1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 38
|
Κεφάλαιο 38
|
|
1
|
1
|
| Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, | ΠΑΣ φίλος ἐρεῖ· ἐφιλίασα αὐτῷ κἀγώ, ἀλλ᾿ ἔστι φίλος ὀνόματι μόνον φίλος. |
|
2
|
2
|
| і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. | οὐχὶ λύπη ἔνι ἕως θανάτου ἑταῖρος καὶ φίλος τρεπόμενος εἰς ἔχθραν; |
|
3
|
3
|
| Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. | ὦ πονηρὸν ἐνθύμημα, πόθεν ἐνεκυλίσθης καλύψαι τὴν ξηρὰν ἐν δολιότητι; |
|
4
|
4
|
| Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. | ἑταῖρος φίλου ἐν εὐφροσύνῃ ἥδεται καὶ ἐν καιρῷ θλίψεως ἔσται ἀπέναντι· |
|
5
|
5
|
| Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? | ἑταῖρος φίλῳ συμπονεῖ χάριν γαστρός, ἔναντι πολέμου λήψεται ἀσπίδα. |
|
6
|
6
|
| Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: | μὴ ἐπιλάθῃ φίλου ἐν τῇ ψυχῇ σου, καὶ μὴ ἀμνημονήσῃς αὐτοῦ ἐν τοῖς χρήμασί σου. |
|
7
|
7
|
| ними він зціляє людину і знищує хворобу її. | Πᾶς σύμβουλος ἐξαίρει βουλήν, ἀλλ᾿ ἔστι συμβουλεύων εἰς ἑαυτόν. |
|
8
|
8
|
| Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. | ἀπὸ συμβούλου φύλαξον τὴν ψυχήν σου καὶ γνῶθι πρότερον τίς αὐτοῦ χρεία —καὶ γὰρ αὐτὸς ἑαυτῷ βουλεύσεται—, μήποτε βάλῃ ἐπὶ σοὶ κλῆρον |
|
9
|
9
|
| Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. | καὶ εἴπῃ σοι· καλὴ ἡ ὁδός σου, καὶ στήσεται ἐξ ἐναντίας ἰδεῖν τὸ συμβησόμενόν σοι. |
|
10
|
10
|
| Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. | μὴ βουλεύου μετὰ τοῦ ὑποβλεπομένου σε καὶ ἀπὸ τῶν ζηλούντων σε κρύψον βουλήν. |
|
11
|
11
|
| Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; | μετὰ γυναικὸς περὶ τῆς ἀντιζήλου αὐτῆς καὶ μετὰ δειλοῦ περὶ πολέμου, μετὰ ἐμπόρου περὶ μεταβολίας καὶ μετὰ ἀγοράζοντος περὶ πράσεως, μετὰ βασκάνου περὶ εὐχαριστίας καὶ μετὰ ἀνελεήμονος περὶ χρηστοηθείας, μετὰ ὀκνηροῦ περὶ παντὸς ἔργου καὶ μετὰ μισθίου ἐφεστίου περὶ συντελείας, οἰκέτῃ ἀργῷ περὶ πολλῆς ἐργασίας, μὴ ἔπεχε ἐπὶ τούτοις περὶ πάσης συμβουλίας· |
|
12
|
12
|
| і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. | ἀλλ᾿ ἢ μετὰ ἀνδρὸς εὐσεβοῦς ἐνδελέχιζε, ὃν ἂν ἐπιγνῷς συντηροῦντα ἐντολάς, ὃς ἐν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ κατὰ τὴν ψυχήν σου, καὶ ἐὰν πταίσῃς, συναλγήσει σοι. |
|
13
|
13
|
| У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; | καὶ βουλὴν καρδίας στῆσον, οὐ γάρ ἔστι σοι πιστότερος αὐτῆς· |
|
14
|
14
|
| бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. | ψυχὴ γὰρ ἀνδρὸς ἀπαγγέλλειν ἐνίοτε εἴωθεν ἢ ἑπτὰ σκοποὶ ἐπὶ μετεώρου καθήμενοι ἐπὶ σκοπῆς. |
|
15
|
15
|
| Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! | καὶ ἐπὶ πᾶσι τούτοις δεήθητι ῾Υψίστου, ἵνα εὐθύνῃ ἐν ἀληθείᾳ τὴν ὁδόν σου.— |
|
16
|
16
|
| Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; | ᾿Αρχὴ παντὸς ἔργου λόγος, καὶ πρὸ πάσης πράξεως βουλή. |
|
17
|
17
|
| гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; | ἴχνος ἀλλοιώσεως καρδίας τέσσαρα μέρη ἀνατέλλει, |
|
18
|
18
|
| бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. | ἀγαθὸν καὶ κακόν, ζωὴ καὶ θάνατος, καὶ ἡ κυριεύουσα ἐνδελεχῶς αὐτῶν γλῶσσά ἐστιν. |
|
19
|
19
|
| З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. | ἔστιν ἀνὴρ πανοῦργος πολλῶν παιδευτής, καὶ τῇ ἰδίᾳ ψυχῇ ἄχρηστός ἐστιν. |
|
20
|
20
|
| Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. | ἔστι σοφιζόμενος ἐν λόγοις μισητός, οὗτος πάσης τροφῆς καθυστερήσει· |
|
21
|
21
|
| Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. | οὐ γὰρ ἐδόθη αὐτῷ παρὰ Κυρίου χάρις, ὅτι πάσης σοφίας ἐστερήθη. |
|
22
|
22
|
| «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». | ἔστι σοφὸς τῇ ἰδίᾳ ψυχῇ, καὶ οἱ καρποὶ τῆς συνέσεως αὐτοῦ ἐπὶ στόματος πιστοί. |
|
23
|
23
|
| З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його. | ἀνὴρ σοφὸς τὸν ἑαυτοῦ λαὸν παιδεύσει, καὶ οἱ καρποὶ τῆς συνέσεως αὐτοῦ πιστοί. |
|
24
|
24
|
| Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. | ἀνὴρ σοφὸς πλησθήσεται εὐλογίας, καὶ μακαριοῦσιν αὐτὸν πάντες οἱ ὁρῶντες. |
|
25
|
25
|
| Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? | ζωὴ ἀνδρὸς ἐν ἀριθμῷ ἡμερῶν, καὶ αἱ ἡμέραι τοῦ ᾿Ισραὴλ ἀναρίθμητοι. |
|
26
|
26
|
| Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. | ὁ σοφὸς ἐν τῷ λαῷ αὐτοῦ κληρονομήσει πίστιν, καὶ τὸ ὄνομα αὐτοῦ ζήσεται εἰς τὸν αἰῶνα. |
|
27
|
27
|
| Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; | Τέκνον, ἐν τῇ ζωῇ σου πείρασον τὴν ψυχήν σου καὶ ἰδὲ τί πονηρὸν αὐτῇ, καὶ μὴ δῷς αὐτῇ· |
|
28
|
28
|
| серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. | οὐ γὰρ πάντα πᾶσι συμφέρει, καὶ οὐ πᾶσα ψυχὴ ἐν παντὶ εὐδοκεῖ. |
|
29
|
29
|
| Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; | μὴ ἀπληστεύου ἐν πάσῃ τρυφῇ καὶ μὴ ἐκχυθῇς ἐπὶ ἐδεσμάτων· |
|
30
|
30
|
| звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; | ἐν πολλοῖς γὰρ βρώμασιν ἔσται πόνος, καὶ ἡ ἀπληστία ἐγγιεῖ ἕως χολέρας. |
|
31
|
31
|
| серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. | δι᾿ ἀπληστίαν πολλοὶ ἐτελεύτησαν, ὁ δὲ προσέχων προσθήσει ζωήν. |
|
32
|
|
| Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, | |
|
33
|
|
| який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: | |
|
34
|
|
| рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; | |
|
35
|
|
| він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. | |
|
36
|
|
| Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; | |
|
37
|
|
| без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; | |
|
38
|
|
| і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; | |
|
39
|
|
| але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх. |
