1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 54
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
|
В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54.
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́;
|
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
|
|
3
|
3
|
|
воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся
|
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
|
|
4
|
4
|
|
от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі.
|
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
|
|
5
|
5
|
|
Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я;
|
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
|
|
6
|
6
|
|
страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма.
|
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
|
|
|
7
|
|
І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю.
|
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
|
|
8
|
8
|
|
Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні.
|
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
|
|
9
|
9
|
|
Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі.
|
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
|
|
10
|
10
|
|
Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді.
|
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
|
|
11
|
11
|
|
Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда;
|
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
|
|
12
|
12
|
|
і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть.
|
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
|
|
13
|
13
|
|
Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́.
|
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
|
|
14
|
14
|
|
Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой,
|
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
|
|
15
|
15
|
|
і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм.
|
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
|
|
16
|
16
|
|
Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх.
|
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
|
|
17
|
17
|
|
Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я.
|
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
|
|
18
|
18
|
|
Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой.
|
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
|
|
19
|
19
|
|
Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю.
|
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
|
|
20
|
20
|
|
Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.
|
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
|
|
21
|
21
|
|
Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́.
|
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
|
|
22
|
22
|
|
Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли.
|
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
|
|
23
|
23
|
|
Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику.
|
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
|
|
24
|
24
|
|
Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя.
|
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
