1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
|
Посeмъ tвeрзе јwвъ ўстA сво‰ и3 проклS дeнь св0й,
|
|
2
|
2
|
|
І почав Іов і сказав:
|
глаг0лz:
|
|
3
|
3
|
|
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
|
да поги1бнетъ дeнь, въ џньже роди1хсz, и3 н0щь џнаz, въ ню1же рёша: сE, мyжескъ п0лъ:
|
|
4
|
4
|
|
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
|
тA н0щь бyди тмA, и3 да не взhщетъ є3S гDь свhше, нижE да пріи1детъ на ню2 свётъ,
|
|
5
|
5
|
|
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
|
и3 да пріи1метъ ю5 тмA и3 сёнь смeртнаz, да пріи1детъ на ню2 сумрaкъ: пр0клzтъ бyди дeнь т0й
|
|
6
|
6
|
|
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
|
и3 н0щь џнаz: да пости1гнетъ ю5 тмA, да не бyдетъ во днeхъ лёта, нижE да вчи1слитсz во днeхъ мцcей:
|
|
7
|
7
|
|
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
|
но н0щь џнаz да бyдетъ болёзнь, и3 да не пріи1детъ на ню2 весeліе и3 рaдость,
|
|
8
|
8
|
|
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
|
но да прокленeтъ ю5 проклинazй т0й дeнь, и4же и4мать њдолёти вели1каго ки1та:
|
|
9
|
9
|
|
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
|
да помeркнутъ ѕвёзды тоS н0щи, да њжидaетъ и3 на свётъ да не пріи1детъ, и3 да не ви1дитъ денни1цы возсіzвaющіz,
|
|
10
|
10
|
|
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
|
ћкw не затвори2 врaтъ чрeва мaтере моеS: tsла бо бы2 болёзнь t џчію моє1ю:
|
|
11
|
11
|
|
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
|
почт0 бо во ўтр0бэ не ўмр0хъ; и3з8 чрeва же и3зшeдъ, и3 ѓбіе не погиб0хъ;
|
|
12
|
12
|
|
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
|
почт0 же мS пріsша на кwлёна; почт0 же ссaхъ сосц†;
|
|
13
|
13
|
|
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
|
нн7э ќбw ўснyвъ ўмолчaлъ бhхъ, ўснyвъ же почи1лъ бhхъ
|
|
14
|
14
|
|
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
|
со царьми2 и3 совBтники земли2, и5же хвалsхусz nр{жіи,
|
|
15
|
15
|
|
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
|
и3ли2 со кн‰зи, и5мже мн0гw злaта, и5же нап0лниша д0мы сво‰ сребрA,
|
|
16
|
16
|
|
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
|
и3ли2 ћкоже и4звергъ и3злaзzй и3з8 ложeснъ мaтернихъ, и3ли2 ћкоже младeнцы, и5же не ви1дэша свёта:
|
|
17
|
17
|
|
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
|
тaмw нечести1віи ўтоли1ша ћрость гнёва, тaмw почи1ша претруждeнніи тёломъ,
|
|
18
|
18
|
|
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
|
вкyпэ же въ вёцэ сeмъ бhвшіи не слhшатъ глaса собирaющагw дaнь:
|
|
19
|
19
|
|
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
|
мaлъ и3 вели1къ тaмw є4сть, и3 рaбъ не боsйсz господи1на своегw2:
|
|
20
|
20
|
|
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
|
почт0 бо дaнъ є4сть сyщымъ въ г0рести свётъ и3 сyщымъ въ болёзнехъ душaмъ жив0тъ,
|
|
21
|
21
|
|
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
|
и5же желaютъ смeрти и3 не получaютъ, и4щуще ћкоже сокр0вища,
|
|
22
|
22
|
|
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
|
њбрaдовани же бывaютъ, ѓще ўлучaтъ (смeрть);
|
|
23
|
23
|
|
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
|
смeрть бо мyжу пок0й, є3гHже пyть сокровeнъ є4сть, затвори1 бо бGъ w4крестъ є3гw2:
|
|
24
|
24
|
|
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
|
прeжде бо брaшенъ мои1хъ воздыхaніе ми2 прих0дитъ, слезю1 же ѓзъ њдержи1мь стрaхомъ,
|
|
25
|
25
|
|
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
|
стрaхъ бо, є3гHже ўжасaхсz, пріи1де ми2, и3 є3гHже боsхсz, срёте мS:
|
|
26
|
26
|
|
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
|
ни ўмири1хсz, нижE ўмолчaхъ, нижE почи1хъ, и3 нaйде ми2 гнёвъ.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
