1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. | Посeмъ tвeрзе јwвъ ўстA сво‰ и3 проклS дeнь св0й, |
|
2
|
2
|
| І почав Іов і сказав: | глаг0лz: |
|
3
|
3
|
| згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! | да поги1бнетъ дeнь, въ џньже роди1хсz, и3 н0щь џнаz, въ ню1же рёша: сE, мyжескъ п0лъ: |
|
4
|
4
|
| День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! | тA н0щь бyди тмA, и3 да не взhщетъ є3S гDь свhше, нижE да пріи1детъ на ню2 свётъ, |
|
5
|
5
|
| Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! | и3 да пріи1метъ ю5 тмA и3 сёнь смeртнаz, да пріи1детъ на ню2 сумрaкъ: пр0клzтъ бyди дeнь т0й |
|
6
|
6
|
| Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! | и3 н0щь џнаz: да пости1гнетъ ю5 тмA, да не бyдетъ во днeхъ лёта, нижE да вчи1слитсz во днeхъ мцcей: |
|
7
|
7
|
| О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! | но н0щь џнаz да бyдетъ болёзнь, и3 да не пріи1детъ на ню2 весeліе и3 рaдость, |
|
8
|
8
|
| Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! | но да прокленeтъ ю5 проклинazй т0й дeнь, и4же и4мать њдолёти вели1каго ки1та: |
|
9
|
9
|
| Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці | да помeркнутъ ѕвёзды тоS н0щи, да њжидaетъ и3 на свётъ да не пріи1детъ, и3 да не ви1дитъ денни1цы возсіzвaющіz, |
|
10
|
10
|
| за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! | ћкw не затвори2 врaтъ чрeва мaтере моеS: tsла бо бы2 болёзнь t џчію моє1ю: |
|
11
|
11
|
| Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? | почт0 бо во ўтр0бэ не ўмр0хъ; и3з8 чрeва же и3зшeдъ, и3 ѓбіе не погиб0хъ; |
|
12
|
12
|
| Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? | почт0 же мS пріsша на кwлёна; почт0 же ссaхъ сосц†; |
|
13
|
13
|
| Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно | нн7э ќбw ўснyвъ ўмолчaлъ бhхъ, ўснyвъ же почи1лъ бhхъ |
|
14
|
14
|
| з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, | со царьми2 и3 совBтники земли2, и5же хвалsхусz nр{жіи, |
|
15
|
15
|
| або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; | и3ли2 со кн‰зи, и5мже мн0гw злaта, и5же нап0лниша д0мы сво‰ сребрA, |
|
16
|
16
|
| або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. | и3ли2 ћкоже и4звергъ и3злaзzй и3з8 ложeснъ мaтернихъ, и3ли2 ћкоже младeнцы, и5же не ви1дэша свёта: |
|
17
|
17
|
| Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. | тaмw нечести1віи ўтоли1ша ћрость гнёва, тaмw почи1ша претруждeнніи тёломъ, |
|
18
|
18
|
| Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. | вкyпэ же въ вёцэ сeмъ бhвшіи не слhшатъ глaса собирaющагw дaнь: |
|
19
|
19
|
| Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. | мaлъ и3 вели1къ тaмw є4сть, и3 рaбъ не боsйсz господи1на своегw2: |
|
20
|
20
|
| Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, | почт0 бо дaнъ є4сть сyщымъ въ г0рести свётъ и3 сyщымъ въ болёзнехъ душaмъ жив0тъ, |
|
21
|
21
|
| які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, | и5же желaютъ смeрти и3 не получaютъ, и4щуще ћкоже сокр0вища, |
|
22
|
22
|
| зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? | њбрaдовани же бывaютъ, ѓще ўлучaтъ (смeрть); |
|
23
|
23
|
| Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? | смeрть бо мyжу пок0й, є3гHже пyть сокровeнъ є4сть, затвори1 бо бGъ w4крестъ є3гw2: |
|
24
|
24
|
| Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, | прeжде бо брaшенъ мои1хъ воздыхaніе ми2 прих0дитъ, слезю1 же ѓзъ њдержи1мь стрaхомъ, |
|
25
|
25
|
| бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. | стрaхъ бо, є3гHже ўжасaхсz, пріи1де ми2, и3 є3гHже боsхсz, срёте мS: |
|
26
|
26
|
| Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. | ни ўмири1хсz, нижE ўмолчaхъ, нижE почи1хъ, и3 нaйде ми2 гнёвъ. |
