1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 105. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́? | Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? |
|
3
|
3
|
| Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я. | Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. |
|
4
|
4
|
| Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м, | Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, |
|
5
|
5
|
| ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м. | щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. |
|
6
|
6
|
| Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом; | Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. |
|
7
|
7
|
| отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре. | Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. |
|
8
|
8
|
| І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́; | Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. |
|
9
|
9
|
| і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні. | І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. |
|
10
|
10
|
| І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в. | І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. |
|
11
|
11
|
| Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть. | Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. |
|
12
|
12
|
| І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́. | І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. |
|
13
|
13
|
| Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́; | Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. |
|
14
|
14
|
| і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній. | Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. |
|
15
|
15
|
| І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх. | Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. |
|
16
|
16
|
| І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня. | І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. |
|
17
|
17
|
| Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на; | Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. |
|
18
|
18
|
| і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники. | Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. |
|
19
|
19
|
| І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному; | Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. |
|
20
|
20
|
| і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́. | Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. |
|
21
|
21
|
| І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті, | Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, |
|
22
|
22
|
| чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м. | дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. |
|
23
|
23
|
| І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх. | І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. |
|
24
|
24
|
| І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́; | І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; |
|
25
|
25
|
| і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня. | Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. |
|
26
|
26
|
| І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні, | І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, |
|
27
|
27
|
| і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́. | розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. |
|
28
|
28
|
| І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих; | Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, |
|
29
|
29
|
| і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє. | і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. |
|
30
|
30
|
| І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ; | Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. |
|
31
|
31
|
| і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка. | І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. |
|
32
|
32
|
| І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди; | І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, |
|
33
|
33
|
| я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма. | бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. |
|
34
|
34
|
| Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм. | Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, |
|
35
|
35
|
| І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх; | але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, |
|
36
|
36
|
| і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн. | стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, |
|
37
|
37
|
| І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м, | приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; |
|
38
|
38
|
| і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́ | проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; |
|
39
|
39
|
| і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х. | осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. |
|
40
|
40
|
| І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́; | Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. |
|
41
|
41
|
| і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх. | і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. |
|
42
|
42
|
| І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх. | Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. |
|
43
|
43
|
| Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х. | Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. |
|
44
|
44
|
| І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх; | Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. |
|
45
|
45
|
| і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́; | Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. |
|
46
|
46
|
| і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я. | І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. |
|
47
|
47
|
| Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й. | Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. |
|
48
|
48
|
| Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди! | Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
