1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
|
В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.
|
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.
|
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
|
|
3
|
3
|
|
Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.
|
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
|
|
4
|
4
|
|
Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.
|
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
|
|
5
|
5
|
|
Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду.
|
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
|
|
6
|
6
|
|
Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.
|
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
|
|
7
|
7
|
|
Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.
|
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
|
|
8
|
8
|
|
І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой;
|
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
|
|
9
|
9
|
|
і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.
|
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
|
|
10
|
10
|
|
І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.
|
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
|
|
11
|
11
|
|
І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.
|
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
|
|
12
|
12
|
|
По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;
|
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
|
|
13
|
13
|
|
я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.
|
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
|
|
14
|
14
|
|
Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;
|
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
|
|
15
|
15
|
|
я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.
|
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
|
|
16
|
16
|
|
Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.
|
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
|
|
17
|
17
|
|
Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.
|
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
|
|
18
|
18
|
|
Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.
|
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
|
|
19
|
19
|
|
Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.
|
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
|
|
20
|
20
|
|
Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.
|
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
|
|
21
|
21
|
|
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.
|
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
|
|
22
|
22
|
|
Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?
|
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
|
|
23
|
23
|
|
Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.
|
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
|
|
24
|
24
|
|
Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.
|
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
|
|
25
|
25
|
|
Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.
|
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
|
|
26
|
26
|
|
Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.
|
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
|
|
27
|
27
|
|
Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;
|
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
|
|
28
|
28
|
|
Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.
|
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
|
|
29
|
29
|
|
Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.
|
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
|
|
30
|
30
|
|
Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.
|
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
|
|
31
|
31
|
|
Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
|
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
|
|
32
|
32
|
|
Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́.
|
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
|
|
33
|
33
|
|
Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.
|
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
|
|
34
|
34
|
|
Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.
|
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
|
|
35
|
35
|
|
Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник.
|
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
|
|
36
|
36
|
|
Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.
|
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
|
|
37
|
37
|
|
Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.
|
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
|
|
38
|
38
|
|
Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.
|
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
|
|
39
|
39
|
|
Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́.
|
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
|
