1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 107
|
Псалом 107
|
|
1
|
1
|
|
Піснь, псало́м Дави́ду, 107.
|
Пісня. Псалом Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
|
Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
|
|
3
|
3
|
|
Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но.
|
Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
|
|
4
|
4
|
|
Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх;
|
Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
|
|
5
|
5
|
|
я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́.
|
Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
|
|
6
|
6
|
|
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
|
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
|
|
7
|
7
|
|
я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я.
|
щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
|
|
8
|
8
|
|
Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю.
|
Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
|
|
9
|
9
|
|
Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой,
|
Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
|
|
10
|
10
|
|
Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася.
|
Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
|
|
11
|
11
|
|
Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї?
|
Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
|
|
12
|
12
|
|
Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших?
|
Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
|
|
13
|
13
|
|
Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько.
|
Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
|
|
14
|
14
|
|
О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша.
|
З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
|
