Глава 21
|
Главa к7а
|
1
|
1
|
І відповів Іов і сказав; | Tвэщaвъ же јwвъ, речE: |
2
|
2
|
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас. | послyшайте, послyшайте словeсъ мои1хъ, да не бyдетъ ми2 t вaсъ сіE ўтэшeніе: |
3
|
3
|
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. | потерпи1те ми2, ѓзъ же возглаг0лю, тaже не посмэeтемисz. |
4
|
4
|
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? | Чт0 бо; є3дA человёческо ми2 њбличeніе; и3ли2 почто2 не воз8zрю1сz; |
5
|
5
|
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. | Воззрёвшіи на мS ўдиви1тесz, рyку пол0жше на лани1тэ. |
6
|
6
|
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. | Ѓще бо воспомzнY, ўжаснyсz: њбдержaтъ бо пл0ть мою2 болBзни. |
7
|
7
|
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні? | Почто2 нечести1віи живyтъ, њбетшaша же въ богaтствэ; |
8
|
8
|
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх. | Сёмz и4хъ по души2, ч†да же и4хъ пред8 nчи1ма. |
9
|
9
|
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. | Д0мове и4хъ nби1лніи сyть, стрaхъ же нигдЁ, рaны же t гDа нёсть на ни1хъ. |
10
|
10
|
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає. | Говsдо и4хъ не и3звeрже: спасeна же бhсть и4хъ и3мyщаz во чрeвэ и3 не лиши1сz. |
11
|
11
|
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. | Пребывaютъ же ћкw џвцы вBчныz, дёти же и4хъ пред8игрaютъ, |
12
|
12
|
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; | взeмше pалти1рь и3 гyсли, и3 веселsтсz глaсомъ пёсни. |
13
|
13
|
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло. | Скончaша во благи1хъ житіE своE, въ пок0и же ѓдовэ ўсп0ша. |
14
|
14
|
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! | Глаг0лютъ же гDеви: tступи2 t нaсъ, путjй твои1хъ вёдэти не х0щемъ: |
15
|
15
|
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? | что2 дост0инъ, ћкw да пораб0таемъ є3мY; и3 кaz п0льза, ћкw да взhщемъ є3го2; |
16
|
16
|
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене! | Въ рукaхъ бо и4хъ бsху благ†z, дёлъ же нечести1выхъ не надзирaетъ. |
17
|
17
|
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? | Nбaче же и3 нечести1выхъ свэти1лникъ ўгaснетъ, нaйдетъ же и5мъ развращeніе, бwлёзни же и5хъ њб8и1мутъ t гнёва: |
18
|
18
|
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор. | бyдутъ же ѓки плє1вы пред8 вётромъ, и3ли2 ћкоже прaхъ, є3г0же взS ви1хръ. |
19
|
19
|
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав. | Да њскудёютъ сынHмъ и3мBніz є3гw2: воздaстъ проти1ву є3мY, и3 ўразумёетъ. |
20
|
20
|
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. | Да ќзрzтъ џчи є3гw2 своE ўбіeніе, t гDа же да не спасeтсz. |
21
|
21
|
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? | Ћкw в0лz є3гw2 съ ни1мъ въ домY є3гw2, и3 чи1сла мцcей є3гw2 раздэли1шасz. |
22
|
22
|
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних? | Не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости; т0йже мyдрыхъ разсуждaетъ. |
23
|
23
|
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний; | Т0й ќмретъ въ си1лэ простоты2 своеS, всецёлъ же благодyшествуzй и3 благоуспэвazй, |
24
|
24
|
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. | ўтр0ба же є3гw2 и3сп0лнена тyка, м0згъ же є3гw2 разливaетсz. |
25
|
25
|
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. | Џвъ же ўмирaетъ въ г0рести души2, не kдhй ничт0же блaга. |
26
|
26
|
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх. | Вкyпэ же на земли2 спsтъ, гни1лость же и5хъ покры2. |
27
|
27
|
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. | Тёмже вёмъ вaсъ, ћкw дeрзостію належитe ми, |
28
|
28
|
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? | ћкw речeте: гдё є3сть д0мъ кнsжь; и3 гдё є3сть покр0въ селeній нечести1выхъ; |
29
|
29
|
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями, | Вопроси1те мимоходsщихъ путeмъ, и3 знaмєніz и4хъ не ч{жда сотвори1те. |
30
|
30
|
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? | Ћкw на дeнь пaгубы соблюдaетсz нечести1вый, и3 въ дeнь гнёва є3гw2 tведeнъ бyдетъ. |
31
|
31
|
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив? | Кто2 возвэсти1тъ пред8 лицeмъ є3гw2 пyть є3гw2, и3 є4же т0й сотвори2, кто2 воздaстъ є3мY; |
32
|
32
|
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. | И# т0й во гр0бъ tнесeнъ бhсть, и3 на гроби1щихъ побдЁ. |
33
|
33
|
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. | Ўслади1сz є3мY др0бное кaменіе пот0ка, и3 в8слёдъ є3гw2 всsкъ человёкъ tи1детъ, и3 пред8 ни1мъ безчи1сленніи. |
34
|
34
|
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда. | Кaкw же мS ўтэшaете сyетными; ґ є4же бы мнЁ почи1ти t вaсъ, ничт0же. |