1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
|
Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37.
|
Псалом Давида. На спомин [про суботу].
|
|
2
|
2
|
|
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́;
|
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
|
|
3
|
3
|
|
я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
|
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
|
|
4
|
4
|
|
Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х.
|
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
|
|
5
|
5
|
|
Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні.
|
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
|
|
6
|
6
|
|
Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́.
|
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
|
|
7
|
7
|
|
Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х;
|
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
|
|
8
|
8
|
|
я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й.
|
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
|
|
9
|
9
|
|
Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́.
|
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
|
|
10
|
10
|
|
Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся.
|
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
|
|
11
|
11
|
|
Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю.
|
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
|
|
12
|
12
|
|
Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша.
|
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
|
|
13
|
13
|
|
І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся.
|
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
|
|
14
|
14
|
|
Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х;
|
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
|
|
15
|
15
|
|
і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія.
|
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
|
|
16
|
16
|
|
Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой.
|
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
|
|
17
|
17
|
|
Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша.
|
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
|
|
18
|
18
|
|
Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну.
|
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
|
|
19
|
19
|
|
Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м.
|
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
|
|
20
|
20
|
|
Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди;
|
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
|
|
21
|
21
|
|
воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню.
|
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
|
|
22
|
22
|
|
Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́;
|
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
|
|
23
|
23
|
|
воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́.
|
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
|
