1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 48
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній, | Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — |
|
3
|
3
|
| земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г. | І прості, і знані, і багаті, й убогі. |
|
4
|
4
|
| Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум. | Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. |
|
5
|
5
|
| Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́. | Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. |
|
6
|
6
|
| Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я. | Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? |
|
7
|
7
|
| Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся; | Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! |
|
8
|
8
|
| брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся, | Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. |
|
9
|
9
|
| і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік, | Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, |
|
10
|
10
|
| і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи. | щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. |
|
11
|
11
|
| Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́. | Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. |
|
12
|
12
|
| І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х. | Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. |
|
13
|
13
|
| І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. | І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
14
|
14
|
| Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть. | Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. |
|
15
|
15
|
| Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша. | Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. |
|
16
|
16
|
| Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я. | Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. |
|
17
|
17
|
| Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́; | Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. |
|
18
|
18
|
| я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́. | Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. |
|
19
|
19
|
| Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́. | Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, |
|
20
|
20
|
| Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та. | але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. |
|
21
|
21
|
| І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. | Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
