1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 88
|
Псалом 88
|
|
1
|
1
|
| Ра́зума Ефа́ма Ізра́їльтянина, 88. | Повчання Ефама Езрахіта. |
|
2
|
2
|
| Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми. | Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. |
|
3
|
3
|
| Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́. | Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. |
|
4
|
4
|
| Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́: | «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: |
|
5
|
5
|
| до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой. | навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». |
|
6
|
6
|
| Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в Це́ркві святи́х. | Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. |
|
7
|
7
|
| Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх? | Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? |
|
8
|
8
|
| Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́. | Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. |
|
9
|
9
|
| Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́. | Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. |
|
10
|
10
|
| Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн єго́ Ти укроча́єши. | Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. |
|
11
|
11
|
| Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́. | Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. |
|
12
|
12
|
| Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́. | Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. |
|
13
|
13
|
| Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася. | Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. |
|
14
|
14
|
| Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́. | Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. |
|
15
|
15
|
| Пра́вда і судьба́ — угото́ваніє Престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина преди́деті пред лице́м Твої́м. | Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. |
|
16
|
16
|
| Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть, | Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, |
|
17
|
17
|
| і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться. | і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. |
|
18
|
18
|
| Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш. | Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. |
|
19
|
19
|
| Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего. | Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ глаго́лал єси́ в виді́нії синово́м Твої́м і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х; | Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. |
|
21
|
21
|
| обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́єм святи́м Мої́м пома́зах єго́. | Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. |
|
22
|
22
|
| І́бо рука́ моя́ засту́пить єго́, і ми́шця моя́ укріпи́ть єго́; | Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. |
|
23
|
23
|
| нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́. | Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. |
|
24
|
24
|
| І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́; | Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. |
|
25
|
25
|
| і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́; | Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. |
|
26
|
26
|
| і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́. | І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. |
|
27
|
27
|
| Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і засту́пник спаcе́нія моєго́. | І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» |
|
28
|
28
|
| І Аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х; | І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі. |
|
29
|
29
|
| в вік сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, і заві́т Мой ві́рен єму́; | Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. |
|
30
|
30
|
| і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба. | І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. |
|
31
|
31
|
| А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой і в судьба́х Мої́х не по́йдуть, | А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, |
|
32
|
32
|
| а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть і за́повідій Мої́х не сохраня́ть, | якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, |
|
33
|
33
|
| посіщу́ жезло́м беззако́нія їх і ра́нами непра́вди їх, | то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. |
|
34
|
34
|
| ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й; | Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, |
|
35
|
35
|
| ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́ і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся. | не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. |
|
36
|
36
|
| Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́? | Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. |
|
37
|
37
|
| Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ — я́ко со́лнце пре́до Мно́ю, | Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, |
|
38
|
38
|
| і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен. | як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». |
|
39
|
39
|
| Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́; | А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. |
|
40
|
40
|
| разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́; | Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. |
|
41
|
41
|
| разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх. | Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. |
|
42
|
42
|
| Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м. | Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. |
|
43
|
43
|
| Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́; | Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. |
|
44
|
44
|
| отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні; | Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. |
|
45
|
45
|
| разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́: | Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. |
|
46
|
46
|
| Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м. | Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. |
|
47
|
47
|
| Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой? | Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? |
|
48
|
48
|
| Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія? | Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? |
|
49
|
49
|
| Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови? | Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? |
|
50
|
50
|
| Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й? | Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? |
|
51
|
51
|
| Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к; | Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. |
|
52
|
52
|
| і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́. | Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. |
|
53
|
53
|
| Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди. | Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
