1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 50
|
Κεφάλαιο 50
|
|
1
|
1
|
| Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм: | ΜΝΗΜΟΣΥΝΟΝ ᾿Ιωσίου εἰς σύνθεσιν θυμιάματος ἐσκευασμένον ἔργῳ μυρεψοῦ· ἐν παντὶ στόματι ὡς μέλι γλυκανθήσεται καὶ ὡς μουσικὰ ἐν συμποσίῳ οἴνου. |
|
2
|
2
|
| ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму; | αὐτὸς κατηυθύνθη ἐν ἐπιστροφῇ λαοῦ καὶ ἐξῇρε βδελύγματα ἀνομίας· |
|
3
|
3
|
| у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря; | κατεύθυνε πρὸς Κύριον τὴν καρδίαν αὐτοῦ, ἐν ἡμέραις ἀνόμων κατίσχυσε τὴν εὐσέβειαν.— |
|
4
|
4
|
| щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги. | Πάρεξ Δαυὶδ καὶ ᾿Εζεκίου καὶ ᾿Ιωσίου, πάντες πλημμέλειαν ἐπλημμέλησαν· κατέλιπον γὰρ τὸν νόμον τοῦ ῾Υψίστου, οἱ βασιλεῖς ᾿Ιούδα ἐξέλιπον· |
|
5
|
5
|
| Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! | ἔδωκαν γὰρ τὸ κέρας αὐτῶν ἑτέροις καὶ τὴν δόξαν αὐτῶν ἔθνει ἀλλοτρίῳ. |
|
6
|
6
|
| Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, | ἐνεπύρισαν ἐκλεκτὴν πόλιν ἁγιάσματος καὶ ἠρήμωσαν τὰς ὁδοὺς αὐτῆς ἐν χειρὶ ῾Ιερεμίου· |
|
7
|
7
|
| як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах, | ἐκάκωσαν γὰρ αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐν μήτρᾳ ἡγιάσθη προφήτης ἐκριζοῦν καὶ κακοῦν καὶ ἀπολλύειν, ὡσαύτως οἰκοδομεῖν καὶ καταφυτεύειν. |
|
8
|
8
|
| як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні, | ᾿Ιεζεκιὴλ ὃς εἶδεν ὅρασιν δόξης, ἣν ὑπέδειξεν αὐτῷ ἐπὶ ἅρματος Χερουβίμ· |
|
9
|
9
|
| як вогонь з ладаном у кадильниці, | καὶ γὰρ ἐμνήσθη τῶν ἐχθρῶν ἐν ὄμβρῳ καὶ ἀγαθῶσαι τοὺς εὐθύνοντας ὁδούς. |
|
10
|
10
|
| як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, | καὶ τῶν δώδεκα προφητῶν τὰ ὀστᾶ ἀναθάλοι ἐκ τοῦ τόπου αὐτῶν· παρεκάλεσε δὲ τὸν ᾿Ιακὼβ καὶ ἐλυτρώσατο αὐτοὺς ἐν πίστει ἐλπίδος.— |
|
11
|
11
|
| як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. | Πῶς μεγαλύνωμεν τὸν Ζοροβάβελ; καὶ αὐτὸς ὡς σφραγὶς ἐπὶ δεξιᾶς χειρός, |
|
12
|
12
|
| Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища. | οὕτως ᾿Ιησοῦς υἱὸς ᾿Ιωσεδέκ, οἳ ἐν ἡμέραις αὐτῶν ᾠκοδόμησαν οἶκον καὶ ἀνύψωσαν λαὸν ἅγιον Κυρίῳ ἡτοιμασμένον εἰς δόξαν αἰῶνος. |
|
13
|
13
|
| Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, — | καὶ Νεεμίου ἐπὶ πολὺ τὸ μνημόσυνον τοῦ ἐγείραντος ἡμῖν τείχη πεπτωκότα καὶ στήσαντος πύλας καὶ μοχλοὺς καὶ ἀνεγείραντος τὰ οἰκόπεδα ἡμῶν.— |
|
14
|
14
|
| довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, | Οὐδὲ εἷς ἐκτίσθη οἷος ᾿Ενὼχ τοιοῦτος ἐπὶ τῆς γῆς· καὶ γὰρ αὐτὸς ἀνελήφθη ἀπὸ τῆς γῆς. |
|
15
|
15
|
| і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. | οὐδὲ ὡς ᾿Ιωσὴφ ἐγεννήθη ἀνὴρ ἡγούμενος ἀδελφῶν, στήριγμα λαοῦ, καὶ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐπεσκέπησαν. |
|
16
|
16
|
| У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю, | Σὴμ καὶ Σὴθ ἐν ἀνθρώποις ἐδοξάσθησαν καὶ ὑπὲρ πᾶν ζῷον ἐν τῇ κτίσει ᾿Αδάμ. |
|
17
|
|
| він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю. | |
|
18
|
|
| Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. | |
|
19
|
|
| Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому; | |
|
20
|
|
| а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, | |
|
21
|
|
| і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому. | |
|
22
|
|
| Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його; | |
|
23
|
|
| народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. | |
|
24
|
|
| І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: | |
|
25
|
|
| нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; | |
|
26
|
|
| нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! | |
|
27
|
|
| Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ: | |
|
28
|
|
| це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах. | |
|
29
|
|
| Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. | |
|
30
|
|
| Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; | |
|
31
|
|
| а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його. |
