1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 107
|
Псалом 107
|
|
1
|
1
|
| Піснь, псало́м Дави́ду, 107. | Пісня. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. | Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. |
|
3
|
3
|
| Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. | Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. |
|
4
|
4
|
| Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх; | Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. |
|
5
|
5
|
| я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́. | Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя. |
|
6
|
6
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя, |
|
7
|
7
|
| я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я. | щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене. |
|
8
|
8
|
| Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю. | Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю: |
|
9
|
9
|
| Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой, | Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій, |
|
10
|
10
|
| Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася. | Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені». |
|
11
|
11
|
| Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї? | Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома? |
|
12
|
12
|
| Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших? | Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? |
|
13
|
13
|
| Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько. | Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський. |
|
14
|
14
|
| О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша. | З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших. |
