταπείνωσας ἡμᾶς ἐν τόπῳ κακώσεως, καὶ ἐπεκάλυψεν ἡμᾶς σκιὰ θανάτου. |
|
21
|
21
|
| Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, | εἰ ἐπελαθόμεθα τοῦ ὀνόματος τοῦ Θεοῦ ἡμῶν καὶ εἰ διεπετάσαμεν χεῖρας ἡμῶν πρὸς Θεὸν ἀλλότριον, |
|
22
|
22
|
| то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. | οὐχὶ ὁ Θεὸς ἐκζητήσει ταῦτα; αὐτὸς γὰρ γινώσκει τὰ κρύφια τῆς καρδίας. |
|
23
|
23
|
| Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. | ὅτι ἕνεκά σου θανατούμεθα ὅλην τὴν ἡμέραν, ἐλογίσθημεν ὡς πρόβατα σφαγῆς. |
|
24
|
24
|
| Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. | ἐξεγέρθητι· ἱνατί ὑπνοῖς, Κύριε; ἀνάστηθι καὶ μὴ ἀπώσῃ εἰς τέλος. |
|
25
|
25
|
| Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? | ἱνατί τὸ πρόσωπόν σου ἀποστρέφεις; ἐπιλανθάνῃ τῆς πτωχείας ἡμῶν καὶ τῆς θλίψεως ἡμῶν; |
|
26
|
26
|
| Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. | ὅτι ἐταπεινώθη εἰς χοῦν ἡ ψυχὴ ἡμῶν, ἐκολλήθη εἰς γῆν ἡ γαστὴρ ἡμῶν. |
|
27
|
27
|
| Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. | ἀνάστα, Κύριε, βοήθησον ἡμῖν καὶ λύτρωσαι ἡμᾶς ἕνεκεν τοῦ ὀνόματός σου. |
