1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 87
|
Псалом 87
|
|
1
|
1
|
|
Піснь псалма́ сино́м Коре́йовим, в коне́ць, о Маєле́фі* є́же отвіща́ти, ра́зума Ема́ну Ізра́їльтянину, 87.
|
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
|
|
2
|
2
|
|
Го́споди Бо́же спаcе́нія моєго́, во дні воззва́х і в нощі́ пред Тобо́ю;
|
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
|
|
3
|
3
|
|
да вни́деть пред Тя моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію моєму́.
|
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
|
|
4
|
4
|
|
Я́ко іспо́лнися зол душа́ моя́, і живо́т мой а́ду прибли́жися.
|
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
|
|
5
|
5
|
|
Привміне́н бих с низходя́щими в ров; бих я́ко челові́к без по́мощі,
|
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
|
|
6
|
6
|
|
в ме́ртвих свобо́дь; я́ко я́звеннії сп'я́щії во гро́бі, ї́хже не пом'яну́л єси́ ктому́, і ті́ї от руки́ Твоєя́ отринове́ні би́ша.
|
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
|
|
7
|
7
|
|
Положи́ша м'я в ро́ві преіспо́днім, в те́мних і сі́ні сме́ртній.
|
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
|
|
8
|
8
|
|
На мні утверди́ся я́рость Твоя́, і вся во́лни Твоя́ наве́л єси́ на м'я.
|
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
|
|
9
|
9
|
|
Уда́лил єси́ зна́ємих мої́х от мене́; положи́ша м'я ме́рзость себі́; пре́дан бих і не ісхожда́х.
|
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
|
|
10
|
10
|
|
О́чі мої́ ізнемого́сті от нищети́; воззва́х к Тебі́, Го́споди, весь день, возді́х к Тебі́ ру́ці мої́.
|
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
|
|
11
|
11
|
|
Єда́ ме́ртвими твори́ши чудеса́? Іли́ вра́чеве воскреся́ть, і іспові́дяться Тебі́?
|
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
|
|
12
|
12
|
|
Єда́ пові́сть кто во гро́бі ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ в поги́белі?
|
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
|
|
13
|
13
|
|
Єда́ позна́на бу́дуть во тьмі чудеса́ Твоя́ і пра́вда Твоя́ в землі́ забве́нній?
|
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
|
|
14
|
14
|
|
І аз к Тебі́, Го́споди, воззва́х, і у́тро моли́тва моя́ предвари́ть Тя.
|
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Вску́ю, Го́споди, отрі́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
|
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
|
|
16
|
16
|
|
Нищ єсьм аз і в труді́х от ю́ности моєя́; возне́сжеся смири́хся і ізнемого́х.
|
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
|
|
17
|
17
|
|
На мні прейдо́ша гні́ви Твої́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша м'я;
|
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
|
|
18
|
18
|
|
обидо́ша м'я я́ко вода́ весь день, одержа́ша м'я вку́пі.
|
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
|
|
19
|
19
|
|
Уда́лил єси́ от мене́ дру́га і і́скренняго, і зна́ємих мої́х от страсте́й.
|
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
