1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 72
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем. | Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! |
|
2
|
2
|
| Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́; | Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. |
|
3
|
3
|
| я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря; | Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. |
|
4
|
4
|
| я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх; | Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. |
|
5
|
5
|
| в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран. | У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. |
|
6
|
6
|
| Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м. | Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. |
|
7
|
7
|
| Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця. | Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. |
|
8
|
8
|
| Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша; | З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. |
|
9
|
9
|
| положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́. | До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. |
|
10
|
10
|
| Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них. | Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, |
|
11
|
11
|
| І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в ви́шнім? | і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» |
|
12
|
12
|
| Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство. | І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. |
|
13
|
13
|
| І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́, | [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; |
|
14
|
14
|
| і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх? | віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» |
|
15
|
15
|
| А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х]; | Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. |
|
16
|
16
|
| і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть пре́до мно́ю, | І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. |
|
17
|
17
|
| до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх. | Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. |
|
18
|
18
|
| Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася. | Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. |
|
19
|
19
|
| Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́. | Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. |
|
20
|
20
|
| Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши. | Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. |
|
21
|
21
|
| Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася; | Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, |
|
22
|
22
|
| і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́. | я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. |
|
23
|
23
|
| І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́, | Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. |
|
24
|
24
|
| і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́. | Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. |
|
25
|
25
|
| Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́? | Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? |
|
26
|
26
|
| Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік. | Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. |
|
27
|
27
|
| Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́. | Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. |
|
28
|
28
|
| Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні. | А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. |
