1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. | К0ль добро2 є4сть њбличи1ти, нeжели kри1тисz тaйнw: и3 и3сповёдаzйсz t ўмалeніz возбранeнъ бyдетъ. |
|
2
|
2
|
| Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! | К0ль добро2 њбличeнному kви1ти покаsніе: |
|
3
|
3
|
| Бо він уникне вільного гріха. | сeй бо в0льнагw и3збэжи1тъ грэхA. |
|
4
|
4
|
| Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. | Желaніе ск0пчо растли1тъ ли дэви1цу; тaкожде творsй нyждею суды2. |
|
5
|
5
|
| Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. | Е$сть молчaй њбрэтazйсz премyдръ, и3 є4сть ненави1димь t мн0гіz бесёды. |
|
6
|
6
|
| Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. | Е$сть молчaй, не и4мать бо tвёта: и3 є4сть молчaй вёдый врeмz. |
|
7
|
7
|
| Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. | Человёкъ премyдръ ўмолчи1тъ до врeмене: продeрзый же и3 безyмный превосх0дитъ врeмz. |
|
8
|
8
|
| Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. | Ўмножazй словесA мeрзокъ бyдетъ, и3 восхищazй влaсть возненави1дэнъ бyдетъ. |
|
9
|
9
|
| Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. | Е$сть благопоспёшство во ѕлhхъ мyжеви, и3 є4сть и3з8wбрётеніе на ўмалeніе. |
|
10
|
10
|
| Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. | Е$сть даsніе, є4же ти2 не бyдетъ на п0льзу, и3 є4сть даsніе, є3гHже tдaніе сугyбо. |
|
11
|
11
|
| Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. | Е$сть ўмалeніе слaвы рaди, и3 є4сть, и4же t смирeніz вознесE главY. |
|
12
|
12
|
| Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. | Е$сть купyzй мнHгаz мaлымъ и3 возвращazй | седмери1цею. |
|
13
|
13
|
| Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. | Премyдрый во словеси2 любeзна сотвори1тъ себE: благwдaти же безyмныхъ и3злію1тсz. |
|
14
|
14
|
| Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. | Даsніе безyмнагw не ўп0льзуетъ ти2, џчи бо є3гw2 вмёстw є3ди1нагw мн0зи ко воспріsтію: |
|
15
|
15
|
| Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. | мaлw дaстъ, ґ мн0гw поноси1ти бyдетъ и3 tвeрзетъ ўстA сво‰ ћкw проповёдникъ: днeсь взаи1мъ дaстъ, ґ ќтрw и3стsжетъ: ненави1димь человёкъ таковhй гDу и3 человёкwмъ. |
|
16
|
16
|
| Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». | Бyй речeтъ: нёсть ми2 дрyга и3 нёсть хвалы2 благи6мъ мои6мъ: kдyщіи хлёбъ м0й льсти1ви љзhкомъ. |
|
17
|
17
|
| Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! | Коли1кощи и3 коли1цы посмэю1тсz є3мY; |
|
18
|
18
|
| Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. | Поползновeніе на земли2 лyчше нeже t љзhка: тaкw падeніе ѕлhхъ со тщaніемъ пріи1детъ. |
|
19
|
19
|
| Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. | Человёкъ безблагодaтенъ бaснь безврeменна: во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. |
|
20
|
20
|
| Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. | T ќстъ бyzгw tвeржена бyдетъ при1тча: не и4мать бо є3S рещи2 во врeмz своE. |
|
21
|
21
|
| Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. | Е$сть возбранsемый согрэшaти t скyдости, и3 въ пок0и своeмъ не ўмили1тсz. |
|
22
|
22
|
| Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. | Е$сть погублszй дyшу свою2 за стhдъ, и3 t лицA безyмна погуби1тъ ю5. |
|
23
|
23
|
| Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. | Е$сть рaди стыдA њбэщazйсz дрyгови, и3 приwбрёте є3го2 врагA тyне. |
|
24
|
24
|
| Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. | Пор0къ ѕ0лъ человёку лжA, и3 во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. |
|
25
|
25
|
| Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. | Ќне є4сть тaть, нeжели пrнw лжaй: џба же пaгубу наслёдzтъ. |
|
26
|
26
|
| Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. | Њбhчай человёка лжи1ва безчeстіе, и3 стyдъ є3гw2 пrнw съ ни1мъ. |
|
27
|
27
|
| Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. | Премyдрый словесы2 произведeтъ себE, и3 человёкъ мyдрый ўг0денъ бyдетъ вельм0жамъ. |
|
28
|
28
|
| Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. | Дёлаzй зeмлю вознесeтъ ст0гъ св0й, и3 ўгождazй вельм0жамъ ўми1лостивитъ њ непрaвдэ (своeй). |
|
29
|
29
|
| Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. | МздA и3 дaрове њслэплsютъ џчи премyдрыхъ, и3 ћкоже бразды6 на ўстёхъ tвращaютъ њбличє1ніz. |
|
30
|
30
|
| Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? | Премyдрость сокровє1на и3 сокр0вище не kвлeно, кaz п0льза є4сть во nбои1хъ; |
|
31
|
31
|
| Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість. | Лyчше человёкъ скрывazй бyйство своE, нeжели человёкъ скрывazй премyдрость свою2. |
