|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой; | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́; | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних; | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх? | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, яже помишля́ють. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла; | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
