1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. | Бhсть же ћкw дeнь сeй, и3 пріид0ша ѓгGли б9іи предстaти пред8 гDемъ, и3 діaволъ пріи1де посредЁ и4хъ предстaти пред8 гDемъ. |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | И# речE гDь діaволу: tкyду ты2 грzдeши; тогдA речE діaволъ пред8 гDемъ: прошeдъ поднебeсную и3 њбшeдъ всю2 зeмлю, пріид0хъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. | И# речE гDь ко діaволу: внsлъ ли є3си2 u5бо (мhслію твоeю) рабY моемY јwву; ћкw нёсть таковA t сyщихъ на земли2: человёкъ неѕл0бивъ, и4стиненъ, непор0ченъ, бGочести1въ, ўдалszсz t всsкагw ѕлA, є3щe же придержи1тсz неѕл0біz: тh же рeклъ є3си2 и3мBніz є3гw2 погуби1ти вотщE. |
|
4
|
4
|
| І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї; | Tвэщaвъ же діaволъ гDеви, речE: к0жу за к0жу, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать человёкъ, дaстъ за дyшу свою2: |
|
5
|
5
|
| але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе? | nбaче посли2 рyку твою2 и3 косни1сz костeмъ є3гw2 и3 пл0ти є3гw2, ѓще не въ лицe тz благослови1тъ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи. | Речe же гDь діaволу: сE, предаю2 ти2 є3го2, т0кмw дyшу є3гw2 соблюди2. |
|
7
|
7
|
| І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. | И#зhде же діaволъ t лицA гDнz и3 порази2 јwва гн0емъ лю1тымъ t ногY дaже до главы2. |
|
8
|
8
|
| І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. | И# взS (јwвъ) чрeпъ, да њстрогaетъ гн0й св0й, и3 т0й сэдsше на гн0ищи внЁ грaда. |
|
9
|
9
|
| І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. | Врeмени же мн0гу минyвшу, речE къ немY женA є3гw2: док0лэ терпи1ши глаг0лz: сE, пождY врeмz є3щE мaло, чaz надeжди спасeніz моегw2; сe бо, потреби1сz t земли2 пaмzть твоS, сhнове твои2 и3 дщє1ри, моегw2 чрeва болBзни и3 труды2, и4миже вотщE труди1хсz съ болёзньми: тh же сaмъ въ гнои2 червeй сэди1ши, њбнощевaz внЁ без8 покр0ва, и3 ѓзъ скитaющисz и3 служaщи, мёсто t мёста преходsщи, и3 д0мъ t д0му, њжидaющи с0лнца, когдA зaйдетъ, да почjю t трудHвъ мои1хъ и3 t болёзней, ±же мS нн7э њбдержaтъ: но рцы2 глаг0лъ нёкій ко гDу и3 ўмри2. |
|
10
|
10
|
| Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. | Џнъ же воззрёвъ речE къ нeй: вскyю ћкw є3ди1на t безyмныхъ жeнъ возглаг0лала є3си2; ѓще бlг†z пріsхомъ t руки2 гDни, ѕлhхъ ли не стерпи1мъ; во всёхъ си1хъ приключи1вшихсz є3мY, ничи1мже согрэши2 јwвъ ўстнaма пред8 бGомъ (и3 не дадE безyміz бGу). |
|
11
|
11
|
| І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. | Ўслhшавше же тріE дрyзіе є3гw2 вс‰ ѕл†z нашє1дшаz нaнь, пріид0ша кjйждо t своеS страны2 къ немY: є3ліфaзъ fемaнскій цaрь, валдaдъ саvхeйскій власти1тель, сwфaръ мінeйскій цaрь: и3 пріид0ша къ немY є3динодyшнw ўтёшити и3 посэти1ти є3го2. |
|
12
|
12
|
| І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба. | Ўви1дэвше же є3го2 и3здалeча, не познaша, и3 возопи1вше глaсомъ вeліимъ восплaкашасz, растерзaвше кjйждо nдeжду свою2 и3 посhпавше пeрстію главы6 сво‰: |
|
13
|
13
|
| І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі. | сэдёша при нeмъ сeдмь днjй и3 сeдмь нощeй, и3 никт0же t ни1хъ возглаг0ла къ немY словесE: ви1дzху бо ћзву лю1ту сyщу и3 вели1ку ѕэлw2. |
