1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
|
Аллилу́я, 105.
|
Алилуя.
|
|
1
|
1
|
|
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
|
2
|
2
|
|
Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́?
|
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
|
|
3
|
3
|
|
Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я.
|
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
|
|
4
|
4
|
|
Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м,
|
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
|
|
5
|
5
|
|
ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м.
|
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
|
|
6
|
6
|
|
Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом;
|
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
|
|
7
|
7
|
|
отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре.
|
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
|
|
8
|
8
|
|
І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́;
|
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
|
|
9
|
9
|
|
і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні.
|
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
|
|
10
|
10
|
|
І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в.
|
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
|
|
11
|
11
|
|
Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть.
|
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
|
|
12
|
12
|
|
І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́.
|
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
|
|
13
|
13
|
|
Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́;
|
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
|
|
14
|
14
|
|
і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній.
|
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
|
|
15
|
15
|
|
І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх.
|
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
|
|
16
|
16
|
|
І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня.
|
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
|
|
17
|
17
|
|
Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на;
|
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
|
|
18
|
18
|
|
і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники.
|
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
|
|
19
|
19
|
|
І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному;
|
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
|
|
20
|
20
|
|
і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́.
|
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
|
|
21
|
21
|
|
І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті,
|
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
|
|
22
|
22
|
|
чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м.
|
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
|
|
23
|
23
|
|
І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх.
|
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
|
|
24
|
24
|
|
І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́;
|
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
|
|
25
|
25
|
|
і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня.
|
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
|
|
26
|
26
|
|
І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні,
|
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
|
|
27
|
27
|
|
і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́.
|
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
|
|
28
|
28
|
|
І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих;
|
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
|
|
29
|
29
|
|
і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє.
|
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
|
|
30
|
30
|
|
І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ;
|
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
|
|
31
|
31
|
|
і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка.
|
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
|
|
32
|
32
|
|
І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди;
|
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
|
|
33
|
33
|
|
я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма.
|
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
|
|
34
|
34
|
|
Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм.
|
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
|
|
35
|
35
|
|
І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх;
|
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
|
|
36
|
36
|
|
і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн.
|
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
|
|
37
|
37
|
|
І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м,
|
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
|
|
38
|
38
|
|
і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́
|
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
|
|
39
|
39
|
|
і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х.
|
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
|
|
40
|
40
|
|
І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́;
|
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
|
|
41
|
41
|
|
і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх.
|
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
|
|
42
|
42
|
|
І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх.
|
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
|
|
43
|
43
|
|
Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х.
|
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
|
|
44
|
44
|
|
І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх;
|
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
|
|
45
|
45
|
|
і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́;
|
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
|
|
46
|
46
|
|
і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я.
|
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
|
|
47
|
47
|
|
Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й.
|
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
|
|
48
|
48
|
|
Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди!
|
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
