1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 147
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147. | (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоєго́, Сіо́не; | Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! |
|
2
|
2
|
| я́ко укріпи́ вереї́ врат Твої́х, благослови́ си́ни Твоя́ в Тебі́. | Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. |
|
3
|
3
|
| Полага́яй преді́ли Твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй Тя; | Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. |
|
4
|
4
|
| посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́, | Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. |
|
5
|
5
|
| даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго, | Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. |
|
6
|
6
|
| мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть? | Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? |
|
7
|
7
|
| По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди. | Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. |
|
8
|
8
|
| Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві; | Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. |
|
9
|
9
|
| не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм. | Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: |
