1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 93
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
|
Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93.
|
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
|
|
1
|
1
|
|
Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть.
|
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
|
|
2
|
2
|
|
Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим.
|
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
|
|
3
|
3
|
|
Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться?
|
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
|
|
4
|
4
|
|
Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє?
|
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
|
|
5
|
5
|
|
Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша:
|
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
|
|
6
|
6
|
|
вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша,
|
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
|
|
7
|
7
|
|
і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль.
|
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
|
|
8
|
8
|
|
Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся;
|
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
|
|
9
|
9
|
|
насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли?
|
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
|
|
10
|
10
|
|
Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму?
|
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
|
|
11
|
11
|
|
Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна.
|
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
|
|
12
|
12
|
|
Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́;
|
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
|
|
13
|
13
|
|
укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма.
|
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
|
|
14
|
14
|
|
Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить;
|
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
|
|
15
|
15
|
|
до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем.
|
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
|
|
16
|
16
|
|
Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє?
|
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
|
|
17
|
17
|
|
А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́.
|
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
|
|
18
|
18
|
|
А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі:
|
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
|
|
19
|
19
|
|
по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́.
|
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
|
|
20
|
20
|
|
Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє.
|
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
|
|
21
|
21
|
|
Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять.
|
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
|
|
22
|
22
|
|
І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́;
|
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
|
|
23
|
23
|
|
і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш.
|
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
