1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 50
|
Κεφάλαιο 50
|
|
1
|
1
|
|
Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:
|
ΜΝΗΜΟΣΥΝΟΝ ᾿Ιωσίου εἰς σύνθεσιν θυμιάματος ἐσκευασμένον ἔργῳ μυρεψοῦ· ἐν παντὶ στόματι ὡς μέλι γλυκανθήσεται καὶ ὡς μουσικὰ ἐν συμποσίῳ οἴνου.
|
|
2
|
2
|
|
ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму;
|
αὐτὸς κατηυθύνθη ἐν ἐπιστροφῇ λαοῦ καὶ ἐξῇρε βδελύγματα ἀνομίας·
|
|
3
|
3
|
|
у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;
|
κατεύθυνε πρὸς Κύριον τὴν καρδίαν αὐτοῦ, ἐν ἡμέραις ἀνόμων κατίσχυσε τὴν εὐσέβειαν.—
|
|
4
|
4
|
|
щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги.
|
Πάρεξ Δαυὶδ καὶ ᾿Εζεκίου καὶ ᾿Ιωσίου, πάντες πλημμέλειαν ἐπλημμέλησαν· κατέλιπον γὰρ τὸν νόμον τοῦ ῾Υψίστου, οἱ βασιλεῖς ᾿Ιούδα ἐξέλιπον·
|
|
5
|
5
|
|
Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!
|
ἔδωκαν γὰρ τὸ κέρας αὐτῶν ἑτέροις καὶ τὴν δόξαν αὐτῶν ἔθνει ἀλλοτρίῳ.
|
|
6
|
6
|
|
Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями,
|
ἐνεπύρισαν ἐκλεκτὴν πόλιν ἁγιάσματος καὶ ἠρήμωσαν τὰς ὁδοὺς αὐτῆς ἐν χειρὶ ῾Ιερεμίου·
|
|
7
|
7
|
|
як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,
|
ἐκάκωσαν γὰρ αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐν μήτρᾳ ἡγιάσθη προφήτης ἐκριζοῦν καὶ κακοῦν καὶ ἀπολλύειν, ὡσαύτως οἰκοδομεῖν καὶ καταφυτεύειν.
|
|
8
|
8
|
|
як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні,
|
᾿Ιεζεκιὴλ ὃς εἶδεν ὅρασιν δόξης, ἣν ὑπέδειξεν αὐτῷ ἐπὶ ἅρματος Χερουβίμ·
|
|
9
|
9
|
|
як вогонь з ладаном у кадильниці,
|
καὶ γὰρ ἐμνήσθη τῶν ἐχθρῶν ἐν ὄμβρῳ καὶ ἀγαθῶσαι τοὺς εὐθύνοντας ὁδούς.
|
|
10
|
10
|
|
як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями,
|
καὶ τῶν δώδεκα προφητῶν τὰ ὀστᾶ ἀναθάλοι ἐκ τοῦ τόπου αὐτῶν· παρεκάλεσε δὲ τὸν ᾿Ιακὼβ καὶ ἐλυτρώσατο αὐτοὺς ἐν πίστει ἐλπίδος.—
|
|
11
|
11
|
|
як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар.
|
Πῶς μεγαλύνωμεν τὸν Ζοροβάβελ; καὶ αὐτὸς ὡς σφραγὶς ἐπὶ δεξιᾶς χειρός,
|
|
12
|
12
|
|
Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.
|
οὕτως ᾿Ιησοῦς υἱὸς ᾿Ιωσεδέκ, οἳ ἐν ἡμέραις αὐτῶν ᾠκοδόμησαν οἶκον καὶ ἀνύψωσαν λαὸν ἅγιον Κυρίῳ ἡτοιμασμένον εἰς δόξαν αἰῶνος.
|
|
13
|
13
|
|
Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, —
|
καὶ Νεεμίου ἐπὶ πολὺ τὸ μνημόσυνον τοῦ ἐγείραντος ἡμῖν τείχη πεπτωκότα καὶ στήσαντος πύλας καὶ μοχλοὺς καὶ ἀνεγείραντος τὰ οἰκόπεδα ἡμῶν.—
|
|
14
|
14
|
|
довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки,
|
Οὐδὲ εἷς ἐκτίσθη οἷος ᾿Ενὼχ τοιοῦτος ἐπὶ τῆς γῆς· καὶ γὰρ αὐτὸς ἀνελήφθη ἀπὸ τῆς γῆς.
|
|
15
|
15
|
|
і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.
|
οὐδὲ ὡς ᾿Ιωσὴφ ἐγεννήθη ἀνὴρ ἡγούμενος ἀδελφῶν, στήριγμα λαοῦ, καὶ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐπεσκέπησαν.
|
|
16
|
16
|
|
У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,
|
Σὴμ καὶ Σὴθ ἐν ἀνθρώποις ἐδοξάσθησαν καὶ ὑπὲρ πᾶν ζῷον ἐν τῇ κτίσει ᾿Αδάμ.
|
|
17
|
|
|
він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.
|
|
|
18
|
|
|
Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.
|
|
|
19
|
|
|
Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;
|
|
|
20
|
|
|
а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів,
|
|
|
21
|
|
|
і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому.
|
|
|
22
|
|
|
Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;
|
|
|
23
|
|
|
народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.
|
|
|
24
|
|
|
І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю:
|
|
|
25
|
|
|
нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку;
|
|
|
26
|
|
|
нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас!
|
|
|
27
|
|
|
Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:
|
|
|
28
|
|
|
це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.
|
|
|
29
|
|
|
Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.
|
|
|
30
|
|
|
Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим;
|
|
|
31
|
|
|
а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
