1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 143
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
|
Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143.
|
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
|
|
1
|
1
|
|
Благоcлове́н Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань.
|
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
|
|
2
|
2
|
|
Ми́лость моя́ і прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я.
|
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
|
|
3
|
3
|
|
Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́?
|
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
|
|
4
|
4
|
|
Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять.
|
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
|
|
5
|
5
|
|
Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться;
|
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
|
|
6
|
6
|
|
блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я.
|
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
|
|
7
|
7
|
|
Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х,
|
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
|
|
8
|
8
|
|
ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди.
|
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
9
|
9
|
|
Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́;
|
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
|
|
10
|
10
|
|
даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та.
|
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
|
|
11
|
11
|
|
Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди;
|
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
12
|
12
|
|
ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма;
|
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
|
|
13
|
13
|
|
храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті;
|
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
|
|
14
|
14
|
|
ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх.
|
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
|
|
15
|
15
|
|
Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх.
|
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
|
